Постанова № 35673375, 18.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року Справа № 814/3632/13-а

м. Миколаїв

15:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Управління Пенсійного фонду України у м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області, вул. Кірова, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 до відповідача:Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Вознесенському районі Миколаївської області, вул. Кірова, 5/2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 про:визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у прийнятті до заліку та подальшому відшкодуванні позивачу витрат у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві; стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 19.01.2013 по 30.06.2013 в сумі 133,68 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області (надалі - ПФУ або позивач) звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вознесенському районі Миколаївської області (надалі - Фонд або відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у прийнятті до заліку та подальшому відшкодуванні позивачу витрат у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві; стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 19.01.2013 по 30.06.2013 в сумі 133,68 грн.

17.09.2013 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому він підтримав позовні вимоги (ар. с. 178).

18.09.2013 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому він позов не визнав (ар. с. 179).

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач не прийняв до заліку витрати на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

02.09.2013 відповідач подав заперечення, в яких позовні вимоги не визнав. Фонд вказав на те, що умовою виникнення відповідальності за здійснення страхових виплат, в тому числі і виплату пенсій, є настання страхової події, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків згідно з договорами, що укладаються юридичними та фізичними особами. Така подія є умовою виплати пенсії по інвалідності за рахунок коштів Фонду, як це передбачено статтями 21 і 28 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі - Закон № 1105-XIV). Статтею 35 цього Закону і Інструкцією про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженою постановою правління Фонду від нещасних випадків на виробництві від 24.01.2001 № 10, встановлений перелік документів, які надаються до Фонду для прийняття рішення про призначення соціальних виплат у зв'язку з втратою годувальника. Одним з основних документів для призначення соціальних виплат є акт про нещасний випадок на виробництві, який надається в оригіналі або засвідчується нотаріально. Крім того, відповідач зазначив, що він здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, тобто з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або таке право встановлено в судовому порядку. Позивач таких документів відповідачу не надав, в зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для відшкодування понесених позивачем витрат по ОСОБА_1 (ар. с. 165-169).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

На обліку в УПФУ перебуває ОСОБА_1, який отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. 15.08.1956 йому було встановлено ІІ групу інвалідності по зору з дитинства, а з 25.11.1957 призначено пенсію по інвалідності, яку він отримував до 26.12.2006. 19.01.2010 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ із заявою про відновлення виплати йому пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, до заяви ОСОБА_1 додав оригінал акту про нещасний випадок на виробництві Н-1 від 08.09.1947. З 25.01.2010 за розпорядженням начальника УПФУ ОСОБА_1 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Позивач направив відповідачу акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілим, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за травень 2010 року, в який включив суму витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 за січень - травень 2010 року, з метою включення до заліку зазначених в акті сум, для подальшого відшкодування Фондом, але відповідач не прийняв до відшкодування суму пенсії за даний місяць та наступні, пояснивши свою відмову тим, що даний пенсіонер не перебуває у них на обліку, а Акт Н-1 є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства (ар. с. 37-39). В подальшому позивач включав суми, що підлягають відшкодуванню, до актів щомісячної звірки, але відповідач суми, вказані в актах, не приймав до заліку (ар. с. 69-162).

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Статтею 81 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788) визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами ПФУ. Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який затверджено постановою правління ПФУ та ФССНВНВ від 04.03.2003 № 5-4/4 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за № 376/7697 (надалі - Порядок № 5-4/4).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону № 1105-XIV, Закону № 1788-ХІІ та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат ПФУ з виплати і доставки зазначених пенсій.

Статтею 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону, виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

З огляду на викладене, вимоги ПФУ про відшкодування Фондом витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої, згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20.04.2001 № 15, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві, та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року № 21-361а12.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати дії Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Вознесенському районі Миколаївської області щодо відмови у прийняті до заліку та подальшому відшкодуванні Управлінню Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області витрат на виплату та доставку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві неправомірними.

3. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Вознесенському районі Миколаївської області, вул. Кірова, 5/2, м. Вознесенськ, Миколаївської області, 56500 (банківські реквізити: р/р 37172002000472, ГУДКУ, МФО 826013, ідентифікаційний код 25937430) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області (банківські реквізити: р/р 256043035894, ОПЕРВ ОУ Ощадбанк м. Миколаїв, МФО 326461, ідентифікаційний код 37945221) витрат на виплату та доставку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 19.01.2013 по 30.06.2013 на загальну суму 133,68 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна