Постанова № 35667326, 27.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 902/1121/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача: Кондратюк М.М.;

відповідача: Нікитенко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.09.13 р. у справі № 902/1121/13

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод"

про стягнення 245 238, 95 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року cільськогосподарське ТзОВ "Дніпро" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" про стягнення 245 238, 95 грн., з яких 213 729,05 грн. основного боргу за договорами від 01.01.2012р. № 8 та выд 02.12.2012р. № 21а, 28 470,85 грн. пені, 3 039,05 грн. 3 % річних /т.1, а.с.3-7/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.09.2013 року у справі № 902/1121/13 (суддя Говор Н.Д.) позов сільськогосподарського ТзОВ "Дніпро" до ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" про стягнення 245 238,95 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" на користь сільськогосподарського ТзОВ "Дніпро" 213 729,05 грн. основного боргу, 8 388,50 грн. пені, 2 863,38 грн. 3 % річних, 4 499,62 грн. судового збору, 4 586,97 грн. витрат на послуги адвоката.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 20 082,35 грн. та 3 % річних в сумі 175,67 грн. відмовлено /т.3, а.с.217-221/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 18.09.2013 року у справі № 902/1121/13 скасувати в частині стягнення 224 980,93 грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити /т.3, а.с.230-231/.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- місцевим господарським судом не враховано, що зобов'язальні відносини виникли в період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року, при цьому, розрахунок боргу складається з сум, нарахованих за минулі роки, що унеможливлює визначення періоду нарахування заборгованості;

- заборгованість в розмірі 213 729,05 грн. повинна бути підтверджена товарною накладною за формою № 1-ТН (МС), що відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.1996 року № 228/253, єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом;

- акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2013 року та станом на 23.07.2013 року не підтверджує заборгованість відповідача в розмірі 213 729,05 грн.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні; просить рішення господарського суду Вінницької області від 18.09.2013 року у даній справі скасувати в частині стягнення 224 980,93 грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.10.2013 року /т.3, а.с.229/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року розгляд справи відкладено на 27.11.2013 року в зв'язку з необхідністю витребуванням додаткових доказів /т.3, а.с.241-242/.

27 листопада 2013 року в судовому засіданні відповідач повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

27 листопада 2013 року в судовому засіданні позивач заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Вінницької області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення місцевого господарського змінити в частині стягнутих сум основного боргу, пені, 3 % річних, судового збору та витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на таке.

01.01.2012 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (надалі - товаровиробник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (надалі - переробник, відповідач, апелянт) укладено договір № 8 на купівлю молока у 2012 році (надалі - Договір № 8), відповідно до п.1.1 якого, товаровиробник зобов'язується постачати, а переробник приймати і оплачувати сировину (молоко) /т.1, а.с.10-11/.

Відповідно до п.2.1 Договору № 8, переробник приймає згідно ДСТУ 3662-97 "Молоко коров'яче незбиране" і оплачує на умовах викладених у таблиці.

Відповідно до п.2.2 Договору № 8, товаровиробник зобов'язується поставити молоко базисної жирності та без сторонніх домішок. Негатоване молоко приймається за домовленістю сторін.

Відповідно до п.3.1 Договору № 8, прийняте молоко оплачується по договірній ціні за 1 кг молока базисного вмісту жиру та базисного білка згідно протоколу погодження цін на період до її зміни. Протокол погодження цін переробник погоджує з товаровиробником:

- в зимовий час 2 рази на місяць,

- в літній період щодекадно.

Відповідно до п.п.3.4, 3.5 Договору № 8, оплату за поставлене молоко переробник зобов'язується здійснювати через кожних 10 календарних днів. Переробник має право здійснювати попередню оплату за молоко, яке товаровиробник зобов'язується постачати переробнику за попереднім зверненням товаровиробника. У випадку попередньої оплати за молоко товаровиробник зобов'язується здійснювати поставку молока переробнику до повного погашення боргу, але не пізніше, ніж 15 календарних днів від моменту поступлення коштів.

Згідно п.6.1 Договору № 8, договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а відносно розрахунків до їх повного здійснення.

02.12.2012 року між сільськогосподарським ТзОВ "Дніпро" та ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" укладено договір поставки № 2а/2012 (надалі - Договір поставки), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця молоко сире (далі - молоко), а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору /т.1, а.с.12/.

Відповідно до п.п.3.1 Договору поставки, ціна молока погоджується сторонами у Протоколі погодження цін, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.4.3 Договору поставки, покупець проводить оплату за придбане молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту переходу права власності на молоко в порядку визначеному даним договором.

Згідно п.п.5.2, 5.3 Договору поставки, перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі). Приймання-передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - продавцю.

02.12.2012 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 2а, відповідно до якої п.6.2.4. викладено в наступній редакції:

«в разі невиконання п.4.3, 6.2.3 покупець зобов'язується сплатити пеню від заборгованості суми в розмірі 0,077 % за кожний день простроченої суми або не менше подвійної облікової ставки НБУ, при цьому покупець не звільняється від розрахунків за здану продукцію» /т.1, а.с.13/.

На виконання договору № 8 від 01.01.2012 року, позивач протягом січня-липня 2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 423 330,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС), приймальними квитанціями (форма ПК-3) та податковими накладними:

- приймальна квитанція за січень 2012 року на суму 50849,26 грн., податкова накладна від 31.01.2012 року /т.1, а.с.31, 40/;

-приймальна квитанція за лютий 2012 року на суму 59251,44 грн., податкова накладна від 29.02.2012 року /т.1, а.с.42, 50/;

- приймальна квитанція за березень 2012 року на суму 7 840,80 грн., податкова накладна від 31.03.2012 року /т.1, а.с.52, 67/;

-приймальна квитанція за квітень 2012 року на суму 73 128,60 грн., податкова накладна від 30.04.2012 року /т.1, а.с.70, 87/;

-приймальна квитанція за травень 2012 року на суму 72 602,60 грн., податкова накладна від 31.05.2012 року /т.1, а.с.89, 105/;

-приймальна квитанція за червень 2012 року на суму 69629,20 грн., податкова накладна від 30.06.2012 року /т.1, а.с.106, 122/;

-приймальна квитанція за липень 2012 року на суму 26028,80 грн., податкова накладна від 12.07.2012 року /т.1, а.с.125, 131/.

На виконання договору поставки № 2а/2012 від 02.12.2012 року позивач протягом грудня 2012 року-січня 2013 року передав у власність відповідача товар на загальну суму 127521,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС), приймальними квитанціями та податковими накладними:

-приймальна квитанція за грудень 2012 року на суму 63495,30 грн. та податкова накладна від 31.12.2012 року /т.1, а.с.134, 143/;

-приймальна квитанція за січень 2013 року на суму 64 026,60 грн. та податкова накладн а від 31.01.2013 року /т.1, а.с.146, 156/.

Відповідачем на виконання договору № 8 від 01.01.2012 року, оплачено отриманий товар на суму 407651,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи, банківськими виписками по рахунку № 26001222034:

- від 08.02.2012 року на суму 20000,00 грн. /т.1, а.с.41/;

- від 09.02.2012 року на суму 20000,00 грн. /т.1, а.с.41/;

- прибутковий касовий ордер № 47 від 15.02.2012 року на суму 50000,00 грн. /т.1, а.с.30/;

- від 20.03.2012 року на суму 50 000,00 грн. /т.1, а.с. 51/;

- від 13.04.2012 року на суму 60 000,00 грн. /т.1, а.с.69/;

- від 26.04.2012 року на суму 75 000,00 грн. /т.1, а.с. 68/;

- від 16.05.2012 року на суму 75 000,00 грн. /т.1, а.с. 88/;

- від 26.07.2012 року на суму 1000,00 грн. /т.1, а.с.123/;

- від 31.07.2012 року на суму 10000, 00 грн. /т.1, а.с. 124/;

- від 13.08.2012 року на суму 5 000,00 грн. /т.1, а.с.132/;

- від 03.10.2012 року на суму 5 000,00 грн. /т.1, а.с.133/;

- від 10.12.2012 року на суму 15561,90 грн. /т.1, а.с.133а/;

- від 31.01.2013 року на суму 21000,00 грн. /т.1, а.с.145/.

При цьому, судом встановлено, що у платіжних документах від 10.12.2012р. та від 31.01.2013р. призначення платежу вказано "оплата молока згідно договору, у т.ч. ПДВ", а тому зазначені суми проплат правомірно позивачем віднесено на погашення заборгованості за договором від 01.01.2012р. № 8, поскільки у відповідності до п.6.1 зазначеного договору в частині розрахунків останній діє до повного розрахунку сторін.

Відповідачем в порушення умов договору поставки № 2а/2012 від 02.12.2012 року отриманий протягом грудня 2012р.- січня 2013 року товар (молоко) на суму 127 521,90 грн. не оплачено.

Таким чином, ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" в порушення п.3.1 договору № 8 на купівлю молока від 01.01.2012 року та п.4.3 договору поставки № 2а/2012 від 02.12.2012 року свої зобов'язання по оплаті поставленого молока в повному обсязі не виконало, станом на 31.07.2013 року дату звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за розрахунком колегії суддів становила 143 200,70 грн., в т.ч. 15678,80 грн. за договором від 01.01.2012р. № 8 та 127521,90 грн. за договором від 02.12.2012р. № 2а/2012 /т.3, а.с.249-250/.

27.03.2013 року Сільськогосподарське ТзОВ "Дніпро" направило на адресу ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" претензію № 1 про сплату заборгованості в сумі 213 729,05 грн., яка відповідачем залишена без реагування /т.1, а.с.157-160/.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на наявність заборгованості відповідача станом на 01.01.2012р. у сумі 70528,34 грн., що виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою молока у 2011 році і яка підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по розрахунках між СТОВ "Дніпро" і ТОВ "Погребищенський маслосирзавод", поскільки остання не є первинним бухгалтерським документом і, відповідно, не є належним доказом в розумінні ст.ст.32, 33 ГПК України. Окрім того, позивач у позовній заяві не обгрунтовує наявність заборгованості правовідносинами, що склалися між ним та відповідачем у 2011 році. Позивачем на підставі ст.22 ГПК України заяви про зміну підстав позову, зокрема, щодо обгрунтування позовних вимог договором № 8 на закупівлю молока у 2011 році від 01.01.2011р. та його виконання сторонами, позивачем до суду не подавалося.

Натомість, 18.09.2013р. відповідачем було подано до місцевого господарського суду договір № 8 на закупівлю молока у 2011 році від 01.01.2011р., приймальні квитанції за лютий-грудень 2011 року, банківські виписки та платіжні доручення щодо проведених оплат за зазначеним договором /т.2, а.с.30-73/.

Колегією суддів проведено аналіз стану виконання договору № 8 на закупівлю молока у 2011 році від 01.01.2011р. Сільськогосподарським ТзОВ "Дніпро" та ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод", згідно якого протягом січня-грудня 2011 року позивачем поставлено молока на загальну суму 455 574,92 грн., відповідачем у цей же період здійснено оплат на суму 485 500,00 грн. Тобто сума проведених ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" у 2011 році оплат є більшою, ніж вартість поставленого СТзОВ "Дніпро" молока /т.3, а.с.249-250/.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено наявність заборгованості відповідача за поставлене молоко у 2011 році станом на 01.01.2012р. у сумі 70528,34 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару у період з січня 2012 року по січень 2013 року у сумі 143 200,70 грн., в т.ч. 15678,80 грн. за договором від 01.01.2012р. № 8 та 127521,90 грн. за договором від 02.12.2012р. № 21а/2012, є такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України; в позові про стягнення 70528,35 грн. заборгованості слід відмовити.

Позивач просить стягнути 28 470,85 грн. пені за період з 01.02.2013 року по 23.07.2013 року та 3 039,05 грн. 3 % річних за період з 01.02.2013 року по 23.07.2013 року.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору № 8 на купівлю молока у 2012 році від 01.01.2012р. сторони не передбачили забезпечення виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару у вигляді сплати пені, а тому пеня у зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем оплат за молоко, поставлене за договором від 01.01.2012р. № 8 не нараховується.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору поставки № 2а від 02.12.2012 року, покупець зобов'язується сплатити пеню від заборгованості суми в розмірі 0,077 % за кожний день простроченої суми або не менше подвійної облікової ставки НБУ, при цьому покупець не звільняється від розрахунків за здану продукцію.

Тобто п.6.2.4 договору поставки № 2а від 02.12.2012 року сторони погодили відповідальність покупця за несвоєчасне проведення розрахунку за поставлений позивачем товар у вигляді сплати пені.

Відповідно до част.1 ст.231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюється Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Виходячи з норм ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто за порушення оплати товару пеня обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Позивач просить стягнути пеню за період з 01.02.2013р. по 23.07.2013р.

Поскільки прострочення відповідача по сплаті боргу за поставлений товар за договором від 02.12.2012р. має у період з 01.02.2013 року по 23.07.2013 року має місце, то позовні вимоги про стягнення пені є підставними.

Однак, суд не приймає розрахунок пені за період з 01.02.2013 року по 23.07.2013 року, виконаний позивачем, поскільки з 23.03.2012р. розмір облікової ставки 7,5 % згідно з постановою Правління Національного банку України від 21.03.2012р. № 102 "Про регулювання грошово-кредитного ринку", з 10.06.2013р. - облікова ставка - 7,0 % згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013р. № 209.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно част.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.3 та п.5.2 договору поставки № 2а/2012 від 02.12.2012 року, покупець проводить оплату за придбане молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту переходу права власності на молоко в порядку визначеному даним договором. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі).

Таким чином, з урахуванням част.6 ст.232 ГК України, част.1, ст.612 ЦК України, п.4.3 та п.5.2 договору поставки № 2а/2012 від 02.12.2012 року нарахування пені за молоко, поставлене протягом грудня 2012 року - січня 2013 року, має проводитися по товарно- транспортним накладним на перевезення молочної сировини за періоди:

- ТТН від 02.12.2012р. № 305 на суму 2418,9 грн. (733 х 3,3 грн.) за період з 15.12.2012р. по 15.06.2013р. /т.1, а.с.135/;

- ТТН від 04.12.2012р. № 306 на суму 4646,4 грн. (1408 х 3,3 грн.) за період з 19.12.2012р. по 19.06.2013р. /т.1, а.с.135/;

- ТТН від 06.12.2012р. № 307 на суму 4484,7 грн. (1359 х 3,3 грн.) за період з 21.12.2012р. по 21.06.2013р. /т.1, а.с.136/;

- ТТН від 08.12.2012р. № 308 на суму 4101,9 грн. (1243 х 3,3 грн.) за період з 22.12.2012р. по 22.06.2013р. /т.1, а.с.136/;

- ТТН від 10.12.2012р. № 309 на суму 4092,0 грн. (1240 х 3,3 грн.) за період з 25.12.2012р. по 25.06.2013р. /т.1, а.с.137/;

- ТТН від 12.12.2012р. № 310 на суму 4108,5 грн. (1245 х 3,3 грн.) за період з 27.12.2012р. по 27.06.2013р. /т.1, а.с.137/;

- ТТН від 14.12.2012р. № 311 на суму 4306,5 грн. (1305 х 3,3 грн.) за період з 29.12.2012р. по 29.06.2013р. /т.1, а.с.138/;

- ТТН від 16.12.2012р. № 312 на суму 4349,4 грн. (1318 х 3,3 грн.) за період з 29.12.2012р. по 29.06.2013р. /т.1, а.с.138/;

- ТТН від 18.12.2012р. № 313 на суму 3960,0 грн. (1200 х 3,3 грн.) за період з 04.01.2013р. по 04.07.2013р. /т.1, а.с.139/;

- ТТН від 20.12.2012р. № 314 на суму 3709,2 грн. (1124 х 3,3 грн.) за період з 05.01.2013р. по 05.07.2013р. /т.1, а.с.139/;

- ТТН від 22.12.2012р. № 315 на суму 3804,9 грн. (1153 х 3,3 грн.) за період з 08.01.2013р. по 08.07.2013р. /т.1, а.с.140/;

- ТТН від 24.12.2012р. № 316 на суму 4052,4 грн. (1228 х 3,3 грн.) за період з 10.01.2013р. по 10.07.2013р. /т.1, а.с.140/;

- ТТН від 26.12.2012р. № 317 на суму 4197,6 грн. (1272 х 3,3 грн.) за період з 12.01.2013р. по 12.07.2013р. /т.1, а.с.141/;

- ТТН від 28.12.2012р. № 318 на суму 4369,2 грн. (1324 х 3,3 грн.) за період з 16.01.2013р. по 16.07.2013р. /т.1, а.с.141/;

- ТТН від 30.12.2012р. № 317 на суму 4656,3 грн. (1411 х 3,3 грн.) за період з 17.01.2013р. по 17.07.2013р. /т.1, а.с.142/;

- ТТН від 31.12.2012р. № 320 на суму 2237,4 грн. (678 х 3,3 грн.) за період з 17.01.2013р. по 17.07.2013р. /т.1, а.с.142/;

- ТТН від 02.01.2013р. № 1 на суму 4184,4 грн. (1268 х 3,3 грн.) за період з 18.01.2013р. по 18.07.2013р. /т.1, а.с.147/;

- ТТН від 04.01.2013р. № 2 на суму 4375,8 грн. (1326 х 3,3 грн.) за період з 22.01.2013р. по 22.07.2013р. /т.1, а.с.147/;

- ТТН від 06.01.2013р. № 3 на суму 4431,9 грн. (1343 х 3,3 грн.) за період з 22.01.2013р. по 22.07.2013р. /т.1, а.с.148/;

- ТТН від 08.01.2013р. № 4 на суму 4184,4 грн. (1268 х 3,3 грн.) за період з 23.01.2013р. по 23.07.2013р. /т.1, а.с.148/;

- ТТН від 10.01.2013р. № 5 на суму 4299,9 грн. (1303 х 3,3 грн.) за період з 25.01.2013р. по 25.07.2013р. /т.1, а.с.149/;

- ТТН від 14.01.2013р. № 7 на суму 4511,1 грн. (1367 х 3,3 грн.) за період з 29.01.2013р. по 29.07.2013р. /т.1, а.с.149/;

- ТТН від 12.01.2013р. № 6 на суму 4270,2 грн. (1294 х 3,3 грн.) за період з 28.01.2013р. по 28.07.2013р. /т.1, а.с.150/;

- ТТН від 16.01.2013р. № 8 на суму 4121,7 грн. (1249 х 3,3 грн.) за період з 31.01.2013р. по 31.07.2013р. /т.1, а.с.151/;

- ТТН від 18.01.2013р. № 9 на суму 4224,0 грн. (1280 х 3,3 грн.) за період з 02.02.2013р. по 02.08.2013р. /т.1, а.с.152/;

- ТТН від 20.01.2013р. № 10 на суму 3897,3 грн. (1181 х 3,3 грн.) за період з 02.02.2013р. по 02.08.2013р. /т.1, а.с.152/;

- ТТН від 22.01.2013р. № 11 на суму 3907,2 грн. (1184 х 3,3 грн.) за період з 06.02.2013р. по 06.08.2013р. /т.1, а.с.153/;

- ТТН від 24.01.2013р. № 12 на суму 3880,8 грн. (1176 х 3,3 грн.) за період з 08.02.2013р. по 08.08.2013р. /т.1, а.с.153/;

- ТТН від 26.01.2013р. № 13 на суму 4092,0 грн. (1240 х 3,3 грн.) за період з 09.02.2013р. по 09.08.2013р. /т.1, а.с.154/;

- ТТН від 28.01.2013р. № 14 на суму 4804,8 грн. (1456 х 3,3 грн.) за період з 12.02.2013р. по 12.08.2013р. /т.1, а.с.154/;

- ТТН від 30.01.2013р. № 15 на суму 4841,1 грн. (1467 х 3,3 грн.) за період з 14.02.2013р. по 14.08.2013р. /т.1, а.с.154/.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

За розрахунком колегії суддів розмір пені за період з 01.02.2013 року по 23.07.2013 року становить 8283,02 грн. /т.3, а.с.251-253/.

Відтак, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 8283,02 грн., в позові про стягнення 20187,83 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведеного, несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого товару має місце, тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних є підставними. Однак, суд не приймає розрахунок, виконаний позивачем, поскільки останнім не вірно визначено період її нарахування з огляду на част.1 ст.612 ЦК України, п.4.3 та п.5.2 договору поставки № 2а/2012 від 02.12.2012 року.

За розрахунком колегії суддів 3 % річних за період прострочення з 01.02.2013р. по 23.07.2013р. становить 1993,61 грн. /т.3, а.с.254-255/.

Відтак, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 1993,61 грн.; в позові про стягнення 1045,44 грн. 3 % річних слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

За змістом ст.44 ГПК України до складу судових витрат належать, зокрема, судовий збір, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, оплати послуг адвоката.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст.49 ГПК України.

За змістом ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, та витрати за послуги адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог - 245 238,95 грн.

Загальна сума задоволених позовних вимог - 153477,33 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених - 62,58 %.

Відповідно до частини 3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Матеріали справи містять докази понесених позивачем сільськогосподарським ТзОВ "Дніпро" витрат у сумі 5000,00 грн., пов'язаних з оплатою послуг адвоката. Так, представництво позивача сільськогосподарського ТзОВ "Дніпро" у суді здійснював адвокат Любарський Степан Михайлович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 154 від 19.12.2003р., що діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 25.07.2013р., на виконання умов якого сільськогосподарським ТзОВ "Дніпро" сплачено адвокату гонорар у сумі 5000,00 грн. по видатковому касовому ордеру від 26.07.2013р. № б/н /т.2, а.с.169-171, т.3, а.с.212/.

Відтак, на підставі ст.49 ГПК України на відповідача покладається 3069,55 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3129,00 грн. понесених позивачем витрат на оплатоу послуг адвоката.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права.

Разом з тим, згідно із п.4 част.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до п.4 част.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оцінюючи вищевикладені обставини справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Вінницької області слід змінити в частині стягнутих сум основного боргу, пені, 3 % річних, судового збору та витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі ст.49 ГПК України на позивача покладається 841,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 18.09.2013 року у справі № 902/1121/13 змінити в частині стягнутих сум основного боргу, пені, 3% річних, судового збору та витрат на оплату послуг адвоката, виклавши п.п.1, 2, 4 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (вул.Київська, 61, м.Погребище, Вінницька область, 22200, ідентифікаційний код 00444518) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (вул.Центральна, 1, с.Мончин, Вінницька область, 22246, ідентифікаційний код 03729871) 143200 грн. 70 коп. основного боргу, 8283 грн. 02 коп. пені, 1993 грн. 61 коп. 3 % річних, 3069,55 грн. судового збору за подання позовної заяви, 3129,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 70528,35 грн. основного боргу, 20187,03 грн. пені та 1045,44 грн. 3 % річних - відмовити."

Доручити господарському суду Вінницької області видати накази.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (вул.Центральна, 1, с.Мончин, Вінницька область, 22246, ідентифікаційний код 03729871) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (вул.Київська, 61, м.Погребище, Вінницька область, 22200, ідентифікаційний код 00444518) 841,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/1121/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.