Постанова № 35671569, 20.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 922/1688/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю прокурора - Волик О.Г. - посв. № 012011 від 30.10.2012р.,

та представників сторін:

позивача - Кожушко С.В. - дов. б/н від 03.06.2013р.,

відповідача - Степанишена А.В. - дов. № 16/101 від 15.01.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, м. Харків, (вх. №3044Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 р. у справі № 922/1688/13,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс", м. Полтава,

до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків,

про стягнення 7 440 278,85 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Компанія "Інвестсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" заборгованість за договором №115/ДІ на постачання природного газу в розмірі 7440278,85 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2013 р. у справі № 922/1688/13 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс" основної заборгованості в сумі 7440278,85 грн., 3% річних в сумі 70218,00 грн., судового збору в сумі 68820,00 грн. В частині стягнення пені в розмірі 335804,00 грн. - відмовлено.

Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 р. по справі № 922/1688/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач, ТОВ "Компанія "Інвестсервіс", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства..

Відповідач, ДП "Завод ім. В.О. Малишева", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні зазначив, що не згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим з тих мотивів, що на його думку, судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, вважає, що рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, задовольнити апеляційну скаргу прокурора у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2013 р. місцевим господарським судом постановлено оскаржуване рішення, з якого вбачається, що представник відповідача у судовому засіданні 17.06.2013 р. був відсутній.

Як зазначає заявник апеляційної скарги, однією з підстав для скасування оскаржуваного рішення є те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду першої інстанції, що в силу приписів ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Так, статтею 22 ГПК України, зокрема, передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами, у тому числі мають право брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.

П. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Харківської області від 11.06.2013 року про відкладення розгляду справи на 17.06.2013 року згідно штампу канцелярії була направлена сторонам 14.06.2013р., а згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 71) відповідач отримав дану ухвалу тільки 19.06.2013 року, тобто, вже після судового засідання, на якому судом першої інстанції було прийнято оскаржуване рішення.

Крім того, як свідчить протокол судового засідання господарського суду Харківської області від 17.06.2013 року, позивач в даному судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив додатково стягнути пеню у сумі 335804 грн. та 3% річних у сумі 70218 грн., яка згідно поштового опису та квитанції (а.с. 52-53) була направлена відповідачу в день винесення оскаржуваного рішення - 17.06.2013 року.

З огляду на зазначене, відповідач був позбавлений можливості захищати свої права і законні інтереси при розгляді справи у спосіб, передбачений положеннями ст. 22 ГПК України, зокрема, приймати участь у судовому засіданні, надати пояснення і письмові докази у підтвердження порушення його прав та заявити необхідні клопотання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання 17.06.2013 року, його представник не був присутнім на цьому засіданні, на якому вирішувалось питання щодо прав та інтересів підприємства відповідача, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 року підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

За змістом ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Щодо розгляду матеріалів справи, по суті яких прийнято оскаржуване рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 30.11.2012р. між ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" та ДП "Завод ім. Малишева" було укладено договір №115/ДІ на постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в 2012р. природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна за 1000,0 кубічних метрів газу без врахування вартості транспортування газу по території України з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року становить: 3509,00 грн., крім того збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на газ, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2005 року № 442 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 359, у розмірі 2 % до діючого тарифу на газ - 70,18 грн., крім того ПДВ 20 % - 715,84 грн., разом - 4295,02 грн.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що оплата замовлених обсягів природного газу здійснюється грошовими коштами в повному обсязі, відповідно заявленого об'єму природного газу на місяць користування, на протязі місяця, наступного за місяцем споживання природного газу.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав умови договору, передавши відповідачу у грудні 2012 р. газ в обсязі 975,194 тис. куб. м. на суму 4344922,74 грн., у січні 2013р. - в обсязі 1171,343 тис. куб. м. на суму 5095356,11 грн., всього газу передано на загальну суму 9440278,85 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, умови договору виконав частково, а саме, 18.01.13р. відповідно до банківської виписки №БВ-0000703 ним було сплачено 1000000,00 грн. та 30.01.13р. відповідно до банківської виписки №БВ-0000726 було сплачено 1000000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 7440278,85 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплатив 7440278,85 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а направлена позивачем на адресу відповідача вимога (від 11.03.2013р.) про сплату заборгованості, постачальником виконана не була.

Судом встановлено, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В апеляційній скарзі прокурор не погоджується зі споживанням ДП "Завод ім. Малишева" у січні 2013р. газу у обсязі 198,212 тис. куб.м., посилаючись на те, що акт приймання-передачі газу, складений відповідачем і направлений позивачу для підписання, останнім не був підписаний.

Згідно з Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ №1181 від 13.09.2012р., у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі (акта про надані послуги) розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяги споживання/розподілу/транспортування встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газотранспортного підприємства.

Передача газу відповідачу у січні 2013р. у обсязі 1171,343 тис. куб. м. підтверджується реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу за січень 2013р. та листом ПАТ "Харківмісьгаз" від 21.03.2013р., які містяться в матеріалах справи. Тобто, на підставі даних газорозподільного підприємства (ПАТ "Харківміськгаз") відповідачу було протранспортовано у січні 2013р. газ у обсязі 1171,343 куб. м. (в т.ч. 198,212 тис. куб.м. - обсяг встановлений ПАТ "Харківміськгаз" за період часу безоблікового газоспоживання).

Таким чином, позивачем правомірно встановлено відповідачу обсяг газу згідно даних газорозподільного підприємства.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за договором на постачання природного газу, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7440278,85 грн. заборгованості за постачання природного газу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі у сумі 335804,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. п. 7.1., 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. В разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3,0 (трьох) відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу до повного розрахунку.

Проте, враховуючи, що відносно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, а згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість стягнення пені з відповідача під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та відмовляє в стягненні з відповідача пені у сумі 335804,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 70218,00 грн., судова колегія дійшла висновку про їх задоволення, оскільки дані вимоги відповідають ч. 2 ст. 625 ЦК України, період нарахування позивачем визначений правильно, розрахунок 3% річних проведений у відповідності до вимог діючого законодавства.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи частково.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, порушив норми процесуального права, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, а апеляційна скарга - задоволенню частково.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 р. у справі № 922/1688/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс" (36034, м. Полтава, вул. Половки, 76, код ЄДРПОУ 34825609, р\р 26000233276 в АБ "Укргазбанк", м. Полтава, МФО 320478) основної заборгованості в сумі 7440278,85 грн., 3% річних в сумі 70218,00 грн., судового збору в сумі 68820,00 грн. В частині стягнення пені в розмірі 335804,00 грн. - відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 20.11.2013р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.