Постанова № 35671678, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року 15:31 № 826/16552/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньків В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У."до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000453910 від 09.07.2013р.за участю представників сторін:

від позивача: Святашова М.С.

від відповідача: Шило М.Ю.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.11.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У.", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000453910 від 09 липня 2013 року, прийняте Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників на суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість 179 636,00 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять шість гривень 00 коп.) грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у особи, діяльність якої має ознаки фіктивного підприємства, а перевірка проведена у відповідності до законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях із ПП «ВОЛОДАР» по податку на прибуток за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 20.06.2013 року №725/39-10/34431547 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було занижено суму від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 Декларації), в період, що перевірявся, на загальну суму 179 636 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем було подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду заперечень на акт перевірки Податковий орган Листом від 04.07.2013 р. №2167/10/39.1-12 повідомив Позивача, що висновки викладені в Акті перевірки відповідаю законодавству.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000453910, яким за позивачем зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 179 636 за січень 2011р.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомлення-рішенням Позивачем було подано Скаргу до Міндоходів України, за результатом розгляду скарги, рішенням Міндоходів України від 23.09.2013 р. №11665/6/99-99-10-01-15 було залишено податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «ВОЛОДАР» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №11/08-ппб про надання послуг від 13.08.2010 р. (надалі по тексту Договір №11/08-ппб).

У відповідності п1.1 Договору №11/08-ппб, за цим Договором Замовник замовляє, Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з: надання інформаційно-консультаційних послуг та супровід вирішення будь-яких питань, що можуть виникнути під час проведення комплексної державної експертизи проектної документації по будівництву Торговельно-розважального, комплексу "Ашан" по вул. Берковецькій, 6, у м. Києві; надання інформаційно-консультаційних послуг та супровід одержання висновку комплексної державної експертизи проектної документації по будівництву Торговельно-розважального комплексу "Ашан" по вул, Берковецькій, 6, у м. Києві; надання інформаційно-консультаційних послуг щодо перевірки, підготовки та подачі документації до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві щодо одержання Дозволу на виконання будівельних робіт по проекту будівництва Торговельно-розважального комплексу "Ашан" по вул. Берковецькій, 6, у м. Києві та супровід вказаних дій; надання інформаційно-консультаційних послуг та супровід одержання Дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на виконання будівельних робіт по проекту будівництва Торговельно-розважального комплексу "Ашан" по вул. Берковецькій, 6, у м. Києві; надання інформаційно-консультаційних послуг щодо перевірки, підготовки та подачі документації для створення та роботи комісії про прийняттю закінченого будівництвом об'єкту (Торговельно-розважального комплексу "Ашан" по вул. Берковецькій, 6, у м. Києві) до експлуатації (підписання Акту готовності об'єкта до експлуатації) та супровід вказаних дій; надання інформаційно-консультаційних послуг щодо перевірки, підготовки та подачі документації до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Для одержання Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкту (Торговельні розважального комплексу "Ашан" по вул. Берковецькій, 6, у м. Києві) та супровід вказаних дій.

Згідно п. 4.3, п. 5.1, п. 5.2 вищезазначеного Договору, Після виконання Виконавцем послуг за Договором в цілому Виконавець складає та надає Замовнику відповідний Акт приймання-передачі наданих послуг в 2-х примірниках. Замовник протягом трьох календарних днів повинен підписати зазначений Акт приймання-передачі послуг та повернути Виконавцю його примірник або направити Виконавцю мотивовану відмову від його підписання. Підписаний Сторонами Акт є підтвердженням належного та своєчасного надання послуг Виконавцем. Послуги за Договором мають бути надані Виконавцем до 31 жовтня 2010 року. Строк надання послуг може бути змінений Сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього Договору, скріплення її підписами та печатками Сторін.

