Ухвала суду № 35687571, 06.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К-31707/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника відповідача Коваль С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2010 у справі №2а-155/10/1870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРВ» до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРВ» (далі-ТОВ «АРВ», позивач) до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі-Охтирська МДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.10.2009 №0001321702/3 про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2009 №0000422332/0, №0000412332/0 та від 14.08.2009 №0000422332/1, №0000412332/1.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2010 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Охтирська МДПІ 07.10.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції .

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 4.1.5.25, 4.1.5.32, 4.1.5.34, 4.1.5.35 п.п. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Інструкції «Про порядок приймання транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» затвердженої Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету стандартизації, метрології, та сертифікації України, Державного комітету статистики України, Наказу Державної податкової адміністрації України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», ст.ст. 69, 70, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №88/2332/32214112 від 10.06.2009, складеного за результатом виїзної планової перевірки ТОВ «АРВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.03.2009, та за результатом адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2009 №0000422332/0 та від 14.08.2009 №0000422332/1 про визначення податку на прибуток підприємств у розмірі 3450137,00грн., у тому числі 1800558,00грн. основного платежу та 1649579,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 19.06.2009 №0000412332/0 та від 14.08.2009 №0000412332/1 про визначення податку на додану вартість у розмірі 2160669,00грн., у тому числі 1440446,00грн. основного платежу та 720223,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем, зокрема п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ч.1, 5 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Мартель ЛТД», як такими що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання паливно-мастильних матеріалів (далі-ПММ) від ТОВ «Мартель ЛТД», актів приймання-передачі ПММ, трудових ресурсів у ТОВ «АРВ», які приймали б участь у прийманні ПММ від постачальника (ТОВ «Мартель ЛТД») та відвантаженні їх покупцю ТОВ «РосУкрЕнерго», та умов для зберігання ПММ. Крім того, відповідач наполягає на тому, що переміщення ПММ, що придбані у ТОВ «Мартель ЛТД» та реалізовані ТОВ «РосУкрЕнерго» відбувалося протягом одного дня, що є фактично неможливим враховуючи реальний час здійснення операцій, віддаленість контрагентів один від одного, місцезнаходження та фактичного руху вантажу. ТОВ «Мартель ЛТД» не є виробником поставлених ТОВ «АРВ» ПММ, а придбало їх у ТОВ «Метрідат», яке в свою чергу придбало у ПП «Демол-Сервіс» і ПП «Весна», які не мали складських приміщень, виробничого та іншого обладнання, трудових ресурсів, а особи, які офіційно значаться посадовими особами вказаних підприємств заперечують свою причетність до здійснення фінансово-господарських операцій.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи щодо спірних господарських операцій містять певні розбіжності, зокрема, податкові накладні не співпадають з датами видаткових накладних та датами виконання транспортних послуг вказаних у актах приймання-здачі робіт, виконаних приватними підприємцями на користь позивача, у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних вказано суттєво різні ціни на ПММ. До того, ж судом встановлено, що державну реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Демол-Сервіс» визнано в судовому порядку недійсною з моменту реєстрації - 10.07.2007, а також судовим рішення визнано нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок правочини, укладені між ПП «Демол-Сервіс» та ТОВ «Матрідат».

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що податковим органом не доведено, що ТОВ «Мартель ЛТД» поставлялися позивачеві ПММ, придбані саме у ТОВ «Матрідат», а господарська діяльність осіб, які не є контрагентами позивача не може впливати на право позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») (абзац перший п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас за змістом п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, відповідач ставив під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ «АРВ» та ТОВ «Мартель ЛТД» щодо купівлі-продажу нафтопродуктів.

Проте, судами належним чином не перевірено доводи податкового органу щодо безтоварності спірних операцій, не надано правової оцінки доводам відповідача щодо видачі ТОВ «Мартель ЛТД» накладних ТОВ «АРВ» з урахуванням матеріалів кримінальної справи, відсутності складських резервуарів у ТОВ «Мартель ЛТД» та належним чином оформлених відпускних документів.

Отже, факт поставки позивачу ТОВ «Мартель ЛТД» ПММ вартість яких включено до валових витрат та суми ПДВ в ціні за які позивач включив до податкового кредиту, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, частин 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв