Постанова № 35673992, 27.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 року Справа № 904/4534/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Подобєда І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Студніков І.С., довіреність №юр-539/д від 21.11.13, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2013 року у справі № 904/4534/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь про зобов'язання вчинити дії - задоволені.

Суд зобов'язав Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради відновити водопостачання та водовідведення на АЗС № 03/025 (місто Нікополь, вулиця Херсонська, 547 а), АЗС № 03/026 (місто Нікополь, вулиця Карла Лібкнехта, 165), АЗС № 03/027 (місто Нікополь, вулиця Першотравнева, 2/1), які належать Публічному акціонерному товариству "Укрнафта".

З рішенням суду не погодилось Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради посилається на те, що судом при винесенні рішення були порушені норми процесуального права, оскільки не було розглянуто їх клопотання про перенесення розгляду справи та порушені норми матеріального права, оскільки суд визнав встановленими обставини, які не були доведені та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 16 жовтня 2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2013 року клопотання представника відповідача задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 13 листопада 2013р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.11.13р.

У судовому засіданні представник позивача просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Судом встановлено, що 01.12.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" та Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" укладено договір № 970 на послуги водопостачання та транспортування госпфекальних і промислових стічних вод, за умовами якого Постачальник зобов'язаний надавати Абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов'язаний розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі - Правила), положеннями Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово - комунальні послуги".

Звертаючись із позовом про відновлення водопостачання та водовідведення на належних позивачу АЗС, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" посилалось на те, що 01.02.2013 року на автозаправних станціях № 03/025 (адреса: м. Нікополь, вул. Херсонська, 547а), № 03/026 (адреса: м. Нікополь, вул. Карла Лібкнехта, 165), № 03/027 (адреса: м. Нікополь, вул. Першотравнева, 2/1), водопостачання яких здійснюється на підставі Договору № 970, відповідачем без належного повідомлення та відповідних на це підстав, всупереч умовам п. 4.2 Договору № 970 було припинено водозабезпечення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів самовільного приєднання позивача до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільного користування ними, оскільки таке приєднання та користування здійснювалося Позивачем на підставі Договору № 970, укладеного між сторонами по справі, а тому водоспоживання та водовідведення не може вважатися безобліковим. Крім того, оскільки до моменту відключення позивач своєчасно вносив плату за отримані від відповідача послуги щодо водоспоживання та водовідведення на підставі та на умовах, передбачених Додатком № 3 до Договору № 970, відповідач безпідставно здійснив відключення вищезазначених АЗС від мереж систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами п. 20 Правил № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

З матеріалів справи вбачається, що договором № 970, який є діючим, оскільки у відповідності до п. 5.2 ні одна із сторін не заявила про розірвання договору за місяць до закінчення терміну його дії, та додатком до укладеного між сторонами договору, позивачу встановлені обсяги водоспоживання, водовідведення та стоків, за якими позивач і здійснював оплату за надані послуги.

Відповідно до положень п. п. 3.2., 3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що якщо водолічильники відсутні, Постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений правилами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що позивач здійснював водоспоживання без лічильників, які нібито були зняті на повірку, не надав суду жодного доказу того, що такі лічильники були встановлені у позивача, і розрахунок за водоспоживання повинен був здійснюватись саме на підставі даних приладу обліку води.

Також не надав суду відповідач і доказів того, що позивач здійснював без договірне водоспоживання.

Позивачем 18 лютого 2013 року були отримані рахунки № 1 від 29.01.2013 року на сплату 17 336 грн. 59 коп. за безоблікове водокористування та водовідведення (стосується АЗС №03/025 по вулиці вул. Херсонська, 547а м. Нікополь), № 2 від 29.01.2013 року на сплату 17 336 грн. 59 коп. за безоблікове водокористування та водовідведення (стосується АЗС №03/027 м. Нікополь, вул. Першотравнева, 2/1), та № 4 від 31.01.2013 року на сплату 52 009 грн. 77 коп. за бездоговірне користування та без договірне водовідведення (стосується АЗС №03/025, АЗС №03/026, №03/027) (а.с. 19-21).

Разом з тим, відповідно до п. 3.6 Договору, Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів Абоненту.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що до повного погашення Абонентом заборгованості Постачальник має право припинити подачу води та приймання стоків, повідомивши про це Абонента в термін трьох днів до дати припинення надання послуги.

Разом з тим, повідомлень про відключення відповідач позивачу не надавав, акти від 1 лютого 2013 року та 31 січня 2013 року, в яких повідомляється про відключення від водопостачання об'єктів позивача по вулиці Херсонська 547 та Херсонська 547 а з 4 лютого 2013 року, були вручені позивачу 8 лютого 2013 року, тобто, вже після відключення.

Припис про необхідність встановлення приладів обліку, вручений 8 лютого 2013 року позивачу, не містить ніякої інформації щодо того, на яких АЗС необхідно встановити приладу обліку, та крім того, термін встановлення приладу обліку визначений до 1 березня 2013 року.

За таких обставин суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, та обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права в частині розгляду справи без участі представника відповідача, є неспроможними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 07.06.2013 року порушено провадження у справі №904/4534/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06 .2013 року.

25.06.2013 року за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи на більш пізній термін , розгляд справи відкладено на 17.07.2013 року., а потім на 24 липня 2013 року.

В свою чергу, повноважний представник відповідача в судові засідання 17.07.2013 року та 24.07.2013 року не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення та клопотання відповідача про перенесення розгляду справи з 24 липня 2013 року на більш пізній термін(а. с. 34, 48). Обґрунтовуючи неявки свого представника, відповідач посилався на участь представника у інших судових процесах.

З огляду на неодноразове відкладення розгляду справи у зв'язку із неявкою відповідача і закінченням 6 серпня 2013 року передбаченого ГПК України двомісячного терміну розгляду справи, 24 липня 2013 року місцевий господарський суд ухвалив рішення по справі на підставі доказів, які містились у справі.

Як роз'яснено у п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) , причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, суд першої інстанції вжив всіх можливих заходів для забезпечення участі відповідача у судових засіданнях, шляхом неодноразового відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача у межах розумного строку, тому доводи апелянта про порушення норм процесуального права в цій частині є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Розглядаючи справу, місцевий господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м.Нікополь - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2013 року у справі № 904/4534/13 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 02.12.2013 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Подобєд