Постанова № 35671561, 20.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа №903/1091/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Кафтан А.М. (довіреність б/н від 20.05.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь" на ухвалою господарського суду Волинської області від 24 жовтня 2013 року у справі №903/1091/13 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Столяра Василя Андрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь"

про стягнення 101 063 792 грн.

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2013 року, ухвалою господарського суду Волинської області було вжито заходи по забезпеченню позову Столяра В.А. до ТОВ "ФК "Волинь" про виплату частки майна в статутному фонді товариства шляхом заборони ТОВ "ФК "Волинь" вчиняти дії по відчуженню у будь-який спосіб об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності товариства.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить дану ухвалу скасувати, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, та судом не досліджено питання співвідношення прав (інтересу), про захист якого просив заявник, з вартістю майна, щодо якого відповідачеві заборонено вчиняти певні дії. Також, апелянт вважає, що суд не ідентифікував майно, на яке накладено заборону та не врахував прав та інтересів осіб, які не є учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

08 листопада 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20 листопада 2013 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а рішення господарського суду Волинської області скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно проінформований про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

21 жовтня 2013 року, Столяр В.А. звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Футбольний клуб "Волинь" про стягнення 101 063 792,00 грн. вартості належної частки у статутному фонді товариства. (а.с.3-7)

Подаючи позов, Столяр В.А. просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки, рухоме, нерухоме майно ТОВ "Футбольний клуб "Волинь", інтелектуальну власність (трансферні права гравців футбольної команди), з тих підстав, що за повідомленням від 20 вересня 2013 року про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Футбольний клуб "Волинь" на 25 жовтня 2013 року, одним з питань порядку денного був розгляд питань щодо відчуження товариством нерухомого майна, що знаходиться по вул. І. Франка, 49 в с. Дачне: Ківерцівського району Волинської області і складається з 14 приміщень та рухомого майна - футбольного поля і спортивного майданчика, і у разі задоволення позову, продаж цього майна утруднить виконання прийнятого рішення. (а.с.92-93)

24 жовтня 2013 року, ухвалою господарського суду Волинської області було задоволено клопотання позивача по забезпеченню його позову до ТОВ "ФК "Волинь" про виплату частки майна в статутному фонді товариства та вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "ФК "Волинь" вчиняти дії по відчуженню, у будь-який спосіб, об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності товариства.

Дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1, ч.5 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про вжиття запобіжних заходів, апеляційні скарги на ухали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити, з передбачених ст. 67 ГПК України, заходів по забезпеченню позову, яке допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, про що виноситься ухвала.

Згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 23 серпня 1994 року, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року, передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно п.п. 45, 47 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Позивач, звертаючись з позовом про стягнення 101 063 792,00 грн. (розміру його частки у статутному фонді товариства), просив в забезпечення позову накласти арешт на рахунки, рухоме, нерухоме майно ТОВ "ФК "Волинь", інтелектуальну власність (трансферні права гравців футбольної команди) не зазначаючи, яка вартість усього майна даного товариства, а господарський суд проводячи заборону вчиняти дії по відчуженню, у будь-який спосіб, об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності товариства не зазначив, з чого складається нерухоме майно товариства та не з'ясував яка реальна вартість цього нерухомого майна та чи не будуть вжиті заходи перешкоджати господарській діяльності товариства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 24 жовтня 2013 року - скасувати та направити матеріали справи до місцевого господарського суду.

Згідно роз'яснень п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" від 23 травня 2012 року, при скасуванні апеляційною інстанцією ухвали місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.7 ст. 106 ГПК України, розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом відповідних апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 24.10.13 р. у справі №903/1091/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/1091/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.