Рішення № 35668372, 04.11.2013, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

Справа № 412/6059/13-ц

Провадження № 2/412/2035/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Смирнова В.В., при секретарі Чукавовій А.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Краснодона цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 17.11.2006 року з відповідачем по справі ОСОБА_1 був укладений договір № LGRWRX06570184, у відповідності до якого позивач надав відповідачеві кредит в розмірі 2018,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідачем умови договору належно не виконувалися, в результаті чого станом на 02.07.2013 року виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 31 086,63 грн. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредитному договору в розмірі 31 086,63 грн. та судові витрати.

Від представника позивача ПАТ КБ "Приват Банк" надійшла письмова заява, в якій він на позовних вимогах наполягав, просив суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 через канцелярію суду надав письмову заяву, якою визнав частково позовні вимоги позивача, просив зменшити розмір пені, оскільки вважає її завищеною. Також просив розглянути справу за його відсутності.

Перевіривши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 17.11.2006 року відповідач по справі ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ КБ "Приват Банк", назву якого було змінено на ПАТ КБ "Приват Банк" (установчі документи а.с. 16-18), з письмовою заявою, якій був присвоєний № LGRWRX06570184, та просив надати кредит в розмірі 2018,50 грн. на придбання у ПП ОСОБА_3 товару, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місць (12,00 % на рік) на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту та сплати, обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» Стандарт (надалі - Умови), а також, сплати комісії, яка зазначена в Умовах, на строк 12 місяців з кінцевим терміном повернення 17.11.2007 року (а.с. 3-14).

Пунктами 1.2.5, 1.2.6, 1.5.21 Умов був встановлений обов'язок відповідача погашати заборгованість за процентами, сплачувати комісії, винагороду, пеню у разі неналежного виконання умов договору.

Відповідно до п. 1.5.20 Умов відповідач зобов'язався при порушення ним строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань за договором, більше, ніж на 30 днів, сплатити банку штраф 500 грн. + 5 % від суми заборгованості з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Поставивши свій підпис у вказаній заяві, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами та отримав повну інформацію про умови кредитування.

Через порушення взятого на себе зобов'язання ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 02.07.2013 року складає 31 086,63 грн., у тому числі: 1401,64 грн. - заборгованість за кредитом; 10 135,23 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 258,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 17 334,85 грн. - пеня за несвоєчасність

виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1456,51 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 2-3).

За правилами ст. ст. 525 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, тобто повернення всієї суми кредиту.

На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що між сторонами існують договірні кредитні відносини, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, заборгованість за кредитним договором, яка становить предмет позову, утворилася у результаті неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором, враховуючи, що законом встановлено право позивача вимагати повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у разі неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору: 1401,64 грн. - заборгованість за кредитом; 10 135,23 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 258,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1456,51 грн. - штраф (процентна складова).

Розглянувши заявлені вимоги в частині стягнення пені за невиконання грошового зобов'язання за договором в сумі 17 334,85 грн., суд встановив наступне.

Відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року " 1023-ХІІ з наступними змінами споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Цивільним кодексом також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

Таким чином, правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Кодексу про зобов'язання та договір, так і приписи його частини другої статті 627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів" встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч

принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Законом України „Про захист прав споживачів" встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

В своєму Рішенні від 11 липня у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожень день прострочення виконання.

Із розрахунків розміру пені, пред"явленої позивачем до стягнення, вбачається, що пеня розрахована за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов"язання.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що судом може бути самостійно зменшений розмір неустойки, який пред"являється до стягнення, при наявності для цього певних підстав.

При визначенні розміру пені, яка має бути стягнута з відповідача за неналежне виконання зобов"язання, суд враховує, що розмір нарахованої позивачем пені (17 334,85 грн.) значно перевищує розмір заборгованості за кредитом (1401,64 грн). Також суд приймає до уваги, що позивачем тривалий час не здійснювались заходи щодо витребування з відповідача заборгованості за кредитним договором, сума пені нарахована за весь період прострочення грошового зобов"язання. Оцінивши в сукупності всі обставини, які мають значення для розгляду справи по суті, враховуючи відсутність у позові посилань на реальні збитки, понесені позивачем через невиконання відповідачем грошового зобов"язання в обгрунтування розміру пені, суд вважає можливим зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1401,64 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами ч. 1 та п. 6 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, за подання до суду позовних заяв майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подається до суду відповідна заява.

Таким чином, оскільки відповідно до наведених норм закону розмір судового збору, у данному випадку, не може бути меншим, ніж 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає судовий збір у розмірі 229,40 грн.

На підставі ст. ст. 525- 527, 530, 1050 ЦК України, Рішення КСУ від 11.07.2013 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР, Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, ст. ст. 5 - 15, 60, 61, 79, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суходільськ, Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ "Приват Банк" (код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість по кредитному договору від 17.11.2006 року № LGRWRX06570184, яка складається з: 1401,64 грн. - заборгованість за кредитом; 10 135,23 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 258,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1401,64 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1456,51 грн. - штраф (процентна складова), що разом становить 15 153,42 (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят три гривні 42 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суходільськ, Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ "Приват Банк" (код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 64993919400001, МФО № 305299) судовий збір в розмірі 229,40 (двісті двадцять дев'ять гривень 40 коп.) грн.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: В.В. Смирнов