Ухвала суду № 35665839, 19.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 820/8444/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/8444/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства "Лозовабуд"

до Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Лозовабуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 року №0000372220, №0000362220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/8444/13-а адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Лозовабуд" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове-повідомлення рішення від 06.09.2013 року №0000372220 з податку на додану вартість у сумі 14776,46 грн., та штрафні санкції за донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3395,19 грн. Скасовано податкове-повідомлення рішення 06.09.2013 року №0000362220 з податку на прибуток у сумі 16211,20 грн., та штрафні санкції за донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2051,86 грн.

Відповідач, Лозівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/8444/13-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Лозівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Лозовабуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платниками податків ТОВ "Грань" за період червень, листопад, грудень, 2011 року, ПП "АВС-Металл" за період липень 2012 року, ДП "Техно-Буд" за період серпень 2012 року, за результатами якої був складений акт № 181/20-27-12/21187971 від 29.08.2013 року (а.с. 28-39 т. 1).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого відповідачем було занижено податок на прибуток за період 2-4 квартал 2011 року за 3 квартал 2012 року на загальну суму 16211,2грн., в т.ч. за червень, листопад, грудень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Грань" на загальну суму 8003,77 грн., за серпень 2012 року по взаємовідносинах з ДП "Техно-Буд" на загальну суму 2583,00 грн. та за липень 2012 року по взаємовідносинах з ПП "АВС-Металл" на суму 5624,43грн.; а також порушення п. 44.1 ст. 44 п. 198.1, пп. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 14776,46 грн. в т.ч. за червень 2011 року у сумі ПДВ 5505,23 грн.,за липень 2012 року у сумі ПДВ 5356,67 грн., за серпень 2012 року у сумі ПДВ 2460 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 06.09.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000372220, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18171,65 грн. з яких: 14776,46 грн. за основним платежем, та 3395,19 грн. за штрафними санкціями (а.с. 43 т.1) та № 0000362220, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 34474,26 грн., з яких: 16211,02 грн. за основним платежем, та 2051,86 грн. за штрафними санкціями (а.с. 45, т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та суми витрат, сплачені у складі вартості товарів отриманих від ТОВ "Грань", ДП "Техно-Буд", ПП "АВС-Металл", а тому податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 року №0000372220 та №0000362220 не відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Грань", ДП "Техно-Буд", ПП "АВС-Металл".

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заявок (а.с.228 т. 1; а.с. 9,57,74,80 т. 2) ТОВ "Лозовабуд" було придбано у ТОВ "Грань" профнастил ПК 45 цинк, гл. лист цинк, що підтверджується видатковими накладними № 15/06 від 15.06.2011 року, № 14/11/2 14.11.2011 року, № 06124 від 06.12.2011 року, № 06122 від 06.12.2011 року, № 06123 від 06.12.2011 року, № 06/12/1 від 06.12.2011 року, № 13/12 від 13.12.2011 року, № 15121 від 15.12.2011 року (а.с. 235 т. 1; а.с. 17,59,67,70,76,82 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні цінності були доставлені на склад силами позивача, використовуючи власний автомобільний транспорт, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та наказом про закріплення автомобілів за водіями. Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копіями подорожніх листів (а.с. 236 т. 1; а.с.18,64,72,77,84 т. 2).

Придбані у ТОВ "Грань" товарно-матеріальні цінності було оприбутковано позивачем та поставлено на складський облік, використано в безпосередній господарській діяльності - будівництві, що підтверджується актами виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів (а.с. 32-56, 104-109,112-113,117-128, 137-137 т. 2).

На адресу позивача ТОВ "Лозовабуд" були виписані податкові накладні № 30 від 15.06.2011 року, № 40 від 14.12.2011 року, № 19 від 06.12.2011 року, № 25 від 06.12.2011 року, № 13 від 06.12.2011 року, № 12 від 06.12.2011 року, № 38 від 12.12.2011 року, № 54 від 15.12.2011 року (а.с. 237 т. 1, 19 60 63 68, 71,78, 83 т . 2).

Вартість вказаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Грань", що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банківської установи.

Також з матеріалів справи вбачається, що на підставі заявки (а.с.81 т. 1) ТОВ "Лозовабуд" було придбано у ТОВ "Технобуд" дошка 50мм необрізана, що підтверджується видатковою накладною № 16/08 від 16.08.2012 року (а.с. 89 т. 1).

Придбані товарно-матеріальні цінності були доставлені на склад силами позивача, використовуючи власний автомобільний транспорт, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та наказом про закріплення автомобілів за водіями. Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копіями подорожніх листів (а.с. 90 т. 1).

Придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Технобуд" було оприбутковано позивачем та поставлено на складський облік, використано в безпосередній господарській діяльності - будівництві, що підтверджується актами виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві (а.с. 114-185 т. 1).

На адресу позивача ТОВ "Технобуд" була виписана податкова накладна № 25 від 15.08.2012 року (а.с. 91 т. 1).

Вартість вказаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Технобуд", що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банківської установи.

Як свідчать матеріали справи, на підставі заявки (а.с.191 т. 1) ТОВ "Лозовабуд" було придбано у ПП "АВС-Металл" труба профільована 160*160*4 - 1,35 тн, труба профільована 120*80*5 - 0,4 тн, труба профільована 60*40*2 - 0,2 тн, труба мет. 159*4,5 - 0,2тн, труба мет. 127*5-0,1 тн, труба мет. 102*4 - 0,3 тн, труба мет 40*3 - 0,05 тн, кутик 75*75*5 - 0,15 тн, кутик 40*40*3 - 0,06 тн, кутик 50*50*4 - 0,1 тн, круг 18 - 0,2 тн лист г/к 3*1250*2500 - 0,24 тн, що підтверджується видатковою накладною від 02.08.2012 року (а.с. 199 т. 1).

Придбані товарно-матеріальні цінності були доставлені на склад силами позивача, використовуючи власний автомобільний транспорт, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та наказом про закріплення автомобілів за водіями. Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копіями подорожніх листів (а.с. 200 т. 1 ).

Придбані товарно-матеріальні цінності у ПП "АВС-Металл" було оприбутковано позивачем та поставлено на складський облік, використано в безпосередній господарській діяльності - будівництві, що підтверджується актами виконаних робіт, звітами про витрату основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами (а.с. 214-220 т. 1).

На адресу позивача ТОВ "Лозовабуд" була виписана податкова накладна № 840 від 27.07.2012 року (а.с. 201 т. 1).

Вартість вказаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "АВС-Металл", що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банківської установи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що надані письмові докази свідчать про реальні зміни майнового стану платника податків та фактичне здійснення господарської операції між ПАТ «Лозовабуд» та ТОВ «Грань», ПП «АВС-Металл», ДП «Техно-Буд», рух активів, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності постачальників, на момент проведення господарської операції, засвідчують факт придбання товарів, що дає право на визначення позивачем податкового кредиту, відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, та звітування позивача у відповідному податковому періоді до податкового органу за декларацією з ПДВ за вересень 2012 року

Щодо обов'язку підприємства надавати для перевірки сертифікати якості, які на думку податкового органу є необхідними первинними документами, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що сертифікати якості не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації.

Таким чином, посилання податкового органу на недотримання форми та змісту подорожнього листа, відсутність сертифікату якості та товарно-транспортної накладної, що на його думку свідчить про фіктивність господарських операцій, безпідставні.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 28.08.2013 року № 181/20-27-20-12/21187971 апелянт посилається на отриману інформацію від Основ'янської МДПІ ГУ у м. Харкові та Харківської ОДПІ, з приводу перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Грань», ПП «АВС-Металл», ДП «Техно-Буд», під час яких встановлено відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань. Всі рахунки, видаткові накладні, податкові накладні по формі та змісту відповідають вимогам законодавства та є підставою для проведення в бухгалтерському обліку відповідних фінансово-господарських операцій по відносинам купівлі-продажу, поставки та по відображенню їх в нарахуванні податку на додану вартість та податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини (керівники підприємства ТОВ «Грань», ДП «Техно-Буд» фактично здійснювали фінансово - господарську діяльність при відсутності основних фондів та відсутності наявних виробничих потужностей, необхідних для здійснення повноцінної фінансово - господарської діяльності) не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Також колегія суддів зазначає, що твердження відповідача у акті перевірки щодо фіктивності правочину, укладення договорів без мети настання реальних наслідків, (ч.2 ст.234 ЦК України) є обґрунтованим лише у разі визнання його недійсним у судовому порядку.

Разом з тим, вказуючи на ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, жодних доказів звернення до суду для підтвердження факту фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, відповідачем не надано. Тобто відповідач в односторонньому порядку, без звернення до судових органів, самостійно дійшов висновку про відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказавши на укладання правочинів з метою їх подальшого невиконання, посилаючись на відсутність реального переміщення товару, та обґрунтовуючи точку зору неможливістю проведення господарських операцій з тих чи інших причин.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п. 1, ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/8444/13-а суд дійшов вірних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/8444/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2013 р.