Постанова № 35665551, 19.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2013 року № 826/16190/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Геопроект» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0002092201.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геопроект» (надалі - позивач, Товариство), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.07.2013 №0002092201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 28.10.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №268/2250/30182409 від 12.07.2013, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0002092201, яким позивачу за порушення п.198.3, 198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 280125грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 186750грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 93375грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах недійсності на нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Телсі», ТОВ «СВН-Антарекс».

Нікчемність та недійсність правочинів, в свою чергу, встановлена податковим органом на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів позивача та ґрунтується на наступних обставинах.

Так, відповідно до акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телсі» від 20.05.2013 №1720/22.9/31200891 від ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва надано висновок про не підтвердження факту реального здійснення господарської діяльності. У даному висновку вказано, що в ході телефонної розмови з родичами засновника ОСОБА_1 виявлено, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає. Інформацію про те, що останній є директором ТОВ «Телсі» родичі не підтвердили. Необхідних умов для провадження власної господарської діяльності даним товариством податковим органом не встановлено.

Відповідно до акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СНВ Антарекс» від 03.09.2012 №1282/2240/36124253 контролюючим органом не встановлено наявності реальної можливості провадження ТОВ «СНВ Антарекс» власної господарської діяльності (відсутність майна, матеріальних активів).

Враховуючи зазначені обставини, відповідач прийшов до переконання, що правочини, укладені позивачем з вищезазначеними контрагентами є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок, а також суперечать інтересам держави та суспільства і вчинені з метою приховування сплати податків (ст.8-9 акта).

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає такі висновки відповідача помилковими, враховуючи наступне.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

При цьому, згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Посилання відповідача в акті перевірки на ст.203, 215, 216, 228 ЦК України є передчасними, адже згідно ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Більш того, посадовими особами контролюючого органу не вірно застосовано положення ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, адже з внесенням змін до статті 228 Цивільного кодексу України з 01.01.2011, для кваліфікації правочину як такого, що порушує інтереси держави (в силу частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України), вказаний правочин повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку. Однак таких доказів відповідачем суду не надано, а Окружним адміністративним судом м. Києва такого не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності угод та/або укладення між позивачем Контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку або фіктивному підприємництві є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням ч.4 ст.72 КАС України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Крім того, оцінивши письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Геопроект» (Замовник) та ТОВ «Телсі» (Виконавець) укладено договір №329-12 від 24.12.2012, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку проектно-вишукувальної продукції: «Оцінка інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов та прогноз їх змін в межах будівельного майданчику Канівської ГАЕС у зв'язку із будівництвом зазначеного об'єкту».

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 24.12.2012, розмір договірної ціни за розробку проектно-вишукувальної продукції «оцінка інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов та прогноз їх змін в межах будівельного майданчику Канівської ГАЕС в зв'язку з будівництвом зазначеного об'єкту» становить 59700,00грн., в т.ч. ПДВ - 9950грн.

На підтвердження фактичності виконання даного договору, позивачем до матеріалів справи надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.02.2013, підписанням якого сторони погодили повне виконання робіт у відповідності до умов договору та технічного завдання. Претензій один до одного сторони не мають.

Податковий кредит в спірній сумі позивачем сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної №223 від 27.02.2013 на суму ПДВ в розмірі 9950грн.

При цьому, як зазначив представник позивача, вбачається з матеріалів справи та не було заперечено/спростовано представником відповідача, передумовою укладання договору №329-12 від 24.12.2012 стали господарські взаємовідносини позивача з ПАТ «Укргідропроект» в рамках договору №328-12 від 21.12.2012. Для належного виконання первинного договору №328-12 від 21.12.2012 позивачем було залучено ТОВ «Телсі».

25 грудня 2012 між ТОВ «Геопроект» (Замовник) та ТОВ «Телсі» (Виконавець) укладено договір №336-12, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку проектно-вишукувальної продукції: «Топографічна зйомка в масштабі 1:500 по вул. Вільшанська, 2-6, та по вул. Милославській (для прокладання кабелю радіофікації) у м. Києві».

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 25.12.2012, розмір договірної ціни за розробку проектно-вишукувальної продукції «Топографічна зйомка в масштабі 1:500 по вул. Вільшанська, 2-6, та по вул. Милославській (для прокладання кабелю радіофікації) у м. Києві» становить 42000,00грн., в т.ч. ПДВ - 7000грн.

На підтвердження фактичності виконання даного договору, позивачем до матеріалів справи надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 12.02.2013, підписанням якого сторони погодили повне виконання робіт у відповідності до умов договору та технічного завдання. Претензій один до одного сторони не мають.

Податковий кредит в спірній сумі позивачем сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної №92 від 12.02.2013 на суму ПДВ в розмірі 7000грн.

При цьому, як зазначив представник позивача, вбачається з матеріалів справи та не було заперечено/спростовано представником відповідача, передумовою укладання договору №336-12 від 25.12.2012 стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» в рамках договору №281-12 від 18.10.2012 та господарські взаємовідносини позивача з КП «Житлоінвестбуд УКБ» в рамках договору №327-12 від 11.01.2013.

Для належного виконання первинних договорів №281-12 від 18.10.2012 та №327-12 від 11.01.2013 позивачем було залучено ТОВ «Телсі».

18 січня 2013 між ТОВ «Геопроект» (Замовник) та ТОВ «Телсі» (Виконавець) укладено договір №7-13, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці проектно-вишукувальної продукції: «Топозйомка в м1:500 траси електропостачання, каналізації для об'єкту по пр. Перемоги, 118, та інженерно-технічні вишукування по вул. Жовтнева, 44 (м. Бахмач), вул. О.Бичка, 2 (м. Бобровиця), по вул. Леніна, 64, для колектора по вул. Богатирська, 3 (Київ)».

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 18.01.2013, розмір договірної ціни за розробку проектно-вишукувальної продукції «Топозйомка в масштабі 1:500 траси електропостачання, каналізації для об'єкту по пр. Перемоги, 118, та інженерно-технічні вишукування по вул. Жовтнева, 44 (м. Бахмач), вул. О.Бичка, 2 (м. Бобровиця), по вул. Леніна, 64, для колектора по вул. Богатирська, 3 (Київ)» становить 69000,00грн., в т.ч. ПДВ - 11500грн.

На підтвердження фактичності виконання даного договору, позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-приймання виконаних робіт від 12.02.2013, від 13.02.2013, підписанням яких сторони погодили повне виконання робіт у відповідності до умов договору та технічного завдання. Претензій один до одного сторони не мають.

Податковий кредит в спірній сумі позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних: №101 від 13.02.2013 на суму ПДВ в розмірі 5750грн. та №93 від 12.02.2012 на суму ПДВ в розмірі 5750грн.

При цьому, як зазначив представник позивача, вбачається з матеріалів справи та не було заперечено/спростовано представником відповідача, передумовою укладання договору №7-13 від 18.01.2013 стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Рітейл-Девелопмент» в рамках договорів: №03-13 від 15.01.2013, №04-13 від 15.01.2013.

Для належного виконання первинних договорів №03-13 від 15.01.2013, №04-13 від 15.01.2013 позивачем було залучено ТОВ «Телсі».

07 лютого 2013 між ТОВ «Геопроект» (Замовник) та ТОВ «Телсі» (Виконавець) був укладений договір №2913, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку проектно-вишукувальної продукції: «Інженерно-технічні вишукування для будівництва житлового будинку на просп. Науки, 55-а в Голосіївському районі м. Києва».

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 07.02.2013, розмір договірної ціни за розробку проектно-вишукувальної продукції «Інженерно-технічні вишукування для будівництва житлового будинку на просп. Науки, 55-а в Голосіївському районі м. Києва» становить 102000,00грн., в т.ч. ПДВ - 17000грн.

На підтвердження фактичності виконання даного договору, позивачем до матеріалів справи надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 28.02.2013, підписанням якого сторони погодили повне виконання робіт у відповідності до умов договору та технічного завдання. Претензій один до одного сторони не мають.

Податковий кредит в спірній сумі позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних: №211 від 26.02.2013 на суму ПДВ в розмірі 9000грн. та №222 від 27.02.2013 на суму ПДВ в розмірі 8000грн.

При цьому, як зазначив представник позивача, вбачається з матеріалів справи та не було заперечено/спростовано представником відповідача, передумовою укладання договору №2913 від 07.02.2013 стали господарські взаємовідносини позивача з ПАТ «ДБК-4» в рамках договору №20-13 від 04.02.2013.

Для належного виконання первинного договору №20-13 від 04.02.2013, позивачем було залучено ТОВ «Телсі».

12 лютого 2013 між ТОВ «Геопроект» (Замовник) та ТОВ «Телсі» (Виконавець) укладено договір №27-13, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці проектно-вишукувальної продукції: «Топозйомка в масштабі 1:500, 1:2000 для траси електропостачання до об'єктів по АДРЕСА_1.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 12.02.2013, розмір договірної ціни за розробку проектно-вишукувальної продукції: «Топозйомка в масштабі 1:500, 1:2000 для траси електропостачання до об'єктів по АДРЕСА_1. становить 56400,00грн., в т.ч. ПДВ - 9400грн.

На підтвердження фактичності виконання даного договору, позивачем до матеріалів справи надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 20.02.2013, підписанням якого сторони погодили повне виконання робіт у відповідності до умов договору та технічного завдання. Претензій один до одного сторони не мають.

Податковий кредит в спірній сумі позивачем сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної №161 від 20.02.2013 на суму ПДВ в розмірі 9400грн.

При цьому, як зазначив представник позивача, вбачається з матеріалів справи та не було заперечено/спростовано представником відповідача, передумовою укладання договору №27-13 від 12.02.2013 стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «АПЛ-Груп» в рамках договору №25-13 від 11.02.2013.

Для належного виконання первинного договору №25-13 від 11.02.2013, позивачем було залучено ТОВ «Телсі».

14 лютого 2013 між ТОВ «Геопроект» (Замовник) та ТОВ «Телсі» (Виконавець) укладено договір №29-13, згідно мов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці проектно-вишукувальної продукції: «Топозйомка в м. 1:500, 1:2000 для будівництва об'єктів та мереж електропостачання, траси газопроводу до них по вул. Дегтярівська, 5-7, 7а, вул. Коперника, 12, 12а у Шевченківському районі м. Києва».

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 14.02.2013, розмір договірної ціни за розробку проектно-вишукувальної продукції: «Топозйомка в м. 1:500, 1:2000 для будівництва об'єктів та мереж електропостачання, траси газопроводу до них по вул. Дегтярівська, 5-7, 7а, вул. Коперника, 12, 12а у Шевченківському районі м. Києва» становить 44400,00грн., в т.ч. ПДВ - 7400грн.

На підтвердження фактичності виконання даного договору, позивачем до матеріалів справи надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 18.02.2013, підписанням якого сторони погодили повне виконання робіт у відповідності до умов договору та технічного завдання. Претензій один до одного сторони не мають.

Податковий кредит в спірній сумі позивачем сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної №141 від 18.02.2013 на суму ПДВ в розмірі 7400грн.

При цьому, як зазначив представник позивача, вбачається з матеріалів справи та не було заперечено/спростовано представником відповідача, передумовою укладання договору №29-13 від 14.02.2013 стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Будхол» в рамках договорів: ПВР -01/13 від 22.01.2013, ПВР-09/12 від 21.09.2012.

Для належного виконання первинних договорів ПВР -01/13 від 22.01.2013, ПВР-09/12 від 21.09.2012, позивачем було залучено ТОВ «Телсі».

25 грудня 2012 між ТОВ «Геопроект» (Замовник) та ТОВ «Телсі» (Виконавець) укладено договір №333-12, згідно мов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці проектно-вишукувальної продукції: «Інженерно-технічні вишукування по об'єкту «Реконструкція спеціалізованої школи №24 на вул. О. Теліги, 15-А у м. Києві».

На підтвердження фактичності виконання даного договору, позивачем до матеріалів справи надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.12.2012, підписанням якого сторони погодили повне виконання робіт у відповідності до умов договору та технічного завдання. Претензій один до одного сторони не мають.

Податковий кредит в спірній сумі позивачем сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної №223 від 27.12.2012 на суму ПДВ в розмірі 24400грн.

При цьому, як зазначив представник позивача, вбачається з матеріалів справи та не було заперечено/спростовано представником відповідача, передумовою укладання договору №333-12 від 25.12.2012 стали господарські взаємовідносини позивача з Управлінням містобудування Шевченківської РДА в рамках договору №331-12 від 25.12.2012.

