Вирок № 35687385, 27.11.2013, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 156/1085/13-к

Провадження № 1-кп/165/200/13

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року м. Нововолинсь

Нововолинський міський суд Волинської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Василюка А.В.,

суддів: Ушакова М.М., Свередюка А.В.,

при секретарі Навроцькій М.Р.,

за участю прокурора Герасимчук Л.Р.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду судовий розгляд кримінального провадження №1201302008000055 відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кадище Ківерцівського району Волинської області, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одружений, не працює, без постійного місця проживання, судимий:

вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 серпня 1990 року за ч.2 ст.140, ч.1 ст.142, ч.1 ст.215-3, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 12 лютого 1996 року умовно-достроково, невідбута частина покарання один рік два місяці п'ять днів;

вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 1999 року за ч.1, ч.4 ст.81, ст.17 ч.2 ст.140, ст.42, ст.43 КК України (в редакції 1960 року) до шести років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2003 року за ч.3 ст.185 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі;

вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 12 березня 2004 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до п'яти років позбавлення волі, звільнений 06 серпня 2008 року по відбуттю строку покарання;

вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2009 року за ч.3 ст.185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 16 лютого 2012 року, невідбута частина покарання один рік три місяці чотири дні,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.357 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Антрацит Луганської області, українки, громадянки України, освіта повна загальна середня, не одружена, не працює, без постійного місця проживання, судима:

вироком Антрацитівського міського суду Луганської області від 28 листопада 1995 року за ч.2 ст.206, ст.46-1 КК України (в редакції 1960 року) до одного року позбавлення волі з іспитовим строком два роки;

вироком Луганського обласного суду від 15 жовтня 1997 року за п."г", п."і" ст.93, ст.17, п."г", п."ж", п."і" ст.93, ч.2 ст.140, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до вищої міри покарання - смертної кари. Ухвалою ВС України від 20 січня 1998 року виключено з вироку Луганського обласного суду від 15 жовтня 1997 року п."і" ст.93 КК України (у редакції 1960 року) і смертну кару замінено на п'ятнадцять років позбавлення волі, звільнена 11 січня 2012 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, - суд,

встановив:

26 грудня 2012 року, близько 17 год. ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 діючи з корисливих мотивів, а саме заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою ОСОБА_1 проникнули у її будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де безпосередньо вчинили напад на ОСОБА_1 Перебуваючи на кухні вищевказаного будинку ОСОБА_4 зі столу взяв кухонний ніж, та погрожуючи ним ОСОБА_1 наказав віддати йому гроші. Остання не бажаючи виконувати його наказ схопила за ніж та зламала його. Тоді ОСОБА_4 наніс їй декілька ударів кулаком в ділянку грудної клітки та голови. Після цього взяв металевий гак та наніс ним ще декілька ударів по руках ОСОБА_1 Бійка між ними перемістилась у кімнату будинку, в якій ОСОБА_4 продовжуючи вимагати гроші у ОСОБА_1 повалив її на підлогу. Після цього, ОСОБА_5 схопила за руки ОСОБА_1 та утримувала її, а ОСОБА_4 взявши на кухні мотузку зв'язав ОСОБА_1 руки. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжували вимагати у ОСОБА_1 гроші, і остання побоюючись за своє життя та здоров'я змушена була вказати на місця, де зберігала гроші. Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заволоділи коштами ОСОБА_1 в сумі 3015 грн., які знаходились на полиці під столом, в серванті та духовці газової печі, а також мобільним телефоном марки "Нокіа 1101" вартістю 150 грн., у який була вмонтована сім-картка оператора мобільного зв'язку "Київстар" вартістю 25 грн. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 3190 грн. В результаті нападу, ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді рвано-забійної рани голови, забою повік та параорбітальних ділянок, струсу головного мозку, закритої черепно-мозкової травми, інфікованих різаних ран лівої китиці, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того в той же день, в тому ж місці ОСОБА_4, близько 17 год. 30 хв. з серванту однієї з кімнат будинку, таємно викрав національну картку АТ "Ощадбанк" НОМЕР_1 видану ОСОБА_1, на якій були відсутні грошові кошти та ощадну книжку АТ "Ощадбанк", яка належала ОСОБА_1

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованих йому злочинах визнав частково, показав, що з серпня 2012 року проживав разом з ОСОБА_5 в с. Біличі Іваничівського району Волинської області, де вони винаймали будинок. Працювали влітку та восени на польових роботах у фермера, отримували заробітну плату. Поряд з ними проживала потерпіла ОСОБА_1, яку вони добре знають, знаходились з нею у приязних стосунках, неодноразово позичали у неї гроші. Залишився неповернутим борг потерпілій близько 80 грн. Перед Новим Роком у них з ОСОБА_5 не було грошей щоб заплатити за будинок, і тоді вони вирішили піти до останньої щоб позичити гроші, оскільки неодноразово робили це раніше, попередньо про те, що будуть потерпілій погрожувати та вимагати гроші не домовлялись. Близько 17 год. він разом з ОСОБА_5 пішли до будинку ОСОБА_1, він взяв із собою переносний телевізор. Сказав потерпілій, що їм потрібно перевірити роботу телевізора, тому попросив пустити їх у хату. ОСОБА_1 погодилась, бо добре знала їх обох. В хаті він став налаштовувати телевізор, просив потерпілу позичити гроші, однак вона відмовила. Коли ОСОБА_1 пішла на кухню, пішов за нею, взяв на столі ніж та став їй погрожувати, сказав щоб вона віддала гроші, на що потерпіла почала кричати, оскільки сприйняла його дії як загрозу. ОСОБА_1 схватилась за лезо ножа та зігнула його, між ними почалась шарпанина, під час якої він вдарив декілька разів потерпілу в район плечей, бійка між ними перемістилась в кімнату, він взяв в кутку металічний гак та вдарив декілька разів ОСОБА_1 по руках. Вони обоє не втримались на ногах і почали падати, потерпіла вдарилась головою об батарею, він впав на неї. Після цього ОСОБА_1 почала просити щоб він її не бив, і вона скаже де лежать гроші. Сказав ОСОБА_5, щоб вона тримала потерпілу за руки, вона не зрозуміла, тому вдарив її по щоці. Коли ОСОБА_5 тримала ОСОБА_1 за руки, він взяв на кухні мотузку та зв'язав нею руки ОСОБА_1, остання повідомила що гроші знаходяться в столі під кришкою. Там він серед документів знайшов приблизно 500 грн., крім того в серванті знайшов ще приблизно 50-60 грн., усі кошти він поклав в карман своєї куртки. На столі він побачив мобільний телефон марки "Нокіа", який теж забрав собі для того щоб потерпіла не змогла нікуди подзвонити. Ощадної книжки та кредитної картки він не брав. Після цього вони з ОСОБА_5 покинули будинок потерпілої та зовні закрили його на навісний замок. Вирішили поїхати у м. Луганськ. Через ліс вони пішли у сел. Жовтневе, по дорозі він викинув мобільний телефон належний ОСОБА_1, бо зрозумів, що по ньому працівники міліції можуть встановити їх місце перебування. В найманий ними будинок вони не повертались, оскільки усі речі та документи необхідні для поїздки у них були з собою. В подальшому вони поїхали автобусом у м. Володимир-Волинський, звідкіля поїздом поїхали в м. Луганськ, де працювали та переховувались до часу, коли їх затримали працівники міліції. Шкодує, що так вчинив, визнає що вчинив розбій, розкаюється у вчиненому. Розуміє, що вчинив протиправно, просить його суворо не карати.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому їй злочині визнала частково, показала, що в серпні 2012 року вирішили проживати разом з ОСОБА_4, винайняли в с. Біличі Іваничівського району Волинської області будинок. Влітку та восени працювали на сільськогосподарських роботах та отримували заробітну плату. Поряд з ними проживала потерпіла ОСОБА_1, яку вони добре знають, між ними зав'язались приязні стосунки, ходили до неї в гості, неодноразово позичали у неї гроші. Перед Новим Роком у них з ОСОБА_4 не було грошей щоб заплатити за будинок, і тоді вони з останнім вирішили піти до потерпілої щоб позичити гроші. 26 грудня 2012 року, близько 17 год. вони разом з ОСОБА_4 пішли до будинку потерпілої, ОСОБА_4 взяв із собою переносний телевізор. Він сказав ОСОБА_1, що їм потрібно перевірити роботу телевізора, тому попросив пустити їх у хату. ОСОБА_1 погодилась, бо добре знала їх обох. В хаті він став налаштовувати телевізор, та попросив ОСОБА_1 позичити гроші, на що остання відмовила, сказала, що грошей у неї немає. Потім вона пішла на кухню, ОСОБА_4 пішов за нею, що там відбувалось вона не бачила. Коли ОСОБА_4 та потерпіла перемістились у кімнату, бачила як обвинувачений вдарив ОСОБА_1, від чого вона впала та стукнулась головою об батарею. ОСОБА_4 сказав тримати руки потерпілої, що вона і зробила, після чого він мотузкою зв'язав їй руки. ОСОБА_1 сказала: "хватить", просила щоб її не вбивали, повідомила, що гроші лежать під кришкою стола. Особисто вона ударів ОСОБА_1 не наносила, лише утримувала її за руки та допомагала зв'язати. У столі ОСОБА_4 взяв гроші, які лежали серед документів, щоб ОСОБА_4 брав документи вона не бачила. Крім того зі столу ОСОБА_4 забрав мобільний телефон марки "Нокіа". Після цього вони з ОСОБА_4 покинули будинок потерпілої та зовні закрили його на навісний замок. ОСОБА_4 повідомив їй, що у ОСОБА_1 він забрав близько 500 грн. Вирішили поїхати у м. Луганськ, у найманий ними будинок вони не повертались, оскільки всі речі і документи необхідні для поїздки у них були з собою. Через ліс вони пішли у сел. Жовтневе, по дорозі ОСОБА_4 викинув мобільний телефон належний ОСОБА_1 В подальшому вони автобусом поїхали у м. Володимир-Волинський, звідкіля поїздом поїхали в м. Луганськ, працювали у м. Нікополь, де переховувались до часу, коли їх затримали працівники міліції. Шкодує що так сталось, визнає що вчинила пограбування, змови з ОСОБА_4 у них не було. У вчиненому розкаюється, просить її суворо не карати.

