Постанова № 35671659, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року 15:45 № 826/15661/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю"БП-4 КМБ-1"до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 26.04.2013р. №0002962202 та №0002972202

за участю представників сторін:

від позивача: Лучинська В.П.

від відповідача: Жукова В.І.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.11.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю"БП-4 КМБ-1", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0002962202 від 26 квітня 2013 року (форма «В1»); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0002972202 від 26 квітня 2013 року (форма «В1»).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства та винесені вироки по посадовим особам контрагента позивача, наявні пояснення посадових осіб щодо фіктивності підприємств.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю"БП-4 КМБ-1" по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Володар» за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 17.01.2013 р. №27/22-205/32161773 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9, п. 139.1. ст. 139, 149.1 ст149 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами і доповненнями в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 29 306,00 грн. в т.ч.: за ІІ квартал 2011 р. -29306,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 25 483,00 грн., в т. ч.: за квітень 2001 р. -13 833,00 грн.; за травень 2011 р. на суму -11 650,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Товариством було подані до Податкового органу Заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду Заперечень Податковий орган Листом від 24.04.2013 р. №10110/10/22.2-21 в якому повідомив Товариство, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0002962202, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 43 959,00 грн., за основним платежем 29306,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14 653,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0002972202, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 38 225,00 грн., за основним платежем 25 483,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 742,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скарги до ДПС у м. Києві до Міністерства доходів та зборів України, за результатом розгляду скарги ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення від 04.07.2013 р. №1684/10-15-10-04-04, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення та рішенням від 19.09.2013 р. №11378/6/99-99-10-01-15 Міністерства доходів та зборів України було податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Генпідрядником), з однієї сторони та ПП «Фірма «Володар» (Субпідрядник), з іншого боку було укладено Договір Субпідряду №270411 від 15.04.2011 р. (надалі по тексту Договір №270411).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.4 Договору №270411, Генпідрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик в порядку, в терміни та на умовах, визначених цим Договором, виконати роботи по оздобленню сходів мармуровою плиткою у відповідності до затвердженої проектної документації на Об'єкті (далі по тексту - Роботи), та здати результат Робіт у встановлені Договором терміни Генпідряднику. Об'єкт - Блок Б об'єктів соціально-культурного призначення, який знаходяться на проспекті Оболонському, від станції метро «Мінська» до станції метро «Героїв Дніпра», на проспекті Оболонському, 21Б, на земельній ділянці площею 3,3857 га, кадастровий номер 8000000000:78:501:00023. Субпідрядник виконує Роботи з власних матеріалів та на власний ризик. Факт виконання робіт по даному Договору підтверджується підписаними Сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по т.ф. № КБ-3.

Згідно пп. 6.1.1 - пп.6.1.10 п. 6.1 вищезазначеного договору, Субпідрядник зобов'язаний: При підписанні договору надати Генпідряднику копії ліцензії, дозволу на виконання роботи підвищеної небезпеки та копію балансу за II квартал. Виконати всі Роботи, передбачені цим Договором, у встановлені цим Договором та у визначені „Графіком будівництва та фінансування" терміни (Додаток №2 до Договору); Розробити технологічну карту та проект виконання робіт, яким враховано заходи по неможливості порушення технологічних норм, техніки безпеки та охорони праці. До початку виконання робіт надати відповідальній особі Генпідрядника накази на відповідальних ІТП, відповідальну особу по електробезпеці при виконанні робіт на об'єкті та охороні Замовника будівництва об'єкта надати списки відповідальних ІТП та робітників, які будуть виконувати роботи на об'єкті; На період виконання робіт забезпечити своїх працівників спецодягом та бейджиком із зазначенням прізвища працівника і назвою підприємства; Забезпечити своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту. Вхід на територію будівельного майданчика без засобів індивідуального захисту заборонений. Щоденно надавати відповідальному працівнику Генпідрядника інформацію про кількість працюючих на об'єкті. Виконувати прийняття та розвантаження матеріалів на будівельному майданчику, не перешкоджаючи роботі Генпідрядника та інших субпідрядників. Виконувати необхідні дії, щодо підтримки чистоти під'їзних шляхів. Вести необхідну виконавчу документацію, журнали сумісних робіт, надавати акти на приховані роботи та протоколи лабораторних випробувань зразків матеріалів, що Субпідрядник використовує на будівництві. Всі матеріали повинні мати сертифікати відповідності та/або паспорти якості, які надаються технагляду Замовника будівництва об'єкта та Генпідряднику разом з Актами виконаних робіт,

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: вартість робіт та графік виконання робіт від 15.04.2011, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт на травень 2011 р. (без підпису Замовника ТОВ «Віта Верітас»), Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2011 р. (без підпису Субпідрядника), Акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 р., податкові накладні.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні наступні докази: копії ліцензії, дозволи на виконання роботи підвищеної небезпеки та копію балансу за II квартал, накази на відповідальних ІТП, відповідальну особу по електробезпеці при виконанні робіт на об'єкті та охороні Замовника будівництва об'єкта надати списки відповідальних ІТП та робітників, які будуть виконувати роботи на об'єкті, відсутні докази про щоденне надання відповідальному працівнику Генпідрядника інформацію про кількість працюючих на об'єкті, сертифікати відповідності та/або паспорти якості, докази допущення по сторонніх осіб на територію підприємства, що є обов'язковими умовами договору і в свою чергу не було надано ПП «Фірма «Володар» (Субпідрядник).

Суд також звертає увагу, що документи, а саме: Довідка про вартість виконаних будівельних робіт на травень 2011 р., Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2011 р. не підписані всіма сторонами.

В матеріалах справи міститься постанова про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 11.04.2012 р. відносно ПП «Фірма «Володар».

Крім того, судом встановлено наступне: «згідно пояснення від 14.12.2011р громадянки Російської федерації ОСОБА_5 рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірма «Володар» пояснила, що в серпні-вересні 2010р вона погодилась на прохання її знайомого ОСОБА_6 виїхати у м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма «Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_5, вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП „Фірма «Володар" не вносила; окрім цього вона взяла участь у відкритті розрахункового рахунка в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не мала та будь-яких документів цього підприємства вона не складала та не підписувала.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Лист Державної прикордонної служби України №4539/5/07-6016 від 19.12.2011 р, в якому зазначено, що гр. РФ ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їхала 27.07.2010р. об 05:08 на територію України (Москва-Київ), а 27.07.2010 р. об 22:45 виїхала (Київ - Москва; в'їхала 12.09.2011р. об 06:32 на територію України (Москва-Київ), а 12.09.2011 р. об 22:00 виїхала (Київ - Москва).

В матеріалах справи міститься витяг з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України, в якому зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «ВОЛОДАР» 18.03.2011 р. було анульовано - скасовано за ініціативи платника.

Суд звертає увагу, що ПП «ВОЛОДАР» виписало податкові накладні 27.04.2011 р. №162 та 24.05.2011 р. №100 Позивачу, отже на час виписування Податкових накладних свідоцтво ПДВ у ПП «ВОЛОДАР» було анульовано.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук