Постанова № 35675922, 26.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. Справа № 804/10824/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Сиротюк О.В.,

представників відповідача - Ледачкової А.С., Малютіна В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «АТБ-Маркет» звернувся до суду з позовом до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.13 №0000062500 та № 0000052500. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту, в якому зроблено ряд висновків, що не відповідають чинному законодавству, адже позивачем в ході перевірки були надані всі необхідні первинні документи за взаємовідносинами з ТОВ «Донтрансторг» та ПП «Універсал Н». Також позивачем зазначено, що порушення кримінальної справи не може бути належним доказом порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Донтрансторг» та з боку ТОВ «АТБ-Маркет». На думку позивача, постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.11 по справі № 1-301/11 не має преюдиціального значення для даної справи, це рішення не свідчить про те, що всі операції, які здійснювало ПП «Універсал Н», є нереальними. Крім того, позивачем зазначено, що ТТН не є основним первинним документом, на підставі якого ведеться бухгалтерський облік господарських операцій та формується податковий кредит, (валові) витрати, а також ТТН складає не покупець товару, а - постачальник (ПП «Універсал Н»). В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів, просив відмовити в задоволені позову, адже перевіркою встановлено, що видаткові та податкові накладні, надані позивачем в ході перевірки, фактично не дають змоги, ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не відповідає вимогам до первинних документів, встановлених пунктами 9.1, 9.2 статті 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктами 2.4, п.2.5 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року 3aN 168/704. Згідно з протоколом опитування директора ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_4 документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував. Як вбачається зі змісту постанови Самарського райсуду, ОСОБА_5, діючи повторно, разом зі членами організованої групи ОСОБА_6 і ОСОБА_7, наміром яких також охоплювалося створення підприємства, зробив фіктивне підприємництво в складі організованої групи осіб, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ПП «Універсал Н». На думку податкового органу, договори, укладені між ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ „Донтрансторг", ПП „Універсал Н" мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків. Документи, якими оформлені зазначені в акті перевірки операції, не мають юридичної сили та доказовості, а наявність документів на придбання товарів (послуг) ТОВ «АТБ-маркет» у ТОВ „Донтрансторг", ПП „Універсал Н" та наведена в них інформація про здійснені фінансово-господарські операції, не спричинили реального настання правових наслідків.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в якості свідків, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач відповідно до установчих документів зареєстрований розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 08.01.13 по 23.01.13 відповідачем відповідно до положень пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ та на підставі наказу керівника ДПІ від 04.01.13 №6 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Гранд 2009», ПП «Універсал Н», ПП «Інсайт Плюс» за період з 01.06.09 по 30.06.12. Результати перевірки оформлені відповідним актом від 30.01.13 №51/25-01/30487219 (далі - Акт).

За висновками вказаного акту проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: - п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 з урахуванням ст. 1.3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 з урахуванням п. 1.32 ст. 1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 34 194 грн., в тому числі з у 2 кварталі 2009 року у сумі 20 625 грн., 1 кварталі 2010р. - 7 931 грн., 2 кварталі 2010р. - 5 638 грн.; - пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість» (далі - Закон № 168), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 11 819 грн., в т.ч. у червні та листопаді 2009р. та у квітні та червні 2010р.

З посиланням на згаданий акт перевірки СДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 15.02.13 №0000052500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 819 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 909,50 грн., та від 15.02.13 №0000062500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 13 569,00 грн., в т. ч. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 784,50 грн.

За результатом адміністративного оскарження позивачем вказаних рішень Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС прийнято рішення про результати розгляду скарги від 25.04.13 №7920/10/10/10-234, яким частково скасовані вказані податкові повідомлення-рішення, а саме від 15.02.13 №0000052500 у частині зменшення суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2 954,75 грн.; від 15.02.13 №0000062500 у частині зменшення суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3 392,25 грн. В іншій частині спірні податкові повідомленні-рішення залишені без змін (а.с.131-138).

Суд відмічає, що відповідно до абз.2 п.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіна від 28.11.12 №1236, «якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання … зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу». Приписами пп.5.1.2 п.5.1 згаданого Порядку визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. За змістом п.5.3 Порядку №1236 у випадках, визначених пп.5.1.2 п.5.1, повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання. Наведені положення Порядку узгоджуються з приписами п.60.4 ст.60 ПКУ.

Враховуючи, що відповідачем податкові повідомлення-рішення, які містять зменшені суми грошового зобов'язання, на адресу позивача направлені не були, а відтак не надходили до останнього, що підтверджується як представником позивача так і представником відповідача, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не набули статусу відкликаних, а відтак є чинними.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугували відображені в акті перевірки судження податкового органу про «нереальність» проведення позивачем господарських операцій, зокрема з ТОВ «Донтрансторг» та ПП «Універсал Н» за період за 01.06.09 по 30.06.12 та юридичну дефектність відповідних первинних документів, що унеможливлює формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Спірні правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту та валових витрат на час їх виникнення унормовані приписами Закону України «Про податок па додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно.

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Положеннями пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 згаданого Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). За змістом пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 ПКУ визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

При цьому законодавцем визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом (пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 ПКУ).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5).

Як встановлено в ході розгляду справи, між Позивачем та ТОВ «Донтрансторг» (виконавець) укладений договір від 10.10.09 про надання виконавцем послуг з оформлення дозвільних документів на розміщення рекламних конструкцій (а.с.70). Зі змісту вказаного договору вбачається, що він укладений позивачем в особі директора ОСОБА_8 Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він вказаний договір не підписував та підпис, проставлений напроти його прізвища, йому не належить. Також свідком зазначено, що він директора ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_4 не бачив, безпосередньо не спілкувався, чітких та ґрунтовних пояснень з приводу укладення договору та отримання послуг за ним директором не надано.

Також між позивачем та ПП «Універсал Н» (постачальник) укладений договір від 01.06.09 №18722, за яким постачальник зобов'язується передати покупцю товар у певній кількості та якості та за певною ціною (а.с.88-94). Зі змісту вказаного договору вбачається, що він укладений позивачем в особі директора ОСОБА_8 Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила, що підпис напроти прізвища ОСОБА_8 належить їй, однак не надала суду чітких та ґрунтовних пояснень з приводу обставин укладення вказаного договору, транспортування та отримання товару за ним.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, які були складені з посиланням на зазначені договори (а.с.74-87 та 95-97), суд відзначає, що наявність у позивача виписаних ТОВ «Донтрансторг» та ПП «Універсал Н» податкових накладних, відповідних платіжних квитанцій та актів приймання передачі у спірних правовідносинах не створює права для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки з добутих по справі доказів вбачається відсутність факту надання виконавцем послуг за вказаним договором та відсутність об'єкту оподаткування ПДВ за таким правочином, яким, з огляду на положення ст.3 Закону №168 є реально здійснена господарська операція з надання послуг.

Так, досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеними контрагентами, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Крім того, судовим оглядом згаданого договору від 01.06.09 встановлено, що з боку ПП «Універсал Н» він підписаний ОСОБА_6, який діяв як директор підприємства. Як вбачається з вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.12 по кримінальній справі №1-436/21/12 (№1/436/288/11) (номер судового рішення в ЄДРСР 24115782) ОСОБА_6 з іншими членами організованої групи здійснював фіктивне підприємництво, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ПП «Універсал Н» з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності. Свою вину ОСОБА_6 визнав повністю, в тому числі і в складанні та видачі документів. які не відповідають дійсності.

Аналіз наведеного, з урахуванням наявності підпису саме ОСОБА_6 на всіх первинних документів, доданих Позивачем до матеріалів справи в обґрунтування правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за взаємовідносинами з ПП «Універсла Н», а також того факту, що первинні документи складаються саме в ході ведення господарської діяльності, дає суду підстави для висновку, що документи, надані Позивачем, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинними. Адже все вище наведене доводить факт нереальності вчинення господарської операції між Позивачем та ПП «Універсал» за Договором від 01.06.09, а також між позивачем та ТОВ «Донтрасторг» за договором від 10.10.09. Внаслідок відсутності фактично вчиненої господарської операції за згаданим договором нівелюється юридична сила первинних документів, складених з посиланням на такі договори, на підставі яких Позивачем сформовані податковий кредит в розмірі 11 819 грн. та валові витрати в розмірі 62 170 грн.

Розв'язуючи спір, суд зважує на той факт, що вставлення факту реального придбання платником податків товару (послуг) від певного контрагента є визначальним при вирішенні питання щодо права позивача на податковий кредит та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21.01.11 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, згідно з якою неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З приводу доводів позивача щодо наявності у нього послуг та товарів за спірними договорами та використання таких послуг та товарів у власній господарській діяльності, суд зазначає, що факт наявності та використання таких послуг та товарів не є безумовним доказом фактичності взаємовідносин позивача з ТОВ «Донтрансторг» та ПП «Універсал Н», яка спростована викладеними вище обставинами господарської діяльності означеними контрагентами. Крім того, за відсутністю належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували платне отримання позивачем таких товарів та послуги, суд погоджується з доводами відповідача з приводу необхідності віднесення вартості таких товарів та послуг до валового доходу позивача, як безоплатно наданих позивачу. Так, за змістом пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону №334 до валового доходу відносяться доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Покликання позивача про визначення відповідачем грошових зобов'язань поза межами 1095-деного строку також є помилковими. Так, відповідно до абз. 2 п. 102.1 ст.102 ПКУ у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Як вбачається з матеріалів справи позивачем були подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за червень 2009 року - від 17.08.10 №9003358574 та за листопад 2009 року - від 05.01.11 №9000000442 (а.с.226-229).

Отже, у зв'язку з відсутністю у позивача документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем послуг та товару від ТОВ «Донтрасторг» та ПП «Універсал Н», а саме, належним чином оформлених первинних документів, а також товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності проведених операцій, а надані позивачем документи не мають силу первинних документів, оскільки, як було зазначено вище, фактично здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами не відбулось, суд погоджується з висновками СДПІ щодо порушення позивачем вимог п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 з урахуванням ст. 1.3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 з урахуванням п. 1.32 ст. 1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334) та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168.

Також, суд зауважує, що в положеннях ст.83 ПКУ законодавець визначає перелік підстав, на яких мають ґрунтуватись висновки органів державної податкової служби за результатами перевірок. До таких відносяться: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Вивченням змісту акту перевірки від 30.01.13 судом встановлено, що його висновки ґрунтуються, як на податковій звітності Позивача, акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.08.12 № 1811/15-4/36061529 та акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.08.12 №810/22-4/36560901, так і документах, наданих Позивачем в якості первинних, що узгоджується з вимогами ст.83 ПКУ.

Враховуючи викладене, висновок СДПІ про порушення позивачем вимог п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 з урахуванням ст. 1.3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 з урахуванням п. 1.32 ст. 1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334) та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, визнається судом обґрунтованим, оскільки судовим розглядом справи встановлено, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій його контрагентів ТОВ «Донтрансторг» та ПП «Універсал Н», відтак визначення СДПІ сум податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток спірними рішеннями, з урахуванням рішення про результати розгляду скарги, є правомірним. Наслідком самостійного визначення податковим орган платнику податків суми податкового зобов'язання накладення на такого платника штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання (п.123.1 ст.123 ПКУ).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо їх скасування належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені адміністративного позову.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02.12.13.

Суддя підпис А.О. Коренев

З оригіналом згідно

Постанова не набрала законної сили на 02.12.13

Суддя А.О. Коренев