Незважаючи на такі показання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, їх вина у вчиненні інкримінованих їм злочинам підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні ствердила, що проживає одна у хаті у с. Біличі. У хаті поряд проживали сусіди на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Вона з ними перебувала у нормальних сусідських стосунках, ОСОБА_4 їй часом допомагав по господарству, неодноразово позичав у неї гроші, які повертав, однак за ним залишився ще борг в сумі 85 грн. В кінці грудня 2012 року ввечері (точно знає що була середа, бо в четвер мала їхати на базар у м. Нововолинськ) до неї прийшли сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вона їх впустила в будинок, бо вони сказали що хочуть перевірити телевізор, який принесли з собою. ОСОБА_4 знав, що вона збирала гроші на металічні вхідні двері, оскільки обіцяв допомогти привезти їх з сел. Іваничі та встановити. Крім того, йому було відомо, що вона отримала у жовтні 2012 року 1000 грн. вклад Ощадбанку. Ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_5 позичити грошей у неї не просили. ОСОБА_4 почав налаштовувати телевізор, вона допомогла йому (від'єднала антену від свого телевізора), після чого обвинувачений вийшов з хати на двір. Через невеликий час повернувся, що у нього було в руках вона не бачила. Він підійшов до неї ззаду та вдарив її по голові, чим бив вона не бачила. Потім ще раз вдарив її та приставив до її горла ніж. Тоді вона схватила ножа рукою та зігнула його, просила щоб її не били, казала що віддасть гроші добровільно. Після цього ОСОБА_4 знову вдарив її по голові, від чого вона впала біля стола, об батарею головою не вдарялась. Обвинувачені разом зв'язали їй руки та ноги, ОСОБА_5 заклеїла їй скотчем рот. Під час знущань, вона повідомила їм, що гроші заховала у дерев'яному столі. Після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 забрали звідтіля гроші в сумі 3000 грн., крім того зникла ощадна книжка та кредитна картка, які вона там теж зберігала, в каструлі, яка знаходилась в духовці обвинувачені забрали приблизно 10-30 грн. Після цього покинули її будинок забравши при цьому ще і її мобільний телефон, вважає, що для того, щоб вона не змогла викликати допомогу. Вона пролежала зв'язана до ранку наступного дня, а коли підвелась та хотіла вийти з будинку, але цього зробити не змогла, оскільки вхідні двері були зачинені зовні. Пізніше двері відчинили працівники міліції разом з її сусідкою на ім'я ОСОБА_16. В подальшому працівники міліції пред'явили їй фотографію, на якій вона впізнала ОСОБА_4, який бив її, особою яка була зображена на фотографії виявився ОСОБА_4 Зазначила, що ніж, яким обвинувачений їй погрожував та гак не її, оскільки у неї в будинку газ, і тримати в хаті гак немає потреби. Вважає що обвинувачений приніс ці речі, коли виходив з хати. Скотча у неї теж не було, бачила раніше його у ОСОБА_4, коли він заклеював їй тріснуту миску. Просила суд суворо покарати обвинувачених.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердив, що у с. Біличі Іваничівського району має у власності будинок, який він мав намір продати. Приблизно у вересні 2012 року до нього прийшов чоловік на ім'я ОСОБА_4 та жінка на ім'я ОСОБА_5 та попросили його дозволу жити в ньому, сказали що будуть сплачувати за комунальні послуги, на що він погодився. ОСОБА_4 сплатив за проживання у будинку за 2 місяці, а проживали обвинувачені у його будинку 5 місяців, тобто борг по сплаті становив 3 місяці. Крім того він позичив ОСОБА_4 240 грн., які той не віддав. В кінці грудня 2012 року ОСОБА_4 приходив до нього, і обіцяв що невдовзі розрахується з ним за проживання в будинку, на що він йому повідомив, що якщо не розрахується з боргами, щоб звільнили належне йому житло. Про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили розбійний напад на його сусідку ОСОБА_1 дізнався від працівників міліції. Через чотири дні після того, коли довідався про напад на ОСОБА_1 навідався до свого будинку у с. Біличі. Двері у будинок були відчинені, жодних речей належних обвинуваченим у ньому не було.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердила, що проживає у с. Біличі Іваничівського району. В грудні 2012 року вранці до неї на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та повідомили, що вхідні двері у будинок її сусідки ОСОБА_1 пошкоджено. Коли вона підійшла до вхідних дверей будинку потерпілої то побачила, що пошкоджено облицювання, на скобі накинуто навісний замок, відразу подумала, що сталось щось недобре. Відразу про даний факт повідомила працівників міліції. По приїзду останніх, коли разом з ними зайшли в хату, побачила ОСОБА_1, яка сиділа у кімнаті біля стола, з її голови текла кров. На запитання що сталось, остання повідомила, що напередодні увечері до неї у будинок зайшли її сусіди на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зв'язали їй руки та ноги, остання заклеїла її рот скотчем. Сусіди наносили їй удари по всьому тілу за допомогою металевого прута, вимагаючи при цьому гроші. Заволодівши її грішми покинули її будинок.

Свідок ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні кожен зокрема підтвердили, що проживають у с. Біличі Іваничівського району. В кінці грудня 2012 року, вони разом приблизно о 09 год. 30 хв. пішли до ОСОБА_1 щоб допомогти їй по господарству. Коли підійшли до будинку останньої, то побачили, що відірваний дверний плінтус, на дверну скобу був накинутий навісний замок. Про те що побачили відразу повідомили ОСОБА_8, бачили як невдовзі до подвір'я потерпілої під'їхали працівники міліції.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні підтвердив, що після звільнення з місць позбавлення волі з жовтня 2012 року працював у фермера в с. Поромів на польових роботах, де познайомився та працював із звільненими з місць позбавлення чоловіком на ім'я ОСОБА_4 та жінкою на ім'я ОСОБА_5. Знав що вони проживають як співмешканці у с. Біличі, оскільки був у них в гостях, вони також приходили до нього додому у гості. Зі слів обвинувачених йому відомо, що фінансових проблем вони не мали. Про те, що обвинувачені мають намір покинути місце проживання у с. Біличі вони йому не повідомляли.

Повідомленням №73 (т.2 а.с.9) підтверджується, що 27 грудня 2012 року у Іваничівську ЦРЛ було доставлено ОСОБА_1 з діагнозом: закрита ЧМТ, струс головного мозку, рвано-забійні рани м'яких тканин потиличної ділянки голови, параорбітальна гематома, рвані інфіковані рани лівої китиці. 26 грудня 2012 року вона була побита сусідам ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Протоколом огляду місця події від 27 грудня 2012 року (т.2 а.с.11-19) підтверджується, що при огляді будинку АДРЕСА_1 було виявлено пошкодження металічної скоби вхідних дверей, у жилій кімнаті будинку біля входу на підлозі знаходиться металічний гак довжиною 57 см, біля якого наявні численні плями бурого кольору, схожі на кров. На дивані знаходиться подушка на якій присутні плями бурого кольору, схожі на кров. Крім того на дивані знаходиться відрізок мотузки чорного кольору. Біля дивану, на підлозі наявні рвотні маси, у яких знаходиться відрізок скотча. Навпроти дивана, біля вікна знаходиться дерев'яний стіл, під яким знаходиться відрізок мотузки білого кольору, на якому наявна речовина бурого кольору, схожа на кров. Порушено звичний порядок речей у будинку.

З протоколу слідчого експерименту від 19 лютого 2013 року (т.2 а.с.31-36) вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 у своєму будинку докладно показала, при яких обставинах та обстановці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносили удари руками, ногами та металічним гаком по її тілу, вимагаючи гроші. Крім того ОСОБА_1 вказала на газову плитку, в духовці якої знаходились дрібні кошти в сумі близько 30 грн., та на стіл, в якому знаходилось 3000 грн., якими заволоділи обвинувачені.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 19 лютого 2013 року (т.2 а.с.37-39) підтверджується, що потерпіла ОСОБА_1 вказала на ОСОБА_4, як на особу яка 26 грудня 2012 року разом із ОСОБА_5 шляхом застосування фізичного насильства заволоділа її грошима та мобільним телефоном.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 01 серпня 2013 року (т.2 а.с.40-42) підтверджується, що потерпіла ОСОБА_1 вказала на ОСОБА_5, як на особу яка 26 грудня 2012 року разом із ОСОБА_4 шляхом застосування фізичного насильства заволоділа її грошима та мобільним телефоном.

Довідками СПД ОСОБА_14 (т.2 а.с.52-53) підтверджується, що станом на 26 грудня 2012 року вартість сім-картки "Київстар" становить 25 грн., бувшого у використанні мобільного телефону марки "Нокіа 1101" становить 150 грн.

Металічний гак, мотузки у кількості 2 шт., картонну коробку з під мобільного телефона марки "Нокіа 1101", стартовий пакет мобільного оператора "Київстар", які було вилучено під час ОМП 27 грудня 2012 року в будинку ОСОБА_1, було оглянуто (т.2 а.с.86) та приєднано до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів (т.2 а.с.87).

Згідно висновків експерта №43 від 06 лютого 2013 року та №48 від 18 лютого 2013 року (т.2 а.с.97-100) 26 грудня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було спричинено ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді рвано-забійної рани голови, забій повік та параорбітальних ділянок, струс головного мозку, ЗЧМТ, інфіковані рани лівої китиці. Інфіковані рани лівої китиці утворились від дії предмета загостреного характеру, не виключена можливість металевим гаком, представленим на експертизу. Всі інші - від ударно-травмувальної дії тупого твердого предмету (предметів). Які-небудь індивідуальні ознаки тупих твердих предметів, в ушкодженнях не відобразились. За ступенем тяжкості інфіковані різані рани лівої китиці відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Забій повік та параорбітальних ділянок, струс головного мозку, ЗЧМТ - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Протоколами одночасного допиту осіб від 08 серпня 2013 року (т.2 а.с.182-185) проведеного між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_1, обвинуваченою ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_1 підтверджується, що остання докладно показала при яких обставинах та обстановці в грудні 2012 року обвинувачені шляхом застосування фізичного насильства заволоділи належними їй грошовими коштами в сумі 3015 грн., мобільним телефоном, ощадною книжкою та банківською карткою.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 15 серпня 2013 року (т.2 а.с.188-194) підтверджується, що ОСОБА_4 показав, що 26 грудня 2012 року він домовившись із своєю співмешканкою ОСОБА_5 заволодіти коштами сусідки ОСОБА_1 пішли до її житла і під приводом перевірки телевізора, тим самим вводячи в оману потерпілу проникнули у її будинок, де шляхом застосування насильства до останньої, заволоділи належними їй грошовими коштами та мобільним телефоном.

Довідкою Волинського обласного управління Державного ощадного банку №1170 від 08 серпня 2013 року (т.3 а.с.6) підтверджується, що національна картка Ощадного банку на ім'я ОСОБА_1 була отримана останньою 03 жовтня 2012 року. Видача коштів в сумі 1000 грн. була здійснена 04 жовтня 2012 року. В період з 26 грудня 2012 року по даний час банківські операції з вищевказаною карткою по 08 серпня 2013 року не проводились.

З показань потерпілої ОСОБА_1, які вона давала у судовому засіданні, з протоколів: слідчого експерименту (т.2 а.с.31-36) протоколів пред'явлення осіб для впізнання (т.2 а.с.37-39, 40-42), одночасного допиту осіб (т.2 а.с.182-185), які були досліджені в судовому засіданні вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 послідовно та детально вказала на час, місце, спосіб та обставини вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розбою вчиненого щодо неї у будинку, де вона проживає та заволодіння належними їй коштами в сумі 3015 грн., мобільним телефоном та документами.

Такі показання потерпілої ОСОБА_1 суд, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні інші докази, вважає правдивими і покладає їх в основу обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Показання обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заперечення своєї винуватості у вчиненні розбою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, та показання обвинуваченого ОСОБА_4 на заперечення своєї винуватості у викраденні та приховуванні офіційних документів, які суд, з огляду на зібрані досудовим слідством та досліджені в судовому засіданні докази, вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, не спростовують обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.357 КК України.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в грудні 2012 року залишившись без засобів до існування, що підтверджується їхніми показаннями, маючи заборгованість перед потерпілою ОСОБА_1, оцінивши перспективу залишитись в зимовий період без засобів до існування та житла, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9, будучи поставленими утворившимися обставинами у безвихідне положення, наміру позичити гроші у потерпілої ОСОБА_1 не мали. Розуміли, що остання грошей їм більше не позичить, оскільки вони не повернули попередній борг, і тоді у них виник умисел на заволодіння її майном. Попередньо домовившись про це, вони також узгодили, що після вчинення злочинних дій покинуть територію Волинської області, про що свідчать показання обвинувачених, в яких вони зазначили, що всі необхідні речі і документи у них були при собі, тому до свого помешкання вони не повертались. Також, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прогнозуючи ризики та можливість настання наслідків своїх дій вигадали і привід для проникнення до житла потерпілої, а саме перевірку роботи телевізора, маючи намір використати такий доступ як зручні, сприятливі умови для скоєння злочину, а саме для того щоб приховати свої злочинні дії та уникнути можливості викриття їх дій очевидцями-свідками. Про узгодженість дій обвинувачених свідчить і виявлений при ОМП (т.2 а.с.11-19) шматок скотчу (липкої стрічки), яким згідно показань потерпілої ОСОБА_1 обвинувачена ОСОБА_5 заклеїла їй рот. Про наявність скотчу у її будинку категорично заперечила у своїх показаннях потерпіла, і зазначила, що такий скотч вона бачила у обвинуваченого ОСОБА_4, коли той допомагав їй по господарству.

Про те, що домовленість обвинувачених покинути територію Волинської області виникла у них лише під час попереднього узгодження своїх злочинних дій стосовно потерпілої ОСОБА_1, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12

Суд також критично відноситься до показань обвинувачених щодо заперечення нанесення ударів по голові потерпілій, і те, що вона отримала дані тілесні ушкодження від удару головою об батарею при падінні. Такі їхні показання спростовуються протоколом ОМП (т.2 а.с.11-19), згідно якого слідів крові ні на батареї ні біля неї виявлено не було та висновками експерта №43 та №48 (т.2 а.с.97-100).

Про узгодженість дій обвинувачених, їх попередню змову і мету проникнення до житла, підтверджує і протокол проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_1 (т.2 а.с.188-194).

Показання обвинувачених, що гроші в сумі приблизно в сумі 500 грн. вони взяли лише в столі, на який вказала потерпіла, спростовуються крім показань ОСОБА_1, також протоколом ОМП (т.2 а.с.11-19), згідно якого виявлено порушення звичного розташування речей у будинку потерпілої, що свідчить про те, що обвинувачені шукали матеріальні цінності не лише у місці вказаному потерпілою, а знайшли їх у плиті на кухні, серванті в кімнаті та заволоділи грошовими коштами на загальну суму 3015 грн., та належними ОСОБА_1, банківською карткою та ощадною книжкою з метою подальшого заволодіння коштами, які на думку обвинувачених знаходились на банківських рахунках вказаних у цих документах.

Таким чином на підставі досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні розбою, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло щодо потерпілої ОСОБА_1 та викрадення та приховування ОСОБА_4 офіційних документів належних потерпілій.

Суд визнає винним ОСОБА_4 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та кваліфікує його дії за ч.3 ст.187 КК України.

Суд визнає винним ОСОБА_4 у викраденні та приховуванні офіційних документів та кваліфікує його дії за ч.1 ст.357 КК України.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4, суд визнає його щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4, суд визнає рецидив злочинів, вчинення злочинів щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує пом'якшуючу та обтяжуючі обставини, тяжкість вчинених ним злочинів, один з яких згідно ч.5 ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, інший згідно ч.2 ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, та дані про його особу: характеризується по місцю відбуття покарання позитивно (т.3 а.с.58-59), неодноразово заохочувався пенітенціарною установою (т.3 а.с.60), є працездатним (т.3 а.с.66), не працює, не має постійного місця проживання, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів (т.2 а.с.46) судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку, відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, вчинив нові умисні корисливі злочини, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_4 та його вперте небажання стати на шлях виправлення.

З врахуванням усіх зазначених вище обставин у їх сукупності, враховуючи думку потерпілої, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе лише у місцях позбавлення волі, а тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі за правилами ч.1 ст.70, ст.72 КК України.

Як вбачається з копії вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2009 року (т.3 а.с.52-53), запиту до УІАЗ (т.3 а.с.46) ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, звільнений умовно-достроково 08 лютого 2012 року, невідбута частина покарання становить один рік три місяці чотири дні, тобто ОСОБА_4 вчинив нові злочини під час умовно-дострокового звільнення, а тому останньому остаточно слід призначити покарання за правилами ст.71 КК України.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд визнає винною ОСОБА_5 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та кваліфікує її дії за ч.3 ст.187 КК України.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5, суд визнає її щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5, суд визнає рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5, суд враховує пом'якшуючу та обтяжуючі обставини, тяжкість вчиненого нею злочину, який згідно ч.5 ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, та дані про її особу: характеризується по місцю відбуття покарання негативно (т.3 а.с.40), є працездатною (т.3 а.с.66а), не працює, немає постійного місця проживання, раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, злочину проти громадської безпеки (т.3 а.с.35-37) судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку, відбувала реальне покарання у виді позбавлення волі, вчинила новий умисний корисливий злочин, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_5 та її вперте небажання стати на шлях виправлення.

З врахуванням усіх зазначених вище обставин та у їх сукупності, враховуючи думку потерпілої, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе лише у місцях позбавлення волі, а тому призначає їй покарання у виді позбавлення волі.

Обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалами Іваничівського районного суду Волинської області з 05 серпня 2013 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (т.2 а.с.166,181), який було продовжено ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 10 жовтня 2013 року (т.1 а.с.54-55).

За проведення судової дактилоскопічної експертизи, висновок №1 від 24 січня 2013 року (т.2 а.с.76-79) стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 з кожного по 98 грн. судових витрат в дохід держави.

Речові докази: картонну коробку від мобільного телефону марки "Нокіа 1101", стартовий пакет мобільного оператора "Київстар" (т.2 а.с.87), що були передані у камеру схову речових доказів Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області, - повернути потерпілій ОСОБА_1; металічний гак, мотузки у кількості двох штук (т.2 а.с.87), які знаходяться у камері схову речових доказів Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області - знищити.

Керуючись ст.368, ст.370, ст.374 КПК України, - суд,

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.1, ст.357 КК України призначивши покарання:

за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього майна належного йому на праві приватної власності;

за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, за правилами ч.1 ст.72 КК України - одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, визначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк дев'ять років п'ять місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного йому на праві приватної власності.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання призначене за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2009 року - один рік три місяці чотири дні позбавлення волі, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна належного йому на праві приватної власності.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з часу проголошення вироку, а саме з 27 листопада 2013 року, зарахувавши до строку покарання його попереднє ув'язнення з 05 серпня 2013 року по 26 листопада 2013 року включно, із розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.

Залишити ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна належного їй на праві приватної власності.

Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_5 рахувати з часу проголошення вироку, а саме з 27 листопада 2013 року, зарахувавши до строку покарання її попереднє ув'язнення з 05 серпня 2013 року по 26 листопада 2013 року включно, із розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.

Залишити ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За проведення судової дактилоскопічної експертизи стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з кожного по 98 (дев'яносто вісім) грн. судових витрат в дохід держави.

Речові докази: картонну коробку з під мобільного телефону марки "Нокіа 1101", стартовий пакет мобільного оператора "Київстар", що були передані у камеру схову речових доказів Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області, - повернути потерпілій ОСОБА_1; металічний гак, мотузки у кількості двох штук, які знаходяться у камері схову речових доказів Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області - знищити.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити ОСОБА_4, ОСОБА_5 та прокурору.

Головуючий підпис

Судді підписи

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Василюк