Рішення № 35671461, 26.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р.Справа № 922/4485/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів "Чернігівриба", м. Чернігів до ПП "Торгівельна мережа "Добрий Купець", м. Харків про стягнення 26 607,84 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 25 266,40грн., пеню в розмірі 1 096,70грн., 3% річних в розмірі 244,74грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 132 від 10.05.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, проте останні не скористалися своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, а також наявність клопотання позивача, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10.05.12р. між Приватним акціонерним товариством "Чернігівське підприємство по переробці рибних товарів "Чернігівриба" (позивач) та Приватним підприємством "Торгівельна мережа "Добрий купець" (відповідач) було укладено договір поставки № 132 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а відповідач приймати та своєчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним договором. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявок відповідача. Найменування та кількість товару узгоджується сторонами в заявках та зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Оплата поставленого товару здійснюється відповідачем на умовах, передбачених п.6.1.1 договору, а саме на умовах відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної. Датою поставки товару вважається дата приймання товару та підписання накладної або товарно-транспортної накладної (п.2.2 договору).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 28 512,00грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними у справі.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав неналежним чином. Як зазначає позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на суму 3 245,6грн.

У зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений за договором товар в розмірі 25 266,40грн.

Позивач на адресу відповідача звернувся з претензією, в якій вимагав сплатити суму основного боргу, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 25 266,40грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п.8.2 договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1 096,70грн. за прострочення оплати за поставлений за договором товар.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.12р. за заявою ПП "Торгівельна мережа "Добрий Купець" порушено провадження у справі № 5023/74217/12 про банкрутство ПП "Торгівельна мережа "Добрий Купець" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В силу п.1-1 ч.1 Розділу Х "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки справу про банкрутство відносно відповідача порушено 21.09.12р., то до правовідносин сторін застосовуються положення Закону України від 14.05.92р. № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції 1999 року (далі за текстом Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Судом встановлено, що позивач є поточним кредитором, оскільки відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Згідно з абз.2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Виходячи зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, оскільки відносно відповідача у справі було порушено провадження у справі про банкрутство, позивач не має право на нарахування пені, нарахованої ним під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 244,74грн. суд вважає їх цілком законними та обґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування збитків від інфляції на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, 3% річних не є санкцією, у розумінні абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції 1999 року, а тому право їх нарахування не скасовується мораторієм введеним у процедурі банкрутства відповідно до приписів цього Закону.

Нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст.ст.509, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції 1999 року, ст.ст.1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельна мережа "Добрий купець", код ЄДРПОУ 37364856 (61135, м. Харків, вул. Героїв Праці, 46, відомості про рахунки відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства "Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів "Чернігівриба", код ЄДРПОУ 14238455 (14021, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 69, р/р 26001239016 АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) - 25 266,40грн. основного боргу, 244,74грн. 3% річних, 1 649,59грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 096,70грн. відмовити.

Повне рішення складено 29.11.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.