Рішення № 35664299, 22.10.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16817/13-ц

Провадження № 2/161/4765/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.

при секретарі Акайомовій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, вказавши на ті обставини, що між сторонами по справі 18 грудня 2012 року було укладено договір позики, згідно якого відповідач взяв в борг у позивачки 2 000 000 грн. терміном на два місяці.

Договір позики сторони оформили написанням розписки.

Ні в зазначений термін, ні пізніше відповідач боргу не повернув.

Договором позики передбачено, що позичальник за користування грошима сплачує 1 % від суми боргу як винагороду.

Оскільки ОСОБА_2 боргу не повернув і наміру повертати позику не виявляє, то позивач просила стягнути суму боргу 2 000 000 грн. та 20 000 грн. відсотків за прострочений борг у примусовому порядку.

До судового засідання позивач збільшила позовні вимоги, вказавши на ті обставини, що 21.12.2012 року вона ще позичила відповідачу на особисті потреби 4 000 000 грн., які останній зобов»язався повернути до 21.03.2013 року.

Однак жодного із зобов»язань ОСОБА_2 не виконує, а тому просила стягнути з відповідача загальну суму боргу 6 000 000 грн. та 60 000 грн. відсотків за прострочення виконання зобов»язання.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши документи справи суд прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов"язанням є правовідношення , в якому одна сторона ( боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що між сторонами по справі 18 і 21 грудня 2012 року укладено договір позики, згідно яких відповідач взяв в борг у позивача відповідно 2 000 000 і 4 000 000 грн. із сплатою відсотків за прострочений борг 1 % від суми боргу.

Відповідач зобов"язався до 21 березня 2013 року.

Про отримання вищезазначених коштів відповідач написав розписку про отримання грошей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій само кількості такого самого роду та такої самої якості , що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ні 21.03.2013 року, як це було передбачено договором позики - розпискою боржника, ні на час звернення до суду, відповідач свого зобов"язання не виконав, позичених грошей не повернув.

Відповідно до договору та ст. 1049 ЦК України відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позикодавцеві грошові кошти у такій само сумі, що були йому передані позикодавцем. Крім того, ОСОБА_2 згідно з договором та ст. 1048 ЦК України зобов'язався сплатити ОСОБА_1 1% від позиченої суми як винагороду за користування грошовими коштами.

Крім того в силу ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Оскільки договором позики встановлено сплата процентів у розмірі 1 % від загальної суми боргу, то саме 60 000 грн. слід стягнути з відповідача в користь позивачки як відсоток за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача судові витрати - судовий збір в сумі 3 555, 70 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 80, 81, 82, 88, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 611, 625, 1046, 1048, 1049 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6 000 000 грн. ( шість мільонів грн.) основного боргу та 60 000 грн. ( шістдесят тисяч грн.) відсотків за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3 555, 70 грн. ( три тисячі п»ятсот п»ятдесят п»ять грн. 70 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.П. Пушкарчук