Постанова № 35671546, 21.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 917/1709/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубової О.І.,

за участю представників:

позивача - Таращенко В.І., довіреність № 1-17/60 від 03.01.2013 р.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3187П/1-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.10.2013 р. у справі № 917/1709/13

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", м. Лубни Полтавської області;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Лубни Полтавської області;

про стягнення 3558,45 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. в сумі 3558,45 грн., з посиланням на те, що відповідач після розірвання в квітні 2012 р. укладеного між сторонами договору на відпуск теплової енергії безпідставно користувався послугами з постачання теплової енергії, наданими позивачем.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.10.2013 р. у справі № 917/1709/13 (суддя Безрук Т.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог, з посиланням на недоведеність факту підключення приміщень відповідача до опалення, а також режиму та обсягів споживання теплової енергії відповідачем у спірний період.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 3187П/1-28) та додатковими поясненнями до скарги (вх. № 10484 від 05.11.2013 .), в яких вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин справи, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що відповідач порушив встановлену законодавством процедуру відключення спірного приміщення від системи централізованого опалення. Зазначає, що відсутність договору на постачання теплової енергії між сторонами та самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. у справі № 917/1709/13 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.11.2013 р., викликано в судове засідання представників сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. 10572 від 07.11.2013 р.) проти доводів апелянта, викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину відсутності в судовому засіданні не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 015482/2 від 31.10.2013 р., яке долучене до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2009 р. між ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" та ФОП ОСОБА_2 (яка у подальшому змінила прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2, виданим Відділом РАЦС Лубенського МРУЮ 24.06.2011 р. (а.с. 12)) укладений договір № 396/182 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію для забезпечення опалення приміщень відповідача, а саме: магазину, що розміщений на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, а споживач зобов'язався сплачувати за отримане опалення, виходячи з фактичного обсягу спожитої теплової енергії по затвердженому тарифу (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 19 цього договору, термін його дії визначений з 11.06.2009 р. по 15.04.2010 р., договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору.

14.03.2012 р. позивач отримав заяву відповідача про відмову від пролонгації договору на відпуск теплової енергії з 15 квітня 2012 року (а.с. 17).

Отже, договір від 11.06.2009 р. № 396/182 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води припинив свою дію 15.04.2012 р. Новий договір сторонами не укладався.

Протягом опалювального періоду з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. позивачем було належним чином забезпечене безперебійне постачання теплової енергії на опалення житлового будинку АДРЕСА_1, на першому поверсі якого знаходяться нежитлові приміщення відповідача, що підтверджується довідкою Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління (балансоутримувача вказаного будинку) від 02.07.2013 р. № 01-02/556 (а.с. 11).

Проте відповідач за спожиту теплову енергію плату не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення 3558,45 грн. вартості теплової енергії за опалювальний період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р., яку суд першої інстанції залишив без задоволення.

З огляду на те, що договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 396/182 від 11.06.2009 р., укладений між сторонами, втратив чинність, а новий договір сторонами не укладався, предметом спору у даній справі є стягнення вартості теплової енергії, отриманої відповідачем в умовах неукладеного договору.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, в т.ч. міжопалювалого періоду для систем опалення.

Пунктом 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" та ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", обов'язок укладання договору покладено на споживача.

Таким чином, відсутність договору про постачання теплової енергії не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р., у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.02.2013 р. у справі № 18/2419/12 за позовом ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" до ФОП ОСОБА_2, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 р., встановлено, що не зважаючи на припинення дії договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 396/182 від 11.06.2009 р., відповідач не вибув із правовідносин з позивачем з приводу постачання теплової енергії, оскільки продовжує знаходитись в нежитловому приміщенні, яке розташоване в житловому будинку, обладнаному системою централізованого опалення.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищезазначене, твердження відповідача про відсутність обов'язку щодо оплати вартості отриманої теплової енергії без укладення договору є безпідставним.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постановах від 24.01.2013 р. у справі № 1/5005/5776/2012 та від 15.05.2013 р. у справі № 5017/2891/2012.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії сумі 3558,45 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не отримував теплову енергію, у зв'язку з самовільним відключенням нагрівальних приладів від системи централізованого опалення і тому не повинен сплачувати надані позивачем послуги з опалення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З акту обстеження системи централізованого опалення в приміщенні відповідача по АДРЕСА_1, складеного 17.09.2012 р. представником ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" в присутності представника суборендаря ТОВ «Нова пошта», вбачається порушення визначеної чинним законодавством процедури відключення від мереж центрального опалення, а саме: стояки центрального опалення прокладені в стінах (для огляду недоступні), перемички прокладені поліпропіленовою трубою РР-R 25x4,2 та теплоізольовані, прилади централізованого опалення відсутні, дозвіл на відключення відсутній, технічні умови на відключення від централізованого опалення та проект відсутні (а.с. 19).

Також факт самовільного відключення відповідачем нагрівальних приладів внутрішньої системи опалення встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.02.2013 р. у справі № 18/2419/12 за позовом ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" до ФОП ОСОБА_2, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 р. (а.с. 21-24, 50-53).

Вказаним рішенням було зобов'язано відповідача відновити централізоване опалення магазину шляхом приєднання радіаторів опалення до стояків централізованої системи опалення.

Однак відповідачем централізоване опалення магазину відновлене не було.

Таким чином, враховуючи, що в приміщенні по АДРЕСА_1, відповідачем було відключено нагрівальні прилади внутрішньої системи опалення без отримання дозвільних документів на відключення, законні підстави для звільнення відповідача від сплати за надані позивачем послуги з опалення відсутні, оскільки згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 р. № 630 (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів від 31.10.2011 р. № 1135), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 р. за № 1478/11758В, затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 р. № 169), яким визначено процедуру відключення з виконанням усіх, передбачених чинним законодавством дій, необхідних для припинення теплопостачання із дотриманням усіх технологічних правил.

Відповідно до п. 2.1 цього Порядку, відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, для вирішення питання відключення житлового будинку(будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, створеної за рішенням органу місцевого самоврядування, з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Згідно п. 2.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Проект узгоджується, з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Відповідно до п. 2.5, 2.6 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, при відмові споживачів від централізованого теплопостачання відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи із складанням відповідного акта про відключення, який затверджується на черговому засіданні Комісії.

Таким чином, лише наявність дозвільних документів на відключення приміщень від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води та дотримання при цьому встановленої процедури відключення, являється підставою для припинення нарахування вартості теплової енергії, що використовується на опалення та гаряче водопостачання приміщень.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження дотримання відповідачем встановленого порядку відключення від мережі централізованого опалення.

Стосовно обсягів поставленої відповідачу теплової енергії колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 2 п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р., розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

У підтвердження обсягу фактично спожитої відповідачем теплової енергії, позивач до позовної заяви додав розрахунок, здійснений згідно з максимальним погодинним навантаженням у відповідності до вимог КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 р. При цьому розрахунок обсягу фактично спожитої теплової енергії здійснений позивачем з урахуванням даних, зазначених у Технічному паспорті на приміщення відповідача, виготовленого станом на 30.01.2009 р. (а.с. 26-27), в таблицях ДСТУ-Н Б В. 1.1-27: 2010 «Будівельна кліматологія», затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 16.12.2010 р. № 511, та з урахуванням показників температури всередині приміщення, середньомісячної температури зовнішнього повітря, договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 396/182 від 11.06.2009 р., та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (а.с. 28-29).

З метою врегулювання спору позивачем були направлені відповідачу вимоги від 23.05.2013 р. за вих. № 1-17/1647 та від 16.07.2013 р. за вих. № 1-17/2033 щодо оплати спожитої відповідачем теплової енергії на суму 3558,45 грн.

Але відповідач вимоги позивача залишив без задоволення, станом на момент розгляду справи заборгованість по оплаті вартості спожитої теплової енергії складає 3558,45 грн.

На підставі зазначеного колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. в сумі 3558,45 грн., у зв'язку з чим рішення Господарського суду Полтавської області від 03.10.2013 р. у справі № 917/1709/13 підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суд, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2013 року у справі № 917/1709/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 37500) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (код 05541083, вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500, п.р. 2603313123813 в АБ «Укргазбанк» м. Київ, МФО 320470) вартість безпідставно набутої теплової енергії за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. в сумі 3558,45 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1720,50 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 860,25 грн.

Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.11.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.