Ухвала суду № 35687516, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/8096/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Шипуліної Т.М.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 14.11.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2а-16775/09/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ІНГ Життя

Україна"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання незаконними дії та скасування рішення про застосування

штрафних (фінансових) санкції

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ІНГ Життя Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (правонаступник - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання незаконними дії та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0001712202 від 02.11.2009, № 0001712202/1 від 27.11.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2010 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкові повідомлення - рішення № 0001712202 від 02.11.2009, № 0001712202/1 від 27.11.2009, в задоводленні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України та складено акт № 623/1-22-02-33146520 від 20.10.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0001712202/0 від 02.11.23009, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій у сумі 2933183, 15 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а рішення без змін та прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001712202/1 від 27.11.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. "а" ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (пересилання за межі України валютних цінностей без індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції).

Судами встановлено, що позивачем укладено трудовий договір № 30 від 21.11.2008 з громадянкою Нової Зеландії ОСОБА_4 згідно якого, роботодавець приймає працівника на посаду менеджера з персоналу, а працівник зобов'язується сумлінно виконувати свої службові обов'язки у відповідності до Посадової інструкції, заробітна плата виплачується в українських гривнях.

06.03.2009 відповідно до угоди про припинення трудових відносин, роботодавець та працівник домовились припинити дію трудового договору № 30 від 21.11.2008 за взаємною згодою сторін, при цьому, товариство 10.03.2009 виплатила вихідну допомогу (компенсацію) на валютний рахунок ОСОБА_4 у розмірі 300942 євро (2933183, 15 грн.)

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 875 від 10.03.2009 та виписки з рахунку від 10.03.2009 вбачається, що на рахунок позивача № 262030002367 перераховано 300942 євро.

Згідно довідки ПАТ „ІНГ Банк Україна" № 39204 від 27.10.2009 вищевказана операції здійснена на території України, перерахувань за кордон за даною операцією не відбувалось.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 року N 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення операції з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт.

Декрет визначає режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитних установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Пунктом 2 ст. 2 Декрету встановлено, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства, а підпунктом "а" п. 4 ст. 5 цього Декрету передбачено, що операції з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, крім спеціально обумовлених, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення разової валютної операції на період, необхідний на здійснення такої операції. Виключенням з цього загального правила є, зокрема, платежі в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що операція з перерахування коштів фізичній особі нерезиденту здійснено в межах України, не є використанням іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-16775/09/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-16775/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Т.М. Шипуліна О.І. Степашко