Позивачем в підтвердження виконаних робіт надано суду Акт від 30.09.2010 р. приймання-передачі наданих послуг до договору №11/08-ппб від 13.08.2010 р., в якому зазначено наступне: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істепт Ф.1С.А.У.» в особі Уповноваженого представника - громадянина Франції Ларівьєра Мішеля, який діє на підставі довіреності від 10.04.2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 1697-1698, (надалі за текстом - «Замовник») з однієї сторони та Приватне підприємство «Фірма «ВОЛОДАР», в особі Уповноваженого представника - Шолохова Анатолія Веніаміновича, який діє на підставі доручення за № 11 від 06.08.2010 року, (надалі за текстом - «Виконавець»), з іншої сторони, що разам іменуються «Сторони», а кожний окремо - «Сторона», уклали цей Акт приймання-передачі наданих послуг про те, що послуги, які надані згідно Договору № 11/08-ппб від 13.08.2010 р., відповідають вимогам цього Договору та отримані Замовником в повному обсязі, а саме: Виконавець надав інформаційно-консультаційні послуги та супроводження щодо одержання висновку комплексної державної експертизи проектної документації по будівництву Торговельно-розважального комплексу "Ашан" по вул. Берковецькій, б, у м. Києві у ДП "Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи"; виконавець надав інформаційно-консультаційні послуга та супроводження щодо перевірки та підготовки, подачі необхідної документації до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві щодо одержання Дозволу на виконання будівельних робіт по проекту будівництва Торговельно-розважального комплексу "Ашан" по вул. Берковецькій, б, у м. Києві; Виконавець надав інформаційно-консультаційні послуги та супроводження щодо одержання Дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на виконання будівельних робіт по проекту будівництва Торговельно-розважального комплексу "Ашан" по вул. Берковецькій, 6, ум. Києві; Виконавець надав інформаційно-консультаційні послуги та супроводження щодо перевірки та підготовки, подачі необхідної документації для створення та роботи комісії про прийняттю закінченого будівництвом об'єкту" (Торговельно-розважального комплексу "Ашан" по вул. Берковецькій, 6, у м. Києві): до експлуатації (підписання Акту готовності об'єкта до експлуатації).».

Також, позивач надав суду податкову накладну, платіжне доручення та довіреності Товариств.

Суд звертає увагу, що з акту приймання-передачі та з вищезазначеного договору не можливо встановити, які конкретно надавалися послу та докази того з чого складалася дані послуги, оскільки в матеріалах справи наявний виключно Акт від 30.09.2010 р. приймання-передачі наданих послуг до договору №11/08-ппб.

Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення, проте відсутні банківськи виписки, які підтверджували реальність перерахування коштів.

В матеріалах справи міститься витяг з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України, в якому зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «ВОЛОДАР» 13.08.2010 р. було анулювано -скасовано за ініціативи платника.

В матеріалах справи міститься податкова накладна від 30.09.2010 р. №300915 виписана ПП «ВОЛОДАР» ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.А.У.".

Суд звертає увагу, що на час отримання податкової накладної Позивачем від контрагента, у останнього було відсутнє свідоцтво платника ПДВ, що не заперечувалося самим Позивачем.

Відповідач зазначає наступне: «Проте згідно пояснення від 14.12.2011р громадянки Російської федерації ОСОБА_9 рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірма «Володар» пояснила, що в серпні-вересні 2010р вона погодилась на прохання її знайомого ОСОБА_10 виїхати у м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма «Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_9, вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП „Фірма «Володар" не вносила; окрім цього вона взяла участь у відкритті розрахункового рахунка в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не мала та будь-яких документів цього підприємства вона не складала та не підписувала.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Лист Державної прикордонної служби України №4539/5/07-6016 від 19.12.2011 р, в якому зазначено, що гр. РФ ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їхала 27.07.2010р. об 05:08 на територію України (Москва-Київ), а 27.07.2010 р. об 22:45 виїхала (Київ - Москва; в'їхала 12.09.2011р. об 06:32 на територію України (Москва-Київ), а 12.09.2011 р. об 22:00 виїхала (Київ - Москва).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.199 за №168/704 (далі - Порядок №88) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно з п. 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій па підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентам носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим, Суд вважає за необхідне зазначити, що при цьому видається неможливим встановити порядок, строки, час здійснення сторонами робіт та оплати за виконані роботи та надані послуги, з огляду на відсутність банківських виписок, виставлених виконавцями рахунків чи будь-яких інших документів.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук