Ухвала суду № 35679346, 20.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р.Справа № 820/6877/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/6877/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та визнання акту перевірки нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0003181702 від 30.07.2013 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 29.08.13р., адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_1 (НОМЕР_1) по взаємовідносинам з ТОВ "Фінвестбуд" (код 35331483) за період вересень, грудень 2010 року за результатами якої складено акт від 15.07.2013 року №2578/1720/НОМЕР_1 відповідно до висновків якого позивачем порушено п. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ПК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених від імені ФО-П ОСОБА_1 у ІІІ-ІУ кварталах 2010 року з зазначеними в акті перевірки постачальниками. Перевіркою встановлено нікчемність угод з придбання шин ФО-П ОСОБА_1 у ІІІ-ІV року у ТОВ "ФІНВЕСТБУД", код ЄДРПОУ 35331483, на загальну суму 65435,19 грн., в т.ч. ПДВ-10905,84 грн., 2). Відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями; 3) -п. 129.1.2 ст. 129 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (із змінами та доповненнями), пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Позивач не погодився з висновками Акту №2578/1720/НОМЕР_1 від 15.07.2013р. та скориставшись правом адміністративного оскарження подав до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова заперечення на Акт №2578/1720/НОМЕР_1 від 15.07.2013р.

Листом від 25.07.2013 року №242/10/20-30-17-02-14 Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області повідомила позивача про те, що заперечення залишено без задоволення а висновки акту без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 15.07.2013 року №2578/1720/НОМЕР_1 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.07.2013 року №0003181702.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій з контрагентом, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами., натомість податковим органом не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- Дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- Дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Між ТОВ "Фінвестбуд" (постачальник) та ФО-П ОСОБА_1 (покупець) укладено договори поставки №01/12 від 01.12.2010 року та №01/14 від 14.09.2010 року відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у встановлений цим Договором строк товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно сплатити за нього передбачену цим Договором грошову суму. Предметом поставки є наступний товар - автозапчастини на вантажні автомобілі.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними які містяться в матеріалах справи.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними виписаними ТОВ "Фінвестбуд" на адресу позивача.

На підтвердження переміщення товарно - матеріальних цінностей у просторі в матеріалах справи наявні подорожні листи.

Платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи, підтверджено повну сплату за придбані позивачем товарно - матеріальні цінності.

Придбані позивачем товаро - матеріальні цінності були отримані довіреною особою позивача, що підтверджується витягом з журналу реєстрації.

Необхідність придбання товарно - матеріальних цінностей а саме шин підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів які зареєстровані за ОСОБА_1 а також договори оренди транспортних засобів (а.с.37-39).

Придбані товарно - матеріальні цінності позивач використовував у власній господарській діяльності що підтверджується актами списання (а.с.47-49).

Колегія суддів зазначає, що наявні первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого в ціні отриманих послуг за належно оформленими податковими накладними, виданих йому його контрагентом, а отже відсутні підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Також, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

До того ж, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єкту господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мав необхідний обсяг правоздатності та був зареєстровані в якості платника податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, доводи податкового органу на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/6877/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2013 р.