Постанова № 35673350, 02.12.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/4121/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 12.07.2013 № 0000702202, № 0000712202, № 0000722202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «Агрікор Холдинг» співпрацювало із ТОВ «Парма ЛТД», ТОВ «Миронівське насіння», ТОВ «Атава», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Зінат», ТОВ «Дніпропромбізнес» відповідно до укладених договорів.

Виконання договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, узгодженнями маршруту, актами на списання матеріальних цінностей, специфікаціями, актами приймання-передачі виконаних робіт, рахунками, актами на виготовлення комбікормів, інвентарними картками та рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.10.2013 по справі 927/1107/13.

На підставі виписаних податкових накладних, у перевіряємий період сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, його товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «Парма ЛТД», ТОВ «Миронівське насіння», ТОВ «Атава», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Зінат», ТОВ «Дніпропромбізнес», а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (том 2 а. с. 1-5), в яких зазначено, що позивач не здійснював реальних господарських операцій з наступними контрагентами: ТОВ «Парма ЛТД», ТОВ «Миронівське насіння», ТОВ «Атава», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Зінат», ТОВ «Дніпропромбізнес».

Перевіркою правомірності взаємовідносин ТОВ «Агрікор Холдинг» з ТОВ «Дніпропромбізнес» за жовтень, листопад 2011 року встановлено, що ТОВ „Агрікор Холдинг" придбано у ТОВ «Дніпропромбізнес» товарно-матеріальні цінності (ланцюг 3-х кінцевий ф 6мм 800шт.) на загальну суму 20000,00 грн. На час проведення перевірки за даними бази співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів АРМ Податковий блок встановлено, що між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Агрікор Холдинг» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Дніпропромбізнес» наявні розбіжності за жовтень 2011 року на суму 1667 грн та за листопад 2011 року на суму 1667 грн.

Перевіркою правомірності взаємовідносин ТОВ «Агрікор Холдинг» з ТОВ «Ювілайт» за травень 2012 року встановлено, на час проведення перевірки за даними бази співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів АРМ Податковий блок, що між сумою податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Агрікор Холдинг» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Ювілайт» за травень 2012 року наявна розбіжність у cyмі 39844,17 грн.

Перевіркою правомірності взаємовідносин ТОВ «Агрікор Холдинг» з ТОВ «Атава» за червень 2012 року встановлено, на час проведення перевірки за даними бази співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів АРМ Податковий блок, що між сумою податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Агрікор Холдинг» та податковими зобов'язаннями ТОВ „Атава" за липень 2012 року наявна розбіжність в сумі 9650 грн.

Перевіркою правомірності взаємовідносин ТОВ «Агрікор Холдинг» з ТОВ «Миронівське насіння» за червень, жовтень 2012 року, на час проведення перевірки за даними бази співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів АРМ Податковий блок встановлено, що між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Агрікор Холдинг» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Миронівське насіння» наявні розбіжності за червень 2012 року на суму ПДВ 49583,38 грн та за жовтень 2012 року на суму ПДВ 51654,22 грн.

Перевіркою правомірності взаємовідносин ТОВ «Агрікор Холдинг» з ТОВ «Зінат» за липень 2012 року, на час проведення перевірки за даними бази співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів АРМ Податковий блок встановлено, що між сумою податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Агрікор Холдинг» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Зінат» за липень 2012 року наявна розбіжність в сумі 39341,83 грн.

Перевіркою правомірності взаємовідносин ТОВ «Агрікор Холдинг» з ТОВ «Парма ЛТД» за лютий, березень 2013 року встановлено, що в наданих на перевірку подорожніх листах вантажного автомобіля встановлено невідповідність адрес пунктів розвантаження, зазначених у наданих підприємством товарно-транспортних накладних, фактичним пунктам розвантаження дизпалива, які зазначені у маршруті руху подорожніх листів.

На час проведення перевірки за даними бази співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів АРМ Податковий блок встановлено, що між сумою податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ „Агрікор Холдинг" та податковими зобов'язаннями ТОВ „Парма ЛТД" за лютий 2012 року наявна розбіжність у сумі 220293,80 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Агрікор Холдинг» (код ЄДРПОУ 36279482) зареєстровано Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 18.12.2008, зареєстровано як платника податку на додану вартість 28.01.2009, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (том 1 а. с. 30), копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (том 1 а. с. 36), а також взяте на податковий облік до Прилуцької ОДПІ 19.12.2008 за № 2267, що підтверджується актом перевірки (том 1 а. с. 38). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 29.05.2013 № 416, № 417, № 419 співробітниками Прилуцької ОДПІ проведена позапланова перевірка ТОВ «Агрікор Холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з ТОВ «Миронівське насіння» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, з 01.10.2012 по 31.10.2012, з ТОВ «Дніпропромбізнес» за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, з ТОВ «Атава» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, з ТОВ «Ювілайт» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012, з ТОВ «Зінат» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, з ТОВ «Парма ЛТД» за період з 01.02.2013 по 31.03.2013.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 26.06.2013 за № 14/22-36279482 (том 1 а. с. 37-86), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 107513,00 грн, у т.ч. за червень 2012 року в сумі 59233,00 грн, липень 2012 року в сумі 39342,00 грн, лютий 2012 року в сумі 8938,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.6, п. 209.7 ст. 209 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 80847,00 грн, в т.ч. за жовтень 2011 року в сумі 1667,00 грн, лютий 2013 року в сумі 79180,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 39844,00 грн, в т.ч. травень 2012 року в сумі 39844,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) з ПДВ в сумі 1667,00 грн, в т. ч. за листопад 2011 року в сумі 1667,00 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19) в сумі 183830,00 грн, в т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 51654,00 грн, березень 2013 року в сумі 132176,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Прилуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.07.2013 № 0000702202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 282540,00 грн, в т. ч. за основним платежем 188360,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 94180,00 грн (том 1 а. с. 87);

- від 12.07.2013 № 0000712202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 39844,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкцію у розмірі 19922,00 грн (том 1 а. с. 88);

- від 12.07.2013 № 0000722202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 185497,00 грн (том 1 а. с. 89).

Податкові повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «Агрікор Холдинг» у досудовому порядку до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області. За результатом розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області було прийнято рішення від 19.09.2013 № 1259/10/10-215 (том 1 а. с. 90-98), яким залишено без змін оскаржені податкові повідомлення-рішення.

25.09.2013 ТОВ «Агрікор Холдинг» оскаржило податкові повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України, однак рішенням про результати розгляду скарги від 09.10.2013 скаргу ТОВ «Агрікор Холдинг» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін (том 1 а. с. 99-103).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Агрікор Холдинг» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «Парма ЛТД», ТОВ «Миронівське насіння», ТОВ «Атава», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Зінат», ТОВ «Дніпропромбізнес».

Так, між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ «Парма ЛТД» було укладено договір поставки нафтопродуктів від 25.09.2012 № 2509 (том 1 а. с. 104-106).

Договір підписано та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні: № П-00000007 від 21.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн, № П-00000006 від 18.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн, № П-00000005 від 14.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн, № П-00000003 від 05.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн, № П-00000009 від 26.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн (том 1 а. с. 107-111);

- податкові накладні: № 1 від 04.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн, № 2 від 13.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн, № 4 від 15.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн, № 6 від 20.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн, № 9 від 25.02.2013 на загальну суму 264352,50 грн, в т.ч. ПДВ 44058,75 грн (том 1 а. с. 112-116);

- товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти): № 076895 від 05.02.2013, № 077013 від 14.02.2013, № 077057 від 18.02.2013, № 077082 від 21.02.2013, № 077127 від 26.02.2013 (том 1 а. с. 117-121);

- подорожні листи: № 810 від 26.02.2013, № 751 від 18.02.2013, № 753 від 21.02.2013, № 618 від 14.02.2013, № 402 від 09.02.2013 (том 1 а. с. 121-126);

- свідоцтво про підготовку водіїв (том 1 а. с. 127);

- узгодження маршруту № 108 від 29.01.2013 (том 1 а. с. 128);

- сертифікат (том 1 а. с. 129);

- інвентарні карточки (том 2 а. с. 33-38, 40-51).

Крім того, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.10.2013 по справі 927/1107/13 ТОВ «Агрікор Холдинг» повністю відмовлено в позові до ТОВ «Парма ЛТД» про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів № 2509 від 25.09.2012 (том 1 а. с. 247-250).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ «Миронівське насіння» було укладено договір купівлі-продажу № 12606 від 26.06.2012 (том 1 а. с. 130-132).

Договір підписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- специфікація № 1 (том 1 а. с. 133);

- накладні: № 012606 від 26.06.2012 на загальну суму 297500,28 грн, в т.ч. ПДВ 49583,38 грн (том 1 а. с. 134);

- податкова накладна № 1 від 26.06.2012 на загальну суму 297500,28 грн, в т.ч. ПДВ 49583,38 грн (том 1 а. с. 135);

- акт № 2 на списання матеріальних цінностей (том 1 а. с. 136).

Також, між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ «Миронівське насіння» було укладено договір купівлі-продажу № 12707 від 27.07.2012 (том 1 а. с. 137-139).

Договір пидписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- додаток № 3 (том 1 а. с. 140);

- накладні: № 10610 від 06.10.2012 на загальну суму 79534,08 грн, в т.ч. ПДВ 13255,68 грн, № 10710 від 07.10.2012 на загальну суму 159792,66 грн, в т.ч. ПДВ 26632,11 грн, № 10810 від 08.10.2012 на загальну суму 70598,57 грн, в т.ч. ПДВ 11766,43 грн (том 1 а. с. 141-143);

- податкова накладна № 1 від 04.10.2012 на загальну суму 309925,31 грн, в т.ч. ПДВ 51654,22 грн (том 1 а. с. 144);

- акти на списання матеріальних цінностей: № 36, № 35 (том 1 а. с. 145-146).

Так, між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ООО «Атава» було укладено договір поставки № 2006-1 від 20.06.2012 (том 1 а. с. 148).

Договір підписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткова накладна № 177 від 23.06.2012 на загальну суму 50392,30 грн, в т.ч. ПДВ 8398,72 грн (том 1 а. с. 148);

- податкова накладні № 177 від 23.06.2012 на загальну суму 50392,30 грн, в т.ч. ПДВ 8398,72 грн (том 1 а. с. 149);

- накладні: № 434, № 433 (том 1 а. с. 150);

- акт на виготовлення комбікормів (том 1 а. с. 151-155).

Так, між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ «Ювілайт» було укладено договір № 1/05-12 від 03.05.2012, згідно якого виконавець зобов'язується по заявці замовника виконати роботи з виготовлення і поставки комплексних рістрегулюючих сумішей для соняшника на визначених замовником полях (надалі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи в порядку і на умовах, визначеним даним договором (том 1 а. с. 156-157).

Договір підписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- акт приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000013 (том 1 а. с. 158);

- використання препаратів (том 1 а. с. 159);

- податкова накладна № 3 від 16.05.2012 на загальну суму 239065,00 грн, в т. ч. 39844,17 грн (том 1 а. с. 160).

Так, між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ «Зінат» було укладено договір № 21/07-12 від 02.07.2012, згідно якого виконавець зобов'язується по заявці замовника виконати роботи з поставки і внесення комплексних рістегулюючих сумішей для соняшника на визначених замовником полях (надалі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи в порядку і на умовах визначених даним договором (том 1 а. с. 161-162).

Договір підписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000026, № ОУ-0000025 (том 1 а. с. 163, 165);

- використання препаратів (том 1 а. с. 164, 166);

- податкові накладні: № 52 від 03.07.2012 на загальну суму 119190,00 грн, в т.ч. ПДВ 19865,00 грн, № 53 від 03.07.2012 на загальну суму 116861,00 грн, в т.ч. ПДВ 19476,83 грн (том 1 а. с. 167-168);

- копії банківських виписок (том 1 а. с. 173-191, 203-205);

- виписка по рахунку (том 1 а. с. 192-202).

Так, ТОВ «Агрікор Холдинг» на підставі усного договору купівлі-продажу придбало в ТОВ «Дніпропромбізнес» ланцюги 3-х кінцеві ф 6 мм, що підтверджується наступні первинні документи:

- податкові накладні: № 22 від 16.11.2011 на загальну суму 10000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1666,67 грн, № 17 від 11.10.2011 на загальну суму 10000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1666,67 грн (том 1 а. с. 171,172);

- видаткові накладні: № РН-0621 від 17.11.2011 на загальну суму 10000,00 грн, в т.ч. 1666,67 грн, № РН-0536 від 12.10.2011 на загальну суму 10000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1666,67 грн (том 1 а. с. 169-170).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, цей факт сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Агрікор Холдинг», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами відповідач посилається на акт Дніпродзержинської ОДПІ від 05.11.2012 № 3777/24/22-206/31692695 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Дніпропромбізнес», акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.11.2012 № 5173/22-8/37700606 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ювілайт», акт Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області від 10.08.2012 № 787/22-417/37997856 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атава», акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.11.2012 № 4765/22-8/33887863 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Зінат», акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 02.04.2013 № 700/22.4-13/36854301 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Миронівське насіння», довідку ДПІ у м. Чернігові від 25.04.2013 № 123/22/37298925 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Парма-ЛТД».

Посилання відповідача на вищезазначені акти, як на підставу нікчемності правочину, судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи, що є контрагентом та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження, завищення позивачем податку на додану вартість та завищення від'ємного значення є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг", - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 12.07.2013 № 0000702202, № 0000712202, № 0000722202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан