Постанова № 35671629, 26.11.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 листопада 2013 р. Справа № 802/4405/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участі секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

представників сторін:

позивача: Раздобудька П.В.

відповідача: Прокопюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Юс-Трейд"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство "Юс-Трейд" (далі - ПП "Юс-Трейд") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки № 638/22-03/37028351 від 10 жовтня 2013 року та, відповідно, із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0006022203 від 21 жовтня 2013 року, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала та просила врахувати подані письмові заперечення (а.с. 37-38).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Юс-Трейд" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 25 березня 2010 року, як платник податку на додану вартість зареєстроване 13 квітня 2010 року.

09 вересня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на адресу приватного підприємства "Юс-Трейд" направлено запит № 2679/10/22-03, згідно з яким Вінницькою ОДПІ за наслідками перевірок інших платників податків та отримання податкової інформації по контрагентам, які мали взаємовідносини з приватним підприємством "Юс-Трейд" виявлено дані достовірність яких потребує перевірки, а саме проведення фінансово-господарської діяльності з контрагентом ТОВ "Омега-12" за січень-лютий 2013 року.

Листом № 18/913 від 25 вересня 2013 року позивачем надано відповідь на запит № 2679/10/22-03 від 09 вересня 2013 року, до якої додано реєстри отриманих та виданих податкових накладних, копії податкових накладних, копії імпортних контрактів, копії договору на надання послуг, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії залізничних накладних, відомостей вагонів, банківські виписки, копія договору оренди, копії наказів про призначення посадових осіб за січень.

На підставі службового посвідчення Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби, головним державним ревізором-інспектором радником податкової служби ІІІ рангу відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області Бегус Л.Г., керуючись ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 681 від 08 жовтня 2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства "Юс-Трейд" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Омега 2012" за січень, лютий 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 638/22-03/37028351 від 10 жовтня 2013 року, висновками якого встановлено порушення п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 21991 грн., а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року на суму ПДВ 8558 грн., за лютий 2013 року на суму ПДВ 13433 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 10 жовтня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0006022203 від 21 жовтня 2013 року яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21991 грн. основного платежу та5498грн. штрафних санкцій.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового Кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки позивача щодо безтоварності його операцій з ТОВ "Омега-2012", податковий орган послався на акт державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 166/26-58-22-06-15/38354063 від 10 липня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Омега-2012" з питань правомірності проведених господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ей Сі Ен" за період з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року, висновками якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Омега-2012" з придбання товарів, робіт, послуг у підприємства-постачальника ТОВ "Компанія Ей Сі Ен" та по операціях з продажу цих товарів, робіт, послуг підприємствам-покупцям в періоді з 01 січня 2013 по 29 лютого 2013 року, встановлено відсутність ТОВ "Омега-2012" за юридичною адресою.

Суд не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки з огляду на наступне.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Омега 12", суд виходить із того, що в межах дослідження питання про правомірність формування податкового кредиту, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг товарів.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Омега 12", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що одним з видів діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Відповідно до договору № 1/1212 від 03 грудня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Омега-2012" надавало приватному підприємству "Юс-Трейд" послуги по розвантаженню, зберіганню та завантаженню керамзиту (а.с. 7). Загальна вартість наданих послуг залежно від кількості розвантаженого, завантаженого керамзиту в січні 2013 року складає 51350,00 грн. з ПДВ, в лютому 2013 року складає 80600,00 грн. з ПДВ, що підтверджується податковими накладними. Факт перерахування коштів за надані послуги ТОВ "Омега 12" підтверджується виписками банку. Надання зазначених послуг ТОВ "Омега-2012" підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.8-31). Товаром, послуги по розвантаженню, зберіганню та завантаженню якого надавало ТОВ "Омега-2012" є керамзит, імпортований позивачем на підставі контрактів №2-12/2012 від 28.12.12 з ВАТ "завод керамзитового гравію м. Новолукомль" з Республіки Білорусь. Перевезення керамзиту здійснювалося залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними. Складування отриманих будівельних матеріалів здійснювалося на виробничих майданчиках покупців по факту отримання або на умовах відповідального зберігання. Також підприємство орендує виробничу площадку в м. Житомир по вулиці Ватутіна, 63-А відповідно до договору оренди № ОР-30 від 15 серпня 2012 року.

Представником позивача в судове засідання також надано і докази подальшої реалізації придбаного керамзиту ТОВ "Бетон Комплекс", а саме договір поставки, видаткові та податкові накладні, довіреності.

Крім того, в судове засідання представником позивача надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Омега -2012" знаходиться за адресою: вулиця Вадима Гетьмана, 1, м. Київ, Солом'янський район. В наданому витязі не міститься записів про відсутність підприємства за юридичною адресою.

Окрім того, суд звертає увагу, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки в силу приписів Податкового кодексу України не являється актом перевірки, а лише в рамках проведення перевірки конкретного суб'єкта господарювання може зафіксувати факт неможливості отримання підтвердження або спростування певних юридичних фактів.

Суд відзначає, що наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Омега-2012" (договір, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, виписки банку) за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, судом дослідженні всі обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, реальні зміни майнового стану платника податків, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів, надання послуг та господарською діяльністю позивача. Саме такі обставини слід встановлювати судам з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Також слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу.

Крім того, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0006022203 від 21 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - приватного підприємства "Юс-Трейд" понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп.

Повернути з Державного бюджету України на користь позивача - приватного підприємства "Юс-Трейд" надміру сплачений судовий збір у сумі 102,95грн.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ У Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у сумі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп. шляхом його безспірного списання органами ДКСУ з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна