Ухвала суду № 35663200, 13.11.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/948/2012

Провадження № 2/2604/971/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Нестеровському Б.Ю.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про зняття арешту, подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року з метою забезпечення позову в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

16 листопада 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва винесено рішення, який позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 246826 гривень 80 копійок.

30 серпня 2013 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про зняття арешту, відповідно до вимог якої остання просить суд скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що 28 жовтня 2011 року вона купила квартиру АДРЕСА_1 і стала її набувачем. ЇЇ договір був зареєстрований в Єдиному реєстрі правочинів від 28 жовтня 2011 року. 29 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і до неї про визнання недійсним договору купівлі-продажу придбаної нею квартири. Рішенням суду йому в цьому було відмовлено, тобто договір купівлі-продажу квартири залишився дійсним, а тому не було підстав для накладення арешту на придбану нею квартиру. Але 20 грудня 2011 року вищевказана ухвала суду від 03 жовтня 2011 року про накладання арешту, з незрозумілих причин, була все-таки зареєстрована в органах БТІ, та внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. 16 листопада 2012 року рішенням суду був задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення позики і з останнього стягнуто 246 826 гривень, про що виданий виконавчий лист. 07 березня 2013 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 та винесена постанова про накладення арешту на майно боржника. У зв'язку з тим, що державним виконавцем проводився розшук боржника, то було встановлено, що у власності боржника ОСОБА_3 знаходиться автомобіль Мазда СХ-7, яка 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_1. 29 квітня 2013 року винесена постанова про розшук майна боржника, а саме автомобіля Мазда, який належить боржнику. Враховуючи, що законодавцем передбачено, що в першу чергу звертається стягнення на рухоме майно, то вважає, що необхідно скасувати арешт, який був накладений в ухвалі суду від 03 жовтня 2011 року.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали подану заяву, просили суд її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.

Вислухавши пояснення заявника та її представника, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За вимог статті 154 Цивільного процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом.

Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, який розглядає справу.

Як роз`яснено в п. 10 постанови Пленум Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Як вбачається з матеріалів доданих заявником, а саме з договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року, квартири АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_5 та ОСОБА_1, остання придбала квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 Право власності у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору, державної реєстрації та повного розрахунку за договором.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

В той же час, державна реєстрація прав на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року, станом на 20 грудня 2011 року (реєстрація в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешту нерухомого майна на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року) проведена не була.

За вимог ч. 1 та 2 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві. В той же час заявник ОСОБА_1 не є стороною у справі, в межах розгляду якою судом вжиті заходи забезпечення позову, та не є стороною виконавчого провадження з виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року.

Посилання заявника на те, що в межах проведення виконавчих дій з виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року, державним виконавцем було встановлено рухоме майно боржника, на яке у відповідності до вимог ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» в першу чергу звертається стягнення, не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову, які вжиті судом в межах розгляду цивільної справи, оскільки питання, щодо порядку виконання рішення суду, в тому числі порядок звернення стягнення на кошти, рухоме та нерухоме майно боржника, черговість стягнення якого у відповідності до ч.5 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» остаточно визначається державним виконавцем, вирішується в межах виконавчого провадження, сторони якого мають право звертатися до відповідного суду з заявами щодо здійснення судового контролю за виконання судового рішення та з скаргами на дії чи бездіяльність державного виконавця.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, яка обґрунтовувалась заявником наявністю договору купівлі-продажу спірної квартири, за яким вона набула її у власність, було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2013 року, апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року була залишена без змін.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 не є особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, не була стороною у даній цивільній справі, відповідач у справі з заявами про скасування заходів забезпечення позову, про заміну способу забезпечення позову до суду не звертався, станом на день розгляду заяви ОСОБА_1 рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року не виконане, правові підстави для скасування судом вжитих в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики, заходів забезпечення позову відсутні.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 153, 154, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неповернутої суми позики - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: