Рішення № 35673173, 26.11.2013, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7775/13-ц

Провадження № 2/712/3096/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого /судді Романенко В.А.

при секретарі Соловей Н.В., Ващіліної С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «ХОРС» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «ХОРС» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з квітня 2006 року він працював начальником служби охорони в СТОВ «ЗК «ХОРС».

Наказом № 99-к від 30.05.2013 року був звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Про звільнення з роботи він дізнався 31 травня 2013 року з листа СТОВ «ЗК «ХОРС» за № 332 від 30.05.2013 року.

Вважає звільнення безпідставним та незаконним.

Внаслідок психоемоційного стресу, який він отримав через незаконні діяння роботодавця направлені на безпідставне звільнення його з роботи, він втратив здоров'я, отримав гіпертонічну хворобу 2 ст. та ряд інших соматичних захворювань. З 11 квітня 2013 року по 26 квітня 2013 року він знаходився на обстеженні та стаціонарному лікуванні в КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується копією листка непрацездатності серії АГБ № 413277.

Його звільнення з роботи за наказом № 99-к від 30.05.2013 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України, начебто, за прогул без поважних причин є черговим звільненням його з роботи.

Перший раз зі СТОВ « 3K«XOPC», яке входить до Корпорації ПАТ «Украгрохімхолдинг», він був незаконно звільнений з роботи за Розпорядженням по Корпорації № 01-042 від 01.04.2013 року з аргументацією «за утрату интереса к работе».

На листи пропозиції ним було одразу ж надано письмові детальні та обширні пояснення щодо його відсутності на роботі, але з невідомих причин вони роботодавцем не були взяті до уваги.

Не працює він не з 29 квітня 2013 року, як вказуєте роботодавець в своїх листах- пропозиціях, а з 02 квітня 2013 року. Тому, що 02 квітня 2013 року Розпорядженням по Корпорації ПАТ «Украгрохімхолдинг» № 01-04/2 від 01.04.2013 року був звільнений з роботи з аргументацією «за утрату интереса к работе».

Вищезазначене розпорядження було оприлюднено 02 квітня 2013 року на загальних зборах працівників СТОВ «ЗК«ХОРС» разом з представниками Корпорації ПАТ «Украгрохімхолдинг» першим заступником генерального директора Корпорації ПАТ «Украгрохімхолдинг» з корпоративної безпеки та соціальних питань ОСОБА_2 в кабінеті Генерального директора СТОВ «ЗК«ХОРС» ОСОБА_3 за адресою: вул. Чехова, 41 м. Черкаси.

Крім того, 02.04.2013 року у нього повністю були забрані всі засоби для роботи, враховуючи службовий автомобіль, на якому він всі роки виконував свою роботу. Він повністю передав майно, яке рахувалось за ним в СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» по відповідним актам. Тобто, починаючи з 02.04.2013 року він не мав жодних засобів та можливостей виконувати ту роботу, якою займався в СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» відповідно до своїх обов'язків.

Просить поновити його на роботі; стягнути з СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» на його користь моральну шкоду в розмірі 700000 грн.

Під час судового розгляду вказаного позову, позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, зазначивши, що внаслідок психоемоційного стресу, який він отримав через незаконне звільнення його з роботи, він втратив здоров'я, в результаті чого проводилось медикаментозне лікування. Відповідно до чеків про оплату медикаментозного лікування, вартість медикаментів становить 892,33 грн. Просить, окрім заявлених вимог, стягнути з СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» на його користь грошові кошти в сумі 892,33 грн., як відшкодування за медикаментозне лікування; вжити необхідних заходів щодо того, щоб СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» надала більш детальну (чітку та конкретну) інформацію по розрахункам та виплатам по всім трьом компенсаціям за невикористану відпустку (30.05.2013 року - за 44 дні; 03.06.2013 року - за 18 днів; 04.07.2013 року - за 7 днів), а також зробила перерахунок і розрахувалась з ним повністю та відповідно до ст. 117 КЗпП України виплативши середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; вжити необхідних заходів, направлених на те, щоб СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; вжити заходів щодо повернення йому незаконно відібраної в нього відповідачем відпустки з 11.03.2013 року по 15.03.2013 року; надати належну оцінку щодо його посадової інструкції на предмет її законності та питанню законності дій Генерального директора товариства ОСОБА_3 щодо зазначеної зброї.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала з підстав, визначених у позові, вважає, що ОСОБА_1 був звільнений 02.04.2013 року, тому в наказі від 30.05.2013 року, відповідно до інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, повинна була змінена тільки дата звільнення, оскільки починаючи з 02.04.2013 року ніякої роботи йому не доручали. На підтвердження доводів позивача, клопотала, також, про приєднання до справи записів розмов із службовими особами СТОВ «Зернова компанія «Хорс», отриманих на диктофон. Просила суд позовні вимоги задоволити.

Суд відмовив у приєднанні як доказу аудіо записи, здійсненні ОСОБА_1 на диктофон, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20.10.2011 року №12-рп/2011, відповідно до положень пунктів 3.3, 3.4 якого, проведення оперативно-розшукової діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами чи їх підрозділами, крім визначених у частині першій цієї статті, заборонено. Конституційний Суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 Кодексу речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом.

Представник відповідача СТОВ «Зернова компанія «Хорс» за довіреністю Астахіна Е.В. позов не визнала, вважає його безпідставним, пояснила, що СТОВ «Зернова компанія «Хорс» є самостійною юридичною особою. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в СТОВ «Зернова компанія «Хорс» на посаду начальника служби безпеки Драбівського відділення 01.04.2006 року, наказ № 57-к від 01.04.2006 року. З 08.01.2008 року був переведений на посаду начальника служби охорони СТОВ «Зернова компанія «Хорс», наказ № 6-к від 08.01.2008 року. Позивача не було звільнено з роботи розпорядженням ПАТ «Украгрохімхолдинг» № 01-04/2 від 01.04.2013 року, так як звільняти та приймати на роботу згідно Статуту СТОВ «Зернова компанія «Хорс» має право тільки генеральний директор. ОСОБА_1 був звільнений генеральним директором СТОВ «Зернова компанія «Хорс» 30.05.2013 року наказом по особовому складу № 99-к за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, про що був зроблений відповідний запис в трудову книжку, яку позивач особисто отримав 03.06.2013 року. Також вказала, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження вимоги щодо заподіяння йому моральної шкоди. Просила відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Згідно ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що згідно наказу генерального директора по особовому складу СТОВ «Зернова компанія «Хорс» №57-к від 01.04.2006 року позивач ОСОБА_1 призначений на посаду начальника служби безпеки Драбівського відділення з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Наказом генерального директора по особовому складу СТОВ «Зернова компанія «Хорс» № 6-к від 08.01.2008 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника служби безпеки та охорони.

В судовому засіданні представник позивача посилалася на розпорядження ПАТ «Украгрохімхолдинг» № 01-04/2 від 01.04.2013 року як на підставу про звільнення ОСОБА_1, однак суд критично відноситься до даного посилання, оскільки відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2013 в позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Хорс», Приватного акціонерного товариства «Украгрохімхолдінг» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовлено повністю. Дане рішення ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 вересня 2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2013 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Хорс», Приватного акціонерного товариства «Украгрохімхолдінг» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Вищевказаним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2013 року встановлено: «Згідно інформації Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також положеннями Статуту компанії (п.п.1.5,5.3.1.) СТОВ «Зернова компанія «Хорс» є юридичною особою. Засновками юридичної особи є Компанія «Макерта менеджмент лімітед», з стовідсотковим розміром частки у статутному капіталі Товариства.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України організаційно-правовою формою Приватного акціонерного товариства «Украгрохімхолдинг» є акціонерне товариство.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що СТОВ «Зернова компанія «Хорс» входить до складу ПАТ «Украгрохімхолдинг», як і не доведено, що службові особи ПАТ «Украгрохімхолдинг» наділені повноваженнями про звільнення працівників СТОВ «Зернова компанія «Хорс».

На думку суду, розпорядження ПАТ «Украгрохімхолдинг» про звільнення № 01-04/2 від 01.04.2013 року не має юридичної сили та не могло бути підставою для звільнення ОСОБА_1».

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наказом генерального директора по особовому складу СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» № 99-к від 30.05.2013 року звільнено ОСОБА_1 начальника служби охорони СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» 30.05.2012 року із займаної посади за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Згідно з пунктом 11.4.6 Статуту сільськогосподарського ТОВ «Зернова компанія Хорс», генеральний директор товариства приймає на роботу та звільняє з роботи працівників товариства. Отже, і рішення про розірвання трудового договору з працівником товариства також вправі приймати лише генеральний директор, який і прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 згідно наказом по особовому складу № 99-к від 30.05.2013 року за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Пунктом 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом без поважної причини, згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, вважається, зокрема, самовільне використання працівником без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору (за відсутності права на його дострокове розірвання).

Надане роботодавцеві право звільнити працівника вже за одноразове вчинення прогулу може застосовуватися лише в тому разі, якщо працівник скоїв прогул без поважної причини. Оцінка причин, як поважних чи ні, здійснюється судом при розгляді спору про звільнення виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із передбачених положеннями статті 27 Цивільного процесуального кодексу України. За таких умов наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, яка може підтверджуватися не лише листком непрацездатності чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами, відмови працівника від переведення на іншу роботу, якщо вона протипоказана працівнику за станом здоров'я, чи переведення є незаконним з інших причин. Також поважними можуть бути визнані й причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би завдати працівнику чи іншим особам шкоду, значно більшу від тієї, яка заподіяна роботодавцеві невиходом працівника на роботу.

Посилання представника позивача на наявність перешкод з боку СТОВ «Зернова компанія «ХОРС», суд оцінює критично, оскільки дані посилання спростовуються показами свідків, та матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що акти від 29.04.2013 року, 30.04.2013 року, 03.05.2013 року, 07.05.2013 року, 08.05.2013 року, 10.05.2013 року, 14.05.2013 року, 13.05.2013 року, 15.05.2013 року, 16.05.2013 року, 17.05.2013 року, 20.05.2013 року, 21.05.2013 року, 22.05.2013 року, 23.05.2013 року, 24.05.2013 року, 27.05.2013 року, 28.05.2013 року, 29.05.2013 року, 30.05.2013 року, були підписані в червні місяці 2013 року. Дані доводи спростовуються показами свідків (працівників СТОВ «Зернова компанія «ХОРС»), які підтвердили, що позивач був відсутній на робочому місці.

Посилання представника позивача на той факт, що акт від 29.04.2013 року не міг бути підписаним ОСОБА_10, а акт від 23.05.2013 року - ОСОБА_6, суд не бере до уваги, оскільки всі акти підтверджують, що позивач був відсутній на роботі, що також і не оспорюється позивачем.

В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_11 пояснили, що дійсно ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 29.04.2013 року по 30.05.2013 року про що були складені відповідні акти, робоче місце у позивача було, ніхто роботу у нього не забирав, просто він не хотів працювати.

Покази свідка ОСОБА_7 суд не бере до уваги, оскільки з 02.04.2013 року дана особа була звільнена за власним бажанням.

В судовому засіданні представник позивача також підтвердила факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці в період з 29.04.2013 року по 30.05.2013 року, оскільки йому не надавалася робота.

Посадова інструкція - це документ, що регламентує виробничий процес кожного працівника. Зазвичай включає короткий виклад основних обов'язків, повноважень та необхідних навиків, що відносяться до конкретної посади в організації.

05.01.2011 року ОСОБА_1 був ознайомлений з службовою інструкцією начальника служби охорони, затвердженою генеральним директором СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» ОСОБА_3 02.02.2011 року, про що свідчить його підпис на даній інструкції. Посилання представника позивача на той факт, що ОСОБА_1 не підписував дану інструкцію спростовується матеріалами справи, а доказів на підтвердження даного факту представником позивача не надано.

Таким чином, посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 не надавалася робота, суд не може взяти до уваги, оскільки ОСОБА_1 був ознайомлений зі своїми службовими обов'язками, які повинен був виконувати без вказівки інших осіб. Представник позивача не довела створення ОСОБА_1 перешкод у доступі до його робочого місця для виконання обов'язків.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2013 року було встановлено, що «Посилання позивача ОСОБА_1, як на підтвердження його звільнення з 02.04.2013 року, на передачу майна відповідно до актів від 02.04.2913 року, суд оцінює критично, так як складений акт №Х-00000013 від 02.04.2013 року та інвентаризаційний опис від 02.04.2013 року підтверджує перевірку інвентаризації цінностей ввірених ОСОБА_1, і ніяким чином не підтверджує розірвання трудового договору з 02.04.2013 року.», тому відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України в даному судовому засіданні дане посилання не доказується.

Облік робочого часу - це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Для обліку робочого часу працівників підприємств застосовується табель обліку використання робочого часу, який є основним джерелом інформації з цього питання. Типову форму табеля обліку використання робочого часу № П-5 затверджено наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року № 489.

ОСОБА_1 з 02.04.2013 року по 10.04.2013 року, згідно обліку робочого часу табелювався, а з 11.04.2013 року по 26.04.2013 року перебував на лікарняному, який СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» йому був оплачений.

