Рішення № 35673932, 02.12.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2013 р. Справа № 903/1136/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аміко-Кераміка", с. Зміїнець, Луцький р-н, Волинської обл.

про стягнення 157556,72 грн.

Суддя Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник В.А., довіреність №б/н від 27.02.2013р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулося з позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аміко-Кераміка" про стягнення 157556,72 грн. заборгованості, з них 114597,12 грн. - заборгованість по процентам, 16086,26 грн. - сума інфляційних втрат за простроченим кредитом, 1683,65 грн. - сума інфляційних втрат за простроченими відсотками, 18028,61 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 7161,07 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків та 3151,13 грн. судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на кредитний договір №11/2006/980-КЛ/62 від 08.11.2006р. про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування, додатковий договір №2 від 15.06.2009р., рішення господарського суду Волинської області від 04.08.2010р. у справі №2/92-50 та на положення статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 01.11.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 13.11.2013р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2013р. розгляд справи відкладено на 27.11.2013р. у зв'язку з неявкою відповідача в засідання та неподанням учасниками судового процесу витребуваних доказів.

22.11.2013р. через канцелярію суду від відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції надійшла відповідь(витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача) на запит господарського суду Волинської області від 18.11.2013р..

27.11.2013р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло повідомлення, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2013р. позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал господарського суду від 01.11.2013р. та від 13.11.2013р. не було представлено суду письмових пояснень та витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання 27.11.2013р. ТзОВ "Торговий дім "Аміко-Кераміка" не направило, проте було належним чином про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 4563000106479 від 25.11.2013р..

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

08.11.2006р. між ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Луцьке регіональне управління (далі - Банк) та ТзОВ "Торговий дім "Аміко-Кераміка" (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №11/2006/980-КЛ/62 (далі - кредитний Договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити відповідачу кредитну лінію ліміт якої не перевищує 350000,00 грн. терміном користування з 08.11.2006 року по 07.11.2008 року зі сплатою 18,9% річних (п.п. 1.1.1., 1.1.3. кредитного Договору).

15.06.2009р. між сторонами було укладено додатковий договір №2, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти з лімітом кредитної лінії в сумі 334 611,11 грн. терміном з 08.11.2006 року по 25.11.2009 року зі сплатою 27% річних.

04.08.2010р. рішенням господарського суду Волинської області у справі №2/92-50, позовні вимоги ПАТ «КБ «НАДРА» задоволені в повному обсязі та стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Аміко-Кераміка» 315718,60 грн., з них 269784,27 грн. основної заборгованості, 19301,64 грн. простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1981,58 грн. пені, 24651,11 грн. збитків від інфляції.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду(іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.

Згідно ч.5 ст.35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Отже, факт укладання кредитного Договору, додаткових угод до нього, отримання відповідачем грошових коштів за кредитним Договором встановлені в рішенні господарського суду Волинської області у справі №2/92-50 від 04.08.2010р., у відповідності до умов ч.5 ст. 35 ГПК України не доводяться при розгляді даної справи.

Згідно п.1.2 нової редакції статуту позивача, затвердженої рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «КБ «Надра», протокол №2 від 12.11.12р., публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" продовжує свою діяльність в результаті зміни найменування відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" та приведення його Статуту у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства". Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку "Надра", який був реорганізований шляхом перетворення з товариства з обмеженою відповідальністю у відкрите акціонерне товариство.

Позивач просить стягнути з ТзОВ "Торговий дім "Аміко-Кераміка" заборгованість за відсотками у розмірі 114597,12 грн..

Згідно п.2.4. Кредитного Договору відсотки за кредитною лінією нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитною лінією за фактичний час користування кредитною лінією і сплачується позичальником у порядку, передбаченому п.2.3.2. цього Договору. При розрахунку плати за кредитною лінією приймається рік рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.

Згідно п.2.3.2. Кредитного Договору Позичальник зобов'язується здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за кредитною лінією в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним(якщо 5-те число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше 1-го робочого дня, що слідує за цим вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а у разі відсутності іншої домовленості сторін - проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.2 п.З інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. за №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Стаття 509 ЦК України передбачає виключний перелік підстав для припинення зобов'язань за договором.

Згідно до ч.2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язань на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених у договорі або законі.

Кредитним договором №11/2006/980-КЛ/62 від 08.11.2006 р., передбачений лише один порядок припинення кредитного зобов'язання - шляхом його виконання(п.6.4. кредитного Договору).

Отже, суд приходить до висновку, що кредитні зобов'язання за кредитним Договором №11/2006/980-КЛ/62 від 08.11.2006р. є чинними.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або заміни його умов не допускається.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених в договорі або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч.1, 2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник рахується таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений термін, визначений договором або законом. Позичальник, якій прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за понесені прострочкою збитки за неможливість виконання, що настало після прострочки.

ТзОВ "Торговий дім "Аміко-Кераміка" в строк, визначений кредитним Договором не виконав зобов'язання по сплаті кредиту і нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

Зважаючи на вищевикладене та те, що кредитний Договір укладений між сторонами недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, суд прийшов до висновку про підставність та задоволення пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості за донарахованими відсотками в період з 01.06.2010р. по 17.10.2013р. у розмірі 114597,12 грн..

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 16086,26 грн. - інфляційних втрат за простроченим кредитом, 1683,65 грн. - інфляційних втрат за простроченими відсотками, 18028,61 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 7161,07 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків в період з 01.06.2010р. по 17.10.2013р., слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно п.3 ч.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. №01-06/1642/2011 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. N 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України(постанови від 04.07.2011р. №13/210/10 та від 12.09.2011р. №6/433-42/183).

Суд перевіривши методику та правильність нарахування 16086,26 грн. - інфляційних втрат за простроченим кредитом в період з 01.06.2010р. по 17.10.2013р., 1683,65 грн. - інфляційних втрат за простроченими відсотками в період з 01.06.2010р. по 17.10.2013р., 18028,61 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в період з 01.06.2010р. по 17.10.2013р., 7161,07 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків в період з 01.06.2010р. по 17.10.2013р., наведених у розрахунку позивача, вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 157556,72 грн., з них 114597,12 грн. заборгованість по процентам, 16086,26 грн. сума інфляційних втрат за простроченим кредитом, 1683,65 грн. сума інфляційних втрат за простроченими відсотками, 18028,61 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 7161,07 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3151,13 грн., відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аміко-Кераміка" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул.Шкільна, 1/5, код ЄДРПОУ 32857115) на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) 157556,72 (сто п'ятдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень сімдесят дві копійки) грн., з них 114597,12 грн. заборгованість по процентам, 16086,26 грн. сума інфляційних втрат за простроченим кредитом, 1683,65 грн. сума інфляційних втрат за простроченими відсотками, 18028,61 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 7161,07 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків та 3151,13 (три тисячі сто п'ятдесят одну гривню тринадцять копійок) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

02.12.13

Суддя А. С. Вороняк