Для належного виконання первинного договору №331-12 від 25.12.2012, позивачем було залучено ТОВ «Телсі».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на формування позивачем податкового кредиту в спірній сумі 100100грн., мали вплив господарські взаємовідносини ТОВ «Геопроект» з ТОВ «СНВ-Антарес» в рамках договорів: №70-12 від 29.05.2012; №71-12 від 31.05.2012; №89-12 від 30.05.2012; №129-12 від 01.06.2012; №138-12 від 30.05.2012; №139-12 від 01.06.2012; №140-12 від 01.06.2012; №141-12 від 01.06.2012; №169-12 від 22.06.2012; №167-12 від 22.06.2012; №172-12 від 25.06.2012.

Відповідно до умов даних договорів, ТОВ «Геопроект» (замовник) доручає, а ТОВ «СНВ-Антарес» (виконавець) бере на себе зобов'язання по розробці проектно-вишукувальної продукції по Об'єктах, які вказані в даних договорах.

На підтвердження фактичності виконання даним контрагентом взятих на себе зобов'язань по розробці проектно-вишукувальної продукції, позивачем до матеріалів справи надано акти виконаних робіт: від 27.06.2012 по договору №172-12 від25.06.2012; від 27.06.2012 по договору №129-12 від 21.05.2012; від 25.06.2012 по договору №169-12 від 22.06.2012; від 26.06.2012 по договору №167-12 від 22.06.2012; від 27.06.2012 по договору №71-12 від 27.03.2012; від 26.06.2012 по договору №70-12 від 27.03.2012; від 07.06.2012 по договору №89-12 від 04.04.2012; від 18.06.2012 по договору №138-12 від 30.05.2012; від 19.06.2012 по договору №139-12 від 01.06.2012; від 22.06.2012 по договору №141-12 від 01.06.2012; від 20.06.2012 по договору №140-12 від 01.06.2012.

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладених: від 27.06.2012 №13; від 27.06.2012 №12; від 27.06.2012 №11; від 26.06.2012 №10; від 26.06.2012 №9; від 25.06.2012 №8; від 25.06.2012 №7; від 22.06.2012 №6; від 21.06.2012 №5; від 20.06.2012 №4; від 19.06.2012 №3; від 18.06.2012 №2; від 07.06.2012 №1.

Як зазначив представник позивача, вбачається з матеріалів справи та не було заперечено/спростовано представником відповідача, передумовою укладання вказаних договорів з ТОВ «СВН Антарес», стали господарські взаємовідносини позивача з: АТЗТ «Донецьк промелектромонтаж» в рамках договору №168-12 від 21.06.2012; ТОВ «К.А.Н. Девелопмент» в рамках договору №5603 від 17.05.2012; ПП «Енергокомфорт» в рамках договору №158-12 від 19.06.2012, №164-12 від 21.06.2012, №165-12 від 21.06.2012; ГУКБ КМДА в рамках договорів №12-12 від 26.03.2012, №13-12 від 26.03.2012, №14-12 від 26.03.2012, №15-12 від 26.03.2012; ТОВ «Теплоенергомонтаж» ПАТ «Київенерго» в рамках договорів Р/Ф №№46, 52, 49, 53 від 24.04.2012, Р/Ф №№47, 51, 56, 57 від 24.04.2012, Р/Ф №№54, 55, 60, 61 від 24.04.2012, Р/Ф №№58, 59, 64, 65, 66, 67 від 24.04.2012; ТОВ «Буджитлостандарт» в рамках договору Р/Ф №97 від 19.06.2012.

Для належного виконання первинних договорів, позивачем було залучено ТОВ «СНВ Антарес».

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача (ТОВ «Телсі», ТОВ «СНВ Антарес»), вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними/нікчемними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особа були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.07.2013 №0002092201.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гепроект» (код ЄДРПОУ 30182109, адреса: 02094, м.Київ, Деснянський район, ВУЛИЦЯ ПОПУДРЕНКА, будинок 52) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири)грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві (код ЄДРПОУ 38735205 адреса: 02217, м.Київ, Деснянський район, ВУЛ. ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 41).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.