Рішення № 35681027, 12.11.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22 ц - 796/12516/2013 Головуючий у І інстанції Гуменюк А.І.

Доповідач - Корчевний Г.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого Корчевного Г.В.,

Суддів Слободянюк С.В., Оніщука М.І.

при секретарях Охневській Т.В., Товарницькій А.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - ДенисюкВікторії Володимирівни на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2013 року за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, колегія суду, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з відповідачів заборгованість у сумі 39 307грн. 65 коп. та судові витрати у розмірі 393 грн. 07 коп.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачі користуючись в повному обсязі житлово-комунальними послугами, плату за утримання житла та за користування комунальними послугами вносять нерегулярно та не в повному обсязі, у зв»язку з чим утворилась заборгованість.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2013 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник апелянта Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - Денисюк В.В. подала апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив його з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявні в матеріалах справи доказам.

Звертає увагу суду на те, що послуги надаються безперебійно, відповідачі не звертались до нього з приводу ненадання чи неналежного надання послуг.

Вважає, що відсутність підписаного договору не може бути перешкодою для стягнення боргу за фактично спожиті відповідачами житлово-комунальні послуги.

Крім того, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або нормами, затвердженими в установленому порядку.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення, колегія суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Довідки №3, виданої Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка» від 15 жовтня 2012 року, відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1. (а.с. 10).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження договірних чи будь-яких інших зобов»язальних правовідносин з відповідачами.

Проте, колегія суду з таким висновком погодитися не може, так як такого висновку суд першої інстанції дійшов, не з»ясувавши дійсні обставини справи, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених вимог.

Із розрахунків, наданих представником апелянта, вбачається, що у зв»язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов»язань станом на 01 вересня 2012 року у них утворилась заборгованість у розмірі 39 307 ( тридцять дев»ять тисяч триста сім) грн. 65 коп., проте колегія суду зазначає, що в Довідці №3, виданої Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка» від 15 жовтня 2012 року зазначено, що особовий рахунок відкрито на ОСОБА_2, а тому, згідно статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкові території та плата за спожиті комунальні послуги, саме ОСОБА_2 являється боржником, що не позбавляє її права звернутися до зареєстрованих в квартирі осіб про стягнення заборгованості в порядку регресу.

В судовому засіданні апеляційного суду міста Києва представник апелянта вказавши, що власником особового рахунку являється ОСОБА_2, з якої слід стягнути заборгованість, але ж просила апеляційну скаргу та позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник , споживач, виконавець виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов»язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг.

За таких обставин колегія суду вважає, що позивачем було вчинено дії на користь відповідача - надано послуги, тому договір про надання послуг, письмова форма якого законодавством не вимагається, вважається укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.

Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529, та Постановою Кабінету Міністрів №869 від 01.06.2011 року «Про порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Згідно статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкові території та плата за спожиті комунальні послуги.

Згідно зі ст.156 ЖК України члени сім»ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім»ї власника зобов»язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) та прибудинкової території та проведеного ремонту.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У силу ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Умовами ч.2 ст. 265 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суду приймає до уваги посилання представника апелянта, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що ні позивачем, ні відповідачем не було заявлено клопотання про застосування позовної давності, а тому відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, колегія суду приходить до висновку щодо стягнення заборгованості, заявленої представником апелянта.

Крім того, відповідно до Листа №10-70/0/4-13 від 16.01.2013 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найм житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі, платежі за комунальні послуги та інші послуги власниками, наймачами і орендарями вносяться не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем.

Враховуючи наведене, колегія суду приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях.

Тому колегія суду вважає, що заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2013 року прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суду, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - Денисюк Вікторії Володимирівни - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту

Позов Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» розрахунковий рахунок КП ГІОЦ 2603000018106 в ВАТ КБ «Хрещатик» МФО 300670 код ЄДРПОУ 04013755 (1057 особовий рахунок №152445, призначення платежу сплата боргу за житлово-комунальні послуги) суму заборгованості за комунальні послуги в розмірі 28 317 (двадцять вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» розрахунковий рахунок КП «ЦОС Шевченківського району» 260031398001 в ПАТ «Міський комерційний Банк» МФО 339339 код ЄДРПОУ 31731838 інфляційні витрати у розмірі 8 825 грн. 70 коп., 3 % річних у сумі 2 164 грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 393 грн. 07 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: