Ухвала суду № 35679386, 20.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р.Справа № 820/6918/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/6918/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ХАС"

до Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ХАС" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000042202 від 30.07.2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.13 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ фірма "ХАС" знаходиться на податковому обліку у Дергачівській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з 11.02.2004 р. за № 2, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №1320110200151 від 26.07.2013 р., наявній в матеріалах справи (а.с. 48).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію ПДВ від 07.04.2011 р. № 100332209, ТОВ фірма "ХАС" зареєстрований платником ПДВ з 18.02.2004 р. позивач має ліцензію на реалізацію природного газу за нерегульованим тарифом за №507499 серія АГ. Строк дії ліцензії до 07.05.2015 р.

Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ фірма "ХАС", за наслідками якої складений акт від 22.07.2013 р. № 43/22.2-04/455860305 про проведення перевірки ТОВ фірма "ХАС" відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність №60 від 04.02.2004 р. ГПУ "Полтавагазвидобування", ДК "Укргазвидобування", НАК "Нафтогаз України" з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Нафтогазтехприлад" за період вересень, грудень 2012 р. та подальшого ланцюга їх проходження. За результатами проведення перевірки встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, завищено податковий кредит на загальну суму 147 274,00 грн., в т.ч. за вересень 2012 р. на суму ПДВ 73 637,00 грн., за січень 2013 р. на суму 73 637,00 грн. в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 147 274,00 грн., в т.ч. за вересень 2012 р. на суму ПДВ 376 37,00 грн. за січень 2013 р. на суму 73 637,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 р. № 0000042202, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 184 092,50 грн. у тому числі за основним платежем - 147 274,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36 818,50 грн.

З зазначеного акту перевірки від 22.07.2013 р. № 43/22.2-04/455860305 вбачається, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугувало судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ фірма "ХАС" приписів податкового законодавства України, а саме формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "Нафтогазтехприлад", які реально не могли відбутися, в підтвердження чого податковий орган посилається на надходження на його адресу акту ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 26.04.2013 р. №1587/22-205/37826521 "Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Нафтогазтехприлад" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Трейд - Ком.ІН" за період з 01.07.2012 р. по 31.01.2013 р., в якому зазначено, що комплектуючі товари до бурових установок, отримані від ТОВ Трейд - Ком.ІН" були реалізовані ТОВ "Нафтогазтехприлад" позивачу. Проте, за отриманими ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС матеріалами перевірки ТОВ "Трейд - Ком.ІН" від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, а саме акт від 16.04.2013 р. №1383/22-3/37701861 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трейд - Ком.ІН" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за лютий 2012 р. - січень 2013 р., встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій останнього за зазначений період, а саме у ТОВ "Трейд - Ком.ІН" відсутні об'єкти оподаткування (відсутність передачі товару (послуги) з ПДВ по операціях з продажу товарів (надання послуг) до контрагентів - постачальників, одним з яких є контрагент позивача, а також відсутність юридичної сили та доказовості податкових накладних, на підставі яких було здійснено фінансово - господарські операції.

Крім того, в акті перевірки від 22.07.2013 р. № 43/22.2-04/455860305 податковий орган також зазначає про неможливість встановлення ним факту реального постачання ТОВ "Нафтогазтехприлад" обладнання виробництва компанії Emerson (обладнання для вимірних вузлів обліку вуглеводної продукції) позивачу, оскільки позивачем не надано до перевірки документів, які підтверджують факт перевезення товарно - матеріальних цінностей, їх завантаження, розвантаження, отриманих від контрагентів - постачальників, а саме: товарно - транспортних накладних та актів приймання - передачі транспортних послуг. Тобто, відповідач ставить під сумнів здійснення господарської операції за договором №19/09-12 від 19.09.2012 р. між ТОВ "Нафтогазтехприлад" та ТОВ фірма "ХАС".

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого в ціні отриманих послуг за належно оформленими податковими накладними, виданих йому його контрагентом, натомість податковим органом не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- Дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- Дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Взаємовідносини ТОВ фірма "ХАС" з ТОВ "Нафтогазтехприлад" склалися в межах договору поставки №19/09-12 від 19.09.2012 р., відповідно до якого, ТОВ "Нафтогазтехприлад" (Постачальник) зобов'язується поставити у встановлений строк товар обладнання виробництва компанії Emerson у власність ТОВ фірма "ХАС" (Покупець), виконати роботи та надати послуги, необхідні для впровадження комерційних вимірних вузлів обліку вуглеводневої продукції, а Покупець зобов'язується прийняти товар, виконані роботи, надані послуги і сплатити за них певну грошову суму (а.с. 31 - 39).

Сторонами була підписана специфікація № 1 від 19.09.2012 р. на поставку товару на загальну суму 883 644,00 грн. (в тому числі ПДВ - 147 274,00 грн.).

На виконання умов вказаного договору були виписані наступні податкові накладні: податкова накладна від 20.09.2012 року № 8 на загальну суму 441 822,00 грн. ( в тому числі ПДВ - 73 637,00 грн.), від 17.12.2012 року № 25 на загальну суму 441 822,00 грн. ( в тому числі ПДВ - 73 673,00 грн.) (а.с. 43 - 44). Факт прийому Покупцем переданої Постачальником відповідної продукції, визначеної у договорі та додатку № 1 до нього (специфікація № 1), підтверджується складеним та підписаним між сторонами актом приймання - передачі від 26.12.2012 р. (а.с. 42).

Також, на підтвердження проведення розрахунків за вказаним договором в матеріалах справи наявні виписки за лицевими рахунками ТОВ фірма "ХАС" за 20.09.2012 р., за 17.12.2012 р. (а.с. 45 - 46).

Придбана продукція (обладнання виробництва компанії Emerson) відповідно до Сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, відповідає затвердженому типу, зареєстрованому в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки а також технічний документації фірми Rosemount Inc./Emerson Process Management, США (а.с. 71 - 73).

Колегія суддів зазначає, що наявні первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо висновків податкового органу в акті перевірки від 22.07.2013 р. № 43/22.2-04/455860305 щодо непідтвердження факту здійснення господарської операції за договором №19/09-12 від 19.09.2012 р. (постачання ТОВ "Нафтогазтехприлад" на адресу ТОВ фірма "ХАС" обладнання для вимірних вузлів обліку вуглеводневої продукції) оскільки позивачем під час перевірки не надано документів, які підтверджують факт перевезення ТМЦ, їх завантаження, розвантаження, а саме товарно - транспортних накладних, актів приймання - передачі транспортних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. А отже, вказана обставина (відсутність товарно - транспортних накладних та актів приймання - передачі транспортних послуг) не може бути достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого в ціні отриманих послуг за належно оформленими податковими накладними, виданих йому його контрагентом, а отже відсутні підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Також, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

До того ж, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, доводи податкового органу на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/6918/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2013 р.