Згідно інформації табелювання працівників СТОВ «Зернова компанія Хорс» за травень 2013 року, ОСОБА_1 з 01.05.2013 року по 30.05.2013 року (за виключенням вихідних днів) не був присутній на роботі (прогул), про що свідчать відповідні позначення.

17 травня 2013 року ОСОБА_1 був направлений лист № 298 від 17.05.2013 року, в якому було запропоновано з'явитись на роботі, або надати підтверджуючі документи наявності поважних причин, що пояснюють відсутність на роботі, який ОСОБА_1 отримав 18.05.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1800602532194.

23 травня 2013 року ОСОБА_1, був направлений повторний лист № 316 від 23.05.2013 року, в якому також було запропоновано з'явитись на роботі, або надати підтверджуючі документи наявності поважних причин, що пояснюють відсутність на роботі, який ОСОБА_1 отримав 18.05.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1800602532194.

ОСОБА_1 на адресу відповідачів були направлені відповіді на вищевказані листи, однак вони ґрунтуються на вільних роздумах ОСОБА_1 і не підтверджуються документально.

Після з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, з урахуванням диспозитивності цивільного судочинства щодо меж заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, суд приходить до висновку про те, що причини відсутності на роботі ОСОБА_1 не є поважними в період з 29.04.2013 року по 30.05.2013 року (за виключенням вихідних днів), протилежність цьому ніяким чином позивачем та його представником в судовому засіданні не доведено. Крім того, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 був виданий 30.05.3013 року, тому не зрозуміло, та не доведено в судовому засіданні представником позивача, чому саме 29.04.2013 року, а в судових дебатах змінено з 02.04.2013 року, необхідно поновити на роботі ОСОБА_1

Оскільки позовні вимоги про поновлення на роботі залишені без задоволення, тому вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.2. Наказу Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

В судовому засіданні встановлено, що в день звільнення, а саме 30.05.2013 року, позивач ОСОБА_1 був відсутній, тому СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» йому було направлено повідомлення № 332 від 30.05.2013 року про необхідність отримання трудової книжки. Після вихідних днів, а саме 03 червня 2013 року ОСОБА_1 особисто отримав трудову книжку про що поставив особистий підпис в журналі обліку трудових книжок працівників СТОВ «Зернова компанія «ХОРС», що і не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, тому вимога про стягнення коштів за затримку трудової книжки не підлягає до задоволення, оскільки відповідачем не було порушено трудового законодавства.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. (ч. 1 ст. 116 КЗпПУ)

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. (ч. 2 ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

З наданої СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» довідки про нарахування доходів ОСОБА_1 при звільненні № 793 від 12.11.2013 року, вбачається, що ОСОБА_1 в повному обсязі були зроблені виплати за невикористану відпустку та за затримку виплати компенсації.

Що стосується заявлених позивачем вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Таким чином, для правильного вирішення спору, а також для встановлення наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, суд перевірив підстави застосування цивільно-правової відповідальності, з'ясував, чи було порушено право позивача та в чому конкретно воно полягало, чи спричинило завдання збитків позивачу, вид заподіяних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач не надав суду доказів підтвердження факту заподіяння моральних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони були спричинені, ступінь вини того, хто їх заподіяв, яких моральних страждань зазнав позивач та не обґрунтував грошову суму, яку бажає стягнути з відповідача.

Оцінивши в сукупності здобуті в судовому засіданні докази, та приймаючи до уваги, що судом не встановлено підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, як й порушень його трудових прав з боку СТОВ «Зернова компанія «Хорс» при звільненні, а тому суд не вбачає у позивача права на відшкодування матеріальних та моральних збитків.

Придніпровським районним судом м. Черкаси при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Хорс», Приватного акціонерного товариства «Украгрохімхолдінг» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди розглядалося питання про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 892,33 грн., як відшкодування за медикаментозне лікування, та 22.07.2013 року вказаним судом було винесено рішення, яким в позові відмовлено.

Інші вимоги щодо надання роботодавцем детальної інформації позивачу щодо оплати праці та трудової функції, порушень права на відпустку не підлягають до задоволення, оскільки зібраним у справі доказами доведено дотримання СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» вимог трудового законодавства щодо чіткого визначення посадових обов'язків ОСОБА_1, та повідомлення останнього про суми його заробітку, відрахувань та утримань відповідно до законодавства, надання йому відпусток, згідно його заяв.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 36, 40, 47, 116, 117, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 16, 22, 60, 61, 212, 214-215, 218 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, Наказу Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «ХОРС» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: