Рішення № 35663473, 25.11.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.2013 Справа № 920/1782/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб",

м. Суми,

до відповідача: Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради,

м. Суми,

про стягнення 162 471 грн. 15 коп.,

Суддя Н.П. Лугова

Представники сторін:

від позивача: Петрищев О.О.,

від відповідача: Кісіль А.В.,

За участю секретаря судового засідання - А.Г. Кириченко-Шелест

В судовому засіданні 18.11.2013 року судом оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 162 471 грн. 15 коп. за неналежне виконання умов договору на поставку товарів № 08 від 06.01.2010 року, в тому числі: 161 041 грн. 64 коп. основного боргу, 1 429 грн. 51 коп. - 3% річних; витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 249 грн. 42 коп. позивач просить покласти на відповідача.

У відзиві на позов та доповненнях до нього (вх. № 15119 від 01.11.13р., № 15815 від 18.11.13р., № 16181 від 25.11.13р.) відповідач заперечує проти стягнення суми боргу, оскільки вважає, що обов'язок сплатити вартість отриманого товару виникає у нього не на підставі видаткових накладних, а на підставі рахунків-фактур, які Товариство повинно направити на адресу Підприємства; акт звірки, підписаний сторонами у справі, відображає лише загальну суму заборгованості за перше півріччя 2013 року, фіксує стан розрахунків між сторонами і не породжує будь-яких прав та обов'язків, зокрема обов'язку відповідача сплатити кошти.

Позивачем надано додаткові обгрунтування до позовної заяви (вх. № 16218 від 25.11.13р.) та розрахунок заборгованості відповідача.

В судовому засіданні представник позивача усно відмовився від стягнення 3% річних в сумі 1 429 грн. 51 коп. та наполягав на стягненні з відповідача 161 041 грн. 64 коп. основного боргу.

Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами додаткові письмові доповнення.

Враховуючи право позивача відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв усну заяву представника позивача про відмову від стягнення 3% річних у розмірі 1 429 грн. 51 коп. та розглядає по суті вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 161 041 грн. 64 коп. основного боргу за договором на поставку товарів № 08 від 06.01.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін та оцінивши надані ними докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 договору на поставку товарів № 08 від 06.01.2010 року позивач (постачальник) зобов'язався передати, а відповідач (покупець) прийняти і оплатити погоджену сторонами продукцію, номенклатура, кількість та ціна якої у відповідності до п. п. 1.2., 4 договору встановлюється у рахунку-фактурі.

Поставка товару здійснюється на замовлення покупця (абз. 1 п. 4 Договору).

Згідно п. п. 5.1., 5.2. Договору поставки передача/приймання товару по кількості та якості здійснюється за видатковими накладними, в яких зазначається кількість та ціна товару. Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 15-ти банківських днів після отримання товару (абз. 3 п. 4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на замовлення відповідача протягом вересня 2012р. - квітня 2013р. здійснив поставку товару відповідно до видаткових накладних (а.с. 10 - 48).

Як зазначає позивач, відповідач не розрахувався повністю за поставлений товар. Станом за перше півріччя 2013 року сторонами у справі було складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 30.06.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 161 041,46 грн.

Слід зазначити, що позивач також направляв відповідачу лист від 27.09.2013 року з вимогою погасити заборгованість за договором на поставку товарів № 08 від 06.01.2010 року.

Проте, на день звернення позивача до суду вартість поставленого товару на суму 161 041,46 грн. залишилася несплаченою.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Слід зазначити, що представник відповідача проти наявності боргу в сумі 161 041,46 грн. не заперечував, а лише наголошував на тому, що строк оплати товару не настав. Так, на думку відповідача, обов'язок з оплати вартості отриманого товару виникає не на підставі видаткових накладних, а лише на підставі рахунків-фактур, які позивач повинен направити на адресу відповідача. Проте суд не погоджується з висновком відповідача, оскільки підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, - є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт передання/отримання товару підтверджується видатковими накладними (а.с. 10-48), які підписані та скріплені печатками обох сторін.

А в абзаці 3 пункту 4 Договору поставки встановлено, що покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 15-ти банківських днів після отримання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України відповідач не розрахувався за поставлений згідно вказаних накладних товар, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 161 041,46 грн.

Відповідач також заперечує, що акт звірки є доказом наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, оскільки, як зазначає відповідач, вказаний акт є лише зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджується первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо.

Виходячи з аналізу приписів ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, так як прямо не відображає господарські операції та не підтверджує їх здіснення. Акт звірки є лише зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін.

Проте, водночас суд звертає увагу, що підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 67) по спірній сумі заборгованості складено на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів сторін (договір на поставку товарів, рахунки-фактури), містить посилання на конкретні видаткові накладні, за якими відповідачем отримано товар та платіжні доручення, згідно з якими проведено часткову оплату.

Відображені в акті звірки взаєморозрахунків дані не спростовані відповідачем; доказів того, що вказана в акті звірки заборгованість виникла з інших підстав, ніж зазначає позивач, відповідачем також суду не подано.

Разом з тим, з акту звірки вбачається періодичність та розмір сплати відповідачем заборгованості. Підтвердженням факту часткової оплати виставлених позивачем рахунків є також банківська виписка по рахунку ТОВ «Сумиелектроснаб» за період 01.01.2013р. - 15.11.2013р. на загальну суму 68 813,19 грн., що відповідає даним акту звірки. (а.с. 90).

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема письмовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, наявність між сторонами договірних відносин підтверджується укладеним договором на поставку товарів № 08 від 06.01.2010 року, факт отримання відповідачем товару та виникнення грошового зобов'язання відповідача з оплати продукції - підписаними сторонами видатковими накладними та довіреностями на отримання товару по накладним.

Враховуючи вищенаведене, порушення відповідачем умов укладеного договору поставки та вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суд вважає обгрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 161 041 грн. 64 коп. боргу.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 3 249 грн. 42 коп. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 3, код 05433057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб" (40007, м. Суми, вул. Лінійна, 15, код 32779740) 161 041 грн. 64 коп. боргу та 3 249 грн. 42 коп. судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2013 року.

Суддя Н.П. Лугова