Рішення № 35667476, 26.11.2013, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/1097/13-ц

Номер провадження: 2/156/295/13

рядок статзвіту 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Шумського А. А.,

за участю: секретаря Фітя А.А.

представників позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іваничі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в її господарстві, яке знаходиться в с. Грушів Іваничівського району було дві корови. У селі, в якому проживає позивач, було встановлено порядок випасу великої рогатої худоби на пасовищі. Випасання корів проводили мешканці села в порядку черговості. 14 травня 2013 року стадо корів на місцевому пасовищі випасала ОСОБА_3 разом із своєю дочкою ОСОБА_4. Позивач свої дві корови також загнала у чергу корів для випасу. Ввечері, близько 19 год. 30 хв. відповідачі пригнали корів із пасовища, однак одна корова позивача не повернулась. Представник позивача, ОСОБА_1, разом із іншими особами пішов шукати корову і виявили її втоплену у меліоративному рові. Оскільки пастухи несуть особисту відповідальність за випас худоби та повернення її в належному стані, то відповідачі зобов'язувались купити позивачу корову. Однак по даний час корови ніхто не купив. Позивач зазначає, що його корова, яка загинула, мала вік 7 років, була молочної породи, вагою приблизно 360 кг. та здоровою, що підтверджується ветеринарною карткою. Вартість корови на ринку становить близько 7000 грн. Оскільки відповідачі добровільно не хочуть відшкодувати завдані збитки за корову, то просить суд зобов'язати ОСОБА_3 повернути корову відповідно до паспорту та ветеринарної картки та стягнути заподіяну моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та пояснили, що пасовище знаходиться недалеко від села і кожний житель, який в своєму господарстві має корову зобов'язаний в порядку черговості випасати велику рогату худобу. 14 травня 2013 року випас корів проводили відповідачі, однак одна корова додому з пасовища не повернулась. Корову знайшли в меліоративній ямі, вона ще була живою. Додому корову не забирали, а сказали відповідачу ОСОБА_3, щоб повернула таку ж корову. Згодом відповідачі повідомили, що корову продали заготівельнику ВРХ, який вагу корови визначив 360 кг. Ветеринарного лікаря до корови не викликали і причин її смерті не визначали. Корова була добре доглянута, в неї була ветеринарна картка, паспорт і нічим не хворіла. Оскільки відповідач ОСОБА_3 неналежно здійснила випас корів, в результаті чого втопилась корова позивача, то просять суд зобов'язати повернути корову відповідно до паспорту та ветеринарної картки та сплатити 1000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили суду, що 14 травня 2013 р. був перший день, що худобу випасали в табуні. Зазвичай перші три-чотири дні господарі здаючи худобу в чергу повинні контролювати її, як вона привикає до табуна, припасати її, а позивач цього не зробила. Крім того, в той день була велика кількість мошки, яка хмарами літала за худобою від чого корови розбігались по всьому пасовищі, в тому числі перебігали і за межовий рів між Грушівським та Трубківським пасовищем. В таких умовах відповідач ОСОБА_3 і не помітила, що одна із корів позивача лишилась на пасовищі.

Далі відповідачі зазначили, що корова позивача була тощою, найбільш ослабленою в стаді. Заготівельники, які забрали тушку на корм звірам переказували, що вихід м'яса 120 кг. Померла корова раптово. Можливо її інша корова вдарила рогом в бік, можливо нагодували в обід чимось сухим, тому в неї виперлась вся задня частина, підхвосниця.

Корову знайшли відповідач ОСОБА_3 та дружина представника позивача у межовому рові, що розділяв пасовище. Голова корови була сухою. Втопитись вона не могла, рів мілкий, межовий. Відповідач та жінки, які прибігли на допомогу намагались надати корові першу допомогу, очистити рот, продути ніздрі але все було марно. Витягнули корову вже мертву. ОСОБА_1 який був поряд не намагався розібратись в тому що сталось, не викликав ветлікаря, в ньому говорила жага помсти, він сказав, щоб йому повернули таку ж корову та пішов з пасовища. Оскільки її вини в загибелі корови не має, то просить в позові відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_5 додатково зазначив, що неправомірні дії позивача по справі в тій ситуації, що сталась привели до того, що не можливо встановити причини загибелі корови і яка саме загинула корова. На руках у позивача два паспорти на корову віком 6 та 12 років і відсутнє заключення спеціаліста про смерть однієї із них. Посилання на ст. 1166 ЦК України у випадку існування домовленості про спільний випас корови взагалі безпідставне.

Суд заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, представника відповідачів, свідків, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що в позові слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів, що збитки надані їй у зв'язку із загибелю корови спричинені їй відповідачами в результаті неналежного випасання худоби.

В судовому засіданні встановлено, що в с. Грушів Іваничівського району жителі дворів встановили між собою чергування по випасанню великої рогатої худоби на місцевому пасовищі, тобто існувала колективна усна угода про спільний випас худоби згідно якої, сім'я (господарство) відповідно до черги повинна відпасти стільки днів, колективну худобу, скільки голів ВРХ пасеться у стаді, а власники худоби повинні сприяти у випасі шляхом припасання у перші дні випасу, випроводжати та зустрічати свою худобу. Згідно встановленого графіку, відповідачі 14 травня 2013 року здійснювали випас ВРХ в тому числі двоє корів позивача по справі. Це був перший день повного колективного випасу худоби.

Із показань свідка ОСОБА_7 сільського голови, вбачається, що між жителями с. Грушів, двох вулиць, існує домовленість про спільний випас худоби на березі. Це природнє пасовище, однак з певними недоліками. Пасовище ще неогороджене і потребує меліоративних робіт. В той день на пасовищі було дуже багато мошки, яка розвелась через надмірну зволоженість і він не від одного чув, що корови вели себе на пасовищі неспокійно, збуджено.

Із показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вбачається, що вони прийшли коли корова була в рові. Води фактично не було. Вони намагались надати корові допомогу, продували ніздрі, вуха. Якби голова була в болоті, то ніхто б цього не робив.

Свідок ОСОБА_8 додатково зазначила, що корова була не велика, ослаблена, не мала руху і тому не вибралась сама із рова. Крім того, корову дуло і в рові, і коли поклали на воза.

Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що корова здувалась.

Свідок ОСОБА_11 додатково зазначив, що коли жінки надавали корові допомогу він помітив, що у корови випала вся задня частина (підхвосниця) і сказав, що необхідно припинити їхні дії, бо корова здихає. Корова була здута. Свідок також уточнив, що коли випасають худобу, то інколи навмисно переганяють через межовий рів на територію с. Трубки, щоб корови краще напасались і всі корови через цей невеликий рів переходять.

На підставі зазначених показань, суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_12 (дружини представника позивача) та ОСОБА_13, які стверджували, що корова втопилась і вважає їхні показання необ'єктивними та надуманими.

Із фототаблиць наданих позивачем вбачається, що рів де була знайдена корова є прохідним, як для людини так і для худоби.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що власник корови дізнавшись про її загибель повинен був невідкладно повідомити ветлікаря, після чого робиться розтин корови, проводяться певні аналізи, визначається причина смерті корови і її відповідність паспорту. Після чого, вилучається паспорт і заповнюється картка переміщення корови. Виконати ці дії відповідач ОСОБА_3 самостійно не могла.

Показання свідка ОСОБА_14 підтверджується положенням « Про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби», яке є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання - юридичних та фізичних осіб та не господарюючих суб'єктів, фізичних осіб, що є власниками тварин. У пункті 6.2 зазначено, що у разі вибуття тварини з господарства, власник зобов'язаний: унести дані про вибуття з господарства до книги обліку тварин, заповнити зворотний бік паспорта тварини та два примірники відомості переміщення тварин; разом з паспортом тварини та заповненою відомістю переміщення тварини звернутись до державної установи ветеринарної медицини для отримання в установленому порядку ветеринарних документів. У момент вибуття тварини з господарства перевірити наявність прикріплених на тварині бирок, відповідність ідентифікаційних номерів на бирках даним паспортам тварини і передати фізичній чи юридичній особі у господарство якої вибуває тварина, або перевізнику, паспорт тварини та другий примірник відомості переміщення тварин.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не було здобуто доказів, які б підтвердили, що саме з вини відповідачів настала смерть корови. Допитані свідки підтвердили, що відповідач ОСОБА_3 дзвонила до односельчан за допомогою та пропонувала ОСОБА_1 викликати ветеринарного лікаря та вчиняла інші дії для збереження корови. Позивач маючи всі документи на корову зобов'язаний був після настання її смерті звернутися до ветлікаря та отримати протокол розтину ВРХ. Однак він умисно самоусунувся від встановлення істини, звинувативши у всьому відповідача ОСОБА_3

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Іваничівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. А. Шумський