Рішення № 35666221, 02.12.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14569/13-ц

Провадження № 2/344/5389/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 75000 грн. за договором позики, судових витрат в сумі 750 грн..

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що 08.05.2008 року позивач позичив відповідачу та останній підписав договір та розписку на суму 75000 грн., терміном повернення всієї суми до 08.05.2013 року, проте кошти відповідачем не повернуто.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, зазначивши що дійсно позичив кошти та не повернув.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.05.2008 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_3 кошти на суму 75000 грн. про що складено та підписано Договір б/н (а.с.15) та надана позичальником розписка (а.с.16), терміном повернення всієї суми до 5 років, тобто до 08.05.2013 року.

За вимогами ст.1046 ЦК України за договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Факт підписання відповідачем розписки, та виходячи з умов п.2.4 договору позики, свідчить про отримання позичальником всієї грошової суми.

Як слідує зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки, примірник оригіналу розписки позикодавець ОСОБА_4 надав до справи як доказ неповернення позики, суд дійшов висновку, що позика не повернута, про що визнає і відповідач.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання, оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення кожної особи до суду за захистом свого особистого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст..174 ЦПК України відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем, суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 750 грн. судового збору.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 15, 16, 1046, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 88, 209, 212- 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму основного боргу за договором позики в розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень .

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, витрати по сплаті судового збору в сумі 750 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 02 грудня 2013 року.

Суддя Польська М.В.