Ухвала суду № 35671481, 28.11.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"28" листопада 2013 р.Справа № 924/918/13

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали заяви комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" про відстрочку виконання рішення суду у справі

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Міськтепловодоенергія", м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 1 299 580, 75 грн.

за участю представників сторін:

від заявника - Ганущак Т.В. за довіреністю

від стягувача - Чижевська Р.В. за довіреністю

від ДВС - не з'явився

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду області від 10 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства „Міськтепловоденергія" (Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський", вул. Тімірязєва, 123, рахунок 26001060394709 в ХФ КПВ „Приватбанк", МФО 315405, код 36588183) на користь дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26002007367001, в Київській ФПАТКБ „Південкомбанк", м. Київ, МФО 320876, код 31301827) 321 300, 82 грн. пені, 513 404, 56 грн. інфляційних, 143 574, 55 грн. річних, та 25 992 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

18.11.13р. на адресу суду надійшла заява комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" про відстрочку виконання вказаного рішення суду, яка призначена до розгляду в судовому засіданні на 28.11.13р.

Обгрунтовуючи подану заяву, КП "Міськтепловоденергія" вказує таке. Примусове виконання рішення суду призведе до додаткових витрат боржника пов'язаних з виконавчим провадженням. Негайне виконання рішення суду призведе до фінансової кризи підприємства. Накладення арешту на майно, в свою чергу призведе до неможливості сплати податків, виплати заробітної плати, оплати за спожиті енергоносії, провести розрахунки з контрагентами, від поставок продукції яких залежить своєчасна робота підприємства, а також припиниться надання послуг з теплопостачання ті підігріву води, що є для підприємства неприпустимим.

Станом на 11 листопада 2013 року заборгованість боржника перед іншими підприємствами становить 44 791 133, 36 грн., а саме: НАК "Нафтогаз України" - 35 982, 3 тис. грн., ТОВ "Авантек" - 72, 0 тис. грн., ТОВ "Комбінат Будматеріалів" - 133, 1 тис. грн., ПП "Промзахід" - 132, 3 тис. грн., ПАТ ЕК "Хмельницькобленерго" - 4 061, 4 тис. грн.

Також заявник зазначає, що станом на 1 жовтня 2013 року обсяг невідшкодованої різниці в тарифах, що здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 167, по КП "Міськтепловоденергія" становить 45 865 027, 55 грн. Таким чином, заборгованість боржника виникла з причин, що незалежали від дій останнього, а внаслідок невиконання державою взятих на себе обов'язків щодо відшкодування різниці в тарифах.

На підтвердження зазначених обставин заявник подав: оборотно - сальдову відомість за 11.11.13 року; розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водовідведення, що надані населенню боржником; протокол засідання Хмельницької обласної комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно - енергетичного комплексу; договір про розстрочення грошових зобов'язань, згідно якого податкова служба надала заявнику розстрочку по сплаті податків; рішення № 1, 2, 3 про перенесення раніше визначених термінів розстрочення грошових зобов'язань за вищезазначеним договором.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав, наполягав на її задоволенні. Також представник заявника подав додаткові обгрунтування, згідно яких боржник зазначає, що обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду є також той факт, що 21 червня 2012 року, 6 листопада 2013 року та 25 жовтня 2013 року ДВС відкрито виконавчі провадження за якими боржником також виступає КП "Міськтепловоденергія". На підтвердження зазначених обставин боржником подано копії постанов ДВС про відкриття вищевказаних виконавчих проваджень.

Представник стягувача в судовому засіданні та стягувач у письмових поясненнях проти задоволення заяви заперечують, зазначають наступне. Оскільки боржник є підприємством, що надає послуги всім категоріям споживачів то він і володіє коштами та активами, на які може бути звернуто стягнення. Тому, обставини, які ускладнюють виконання рішення суду відсутні. Посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення. Крім того, важке фінансове становище боржника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних обставин, які б унеможливили виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Стягувач також зазначає, що у зв'язку з тим, що комунальне підприємство „Міськтепловоденергія" на даний час веде активну господарську діяльність, а саме укладає договори, по яких отримує продукцію (в даному випадку природний газ), то останнє повинно нести й обов'язки за цими договорами, а саме вчасно розраховуватись у відповідності до договірних умов.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Враховуючи зазначену норму, надання відстрочки на підставі неспроможності розрахуватись власним коштом не може вважатися підставою для застосування положень п.6 ст. 83 ГПК України, адже, враховуючи положення ч.1 ст.625 ЦК України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір. Спірний договір від 20.12.2010р. №06/10-2276-ТЕ-34 про закупівлю імпортованого природного газу за державні кошти є двостороннім правочином, за змістом якого ДК „Газ України" взяла на себе зобов'язання поставити КП „Міськтепловоденергія" імпортований природний газ, який відповідачем використовується виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу відповідачем для інших потреб не є предметом цього договору. КП „Міськтепловоденергія" в свою чергу взяло на себе обов'язок прийняти та оплатити отриманий природний газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору.

Таким чином, ні нормами чинного законодавства ні договором не передбачено звільнення від відповідальності у зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Рішенням суду від 10.09.13 р. у даній справі стягнуто штрафні санкції за несвоєчасний розрахунок за договором про закупівлю природного газу за державні кошти виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Тому безпідставним є посилання боржника на заборгованість бюджетних організацій перед КП „Міськтепловоденергія", оскільки природний газ передано відповідачу виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

За змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин. Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Крім того, на підтвердження свого реального фінансового стану, КП „Міськтепловоденергія" не надано довідок з банківських установ, в яких відображено відкриті рахунки боржника, про рух коштів за період з 14.10.2010р. (з часу укладання договору ) по теперішній час.

Боржник у своїй заяві не наводить жодних доказів, про те, що виконати рішення неможливе або з певних причин є ускладненим, а обґрунтовує свою заяву лише можливими збитками та можливим погіршенням свого майнового стану, однак такі обставини надання відстрочки виконання рішення суперечать ст. 121 ГПК України.

Через несплату коштів боржниками, в тому числі і КП „Міськтепловоденергія", стягувач не повною мірою розраховується із НАК „Нафтогаз України", що, в свою чергу, погіршить розрахункову дисципліну за імпортований природний газ та призведе до зменшення податкових надходжень до Державного бюджету України. Так, ДК „Газ України" не є газовидобувною компанією. Кошти, що надходять до Компанії, перераховуються до Державного бюджету України, а також спрямовуються на погашення державного боргу перед іноземними постачальниками за поставлений природний газ. Розглядувану заборгованість ДК „Газ України", в силу ст. 617 ЦК України, зобов'язана сплачувати незалежно від рівня розрахунків своїх контрагентів. Також стягувач звертає увагу на ту обставину, що невиконання своїх грошових зобов'язань за отриманий природний газ перед Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" в подальшому призведе до невиконання грошових зобов'язань перед іноземними постачальниками.

Стягувач зазначає, що умовами зовнішньоекономічних контрактів за якими закуповується природний газ для більшості категорій споживачів України встановлені чіткі та жорсткі строки розрахунків за спожитий газ. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України.

Також стягувач звертає увагу суду на наявність судової практики, яка унеможливлює застосування відстрочки виконання рішення з наведених заявником підстав (надано ряд копій постанов ВГС України).

Представник ДВС в судове засідання не з'явився.

За результатами розгляду заяви судом враховується таке.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.1.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п.7.2 вищевказаної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження заяви, заявником наводяться обставини важкого матеріального становища. Проте, важке матеріальне становище та інші, зазначені заявником доводи не можуть бути оцінені судом як виняткові, а оцінюються як звичайні обставини, які носять господарський характер. При цьому суд виходить з того, що відстрочення виконання рішення суду фактично відстрочує поновлення порушеного права, за захистом якого позивач звертався до суду.

Отже обставини, на підставі яких суд може надати розстрочку чи відстрочку виконання рішення в дійсності повинні бути винятковими. Вказані ж в заяві обставини не можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, оскільки самі по собі не свідчить про скрутне становище боржника та не підтверджують наявності обставин, які б ускладнювали виконання рішення у визначений строк.

Також судом враховується, що відповідно до вищевказаної постанови пленуму ВГС України та ст. 121 ГПК при вирішенні питання відстрочки виконання рішення суду, судом має братись до уваги матеріальне становище обох сторін. Від так, судом враховуються зауваження стягувача щодо того, що інших джерел погашення заборгованості за спожитий газ, ніж її стягнення у своїх контрагентів у ДК "Газ України" не має. Кошти ж, що надходять до стягувача перераховуються до Державного бюджету України, а також стпрямовуються на погашення державного боргу перед іноземними постачальниками газу.

Враховуючи наведене підстав для задоволення заяви немає.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим. : 1 - до справи,

2- заявнику (боржнику)

3 - стягувачу

4 - міському відділу ДВС Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції ( - 32300, м. Кам'янець-Подільський, вул. Татарська, 8).