Постанова № 35675937, 28.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 р. Справа № 805/16207/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Добропільського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському Донецької області звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Добропільського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після ознайомлення позивача зі станом реалізації виконавчих проваджень було встановлено, що постановою ВДВС Добропільського міського управління юстиції від 07.06.2013 року відкрито виконавче провадження № 38382588 з примусового виконання рішення позивача № 572/12 від 15.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 340,00 грн., постановою від 05.06.2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 38339950 з примусового виконання вимоги № ф-486 від 03.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8681,29 грн.

В порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), станом на 16.09.2013 року, відповідачем не було проведено жодного заходу з примусового виконання вказаних виконавчих документів.

Через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на позов та копії документів на їх обгрунтування.

Відповідач вказує, що позов необгрунтований, оскільки на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання рішення позивача № 572/12 від 15.05.2013 року, вимоги № ф-486 від 03.05.2013 року та вимоги № ф-604 від 01.08.2012 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 10215,32 грн.

Враховуючи, що останні виконавчий документ приєднано до зведеного виконавчого провадження 30.08.2013 року, строк здійснення виконавчого провадження не порушено. Зазначає про те, що, в порядку ст. 11 Закону, відповідачем було надіслано запити щодо виявлення рахунків боржника, джерел його доходів, зареєстрованих за ним земельних ділянок автотранспортних засобів, тощо.

Державним виконавцем вживаються усі заходи з примусового виконання виконавчих документів та повідомлення позивача про вжиті заходи, у порядку, встановленому законом.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, на основі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши обставини справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги суд встановив наступні обставини.

На примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Добропільського міського управління юстиції перебувають виконавче провадження № 38382588 з примусового виконання рішення позивача № 572/12 від 15.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 340,00 грн. та виконавче провадження ВП № 38339950 з примусового виконання вимоги № ф-486 від 03.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8681,29 грн.

Вказані виконавчі провадження були відкриті постановами ВДВС Добропільського міського управління юстиції від 05.06.2013 року та від 07.06.2013 року.

Як вбачається із протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно пункту 1 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» у Державній виконавчій службі в Добропільському районі від 17.09.2013 року, відповідачем не було здійснено жодних дій щодо встановлення майнового стану боржника, не звернуто стягнення на грошові кошти, які містяться на розрахункових рахунках, не звернуто стягнення на майно боржника, не звернуто стягнення із заробітної плати боржника, а також інших заходів примусового стягнення не здійснено взагалі.

Судом у відповідача неодноразово було витребувано матеріали вищевказаних виконавчих проваджень.

Відповідачем надано суду документи, з яких видно, що дії з примусового виконання вказаних виконавчих документів, відповідачем було вчинено вже під час розгляду даної справи у суді.

Так, державним виконавцем було вчинено запити щодо встановлення майнового стану боржника від 29.10.2013 року.

Позивачем, у позовній заяві вказано про перебування на примусовому виконанні у відповідача лише рішення позивача № 572/12 від 15.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 340,00 грн. та вимоги № ф-486 від 03.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8681,29 грн.

У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що три виконавчих провадження з примусового виконання виконавчих документів щодо ФОП ОСОБА_1 об'єднані у зведене виконавче провадження.

Проте відповідачем взагалі не надано суду ніяких доказів існування такого зведеного виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчих документів відносно ФОП ОСОБА_1.

З наданих відповідачем до заперечень доказів випливає, що жодних виконавчих дій з моменту відкриття вищевказаних виконавчих проваджень, крім вчинення запитів щодо встановлення майнового стану боржника від 29.10.2013 року, відповідачем проведено не було, що свідчить про бездіяльність відповідача. Станом на момент розгляду даної справи вказані виконавчі провадження не закінчені.

Суд наголошує на тому, що надані відповідачем копії документів підтверджують той факт, що відповідачем були вчинені виконавчі дії (направлено запит) лише після спливу майже п'яти місяців з моменту відкриття вказаних виконавчих проваджень.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи скорочені терміни розгляду такої категорії справ та неоднократне витребування доказів судом і надання копій документів, якими відповідач обгрунтовує свої заперечення, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними в ній доказами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та коштпеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Як встановлено ч. 1 ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За правилами ст. 30 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в період встановлений для проведення виконавчих дій з виконання вищевказаних виконавчих документів Відділом державної виконавчої служби Добропільського міського управління юстиції допущено зволікання із вчиненням виконавчих дій щодо стягнення в примусовому порядку суми боргу з ФОП ОСОБА_1.

Приймаючи до уваги те, що бездіяльність за своєю суттю є явищем, що триває, а виконавчі провадження з виконання вказаних виконавчих документів ще й досі не закінчені, позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Суд вважає, що належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача буде визнання неправомірною бездіяльності ВДВС Добропільського міського управління юстиції щодо не проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення № 572/12 від 15.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 340,00 грн. та вимоги № ф-486 від 03.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8681,29 грн.

Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов'язання державних виконавців ВДВС Добропільського міського управління юстиції вжити передбачених законодавством заходів з примусового виконання виконавчих документів, зобов'язання державних виконавців ВДВС Добропільського міського управління повідомляти стягувача про вжити заході з примусового виконання виконавчих документів Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі донецької області шляхом направлення відповідної інформації на адресу стягувача до ЗУ «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.

З системного аналізу положень ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 2 КАС України з огляд на приписи ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу Державної влади та ст. 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

При цьому, суд зауважує, що за змістом вказаних норм підміна судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта є неприпустимою.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 8 Конституції України, ст. ст. 1, 11, 25, 27, 30 Закону України "Про виконавче проваджння", ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському районі Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Добропільського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Добропільського міського управління юстиції щодо не проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення № 572/12 від 15.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 340,00 грн. та вимоги № ф-486 від 03.05.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8681,29 грн. - неправомірною.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята, складена та підписана в нарадчій кімнаті 28 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.