Рішення № 35662782, 11.11.2013, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

04.11.2013 Суддя: Марченко Н. Ю.

Справа № 253/105/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

4 листопада 2013 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючої-судді Марченко Н.Ю. при секретарі Бортко Ю.Ю., Востріковій О.М., Білоус Х.І., за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Груцинової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2, звернувшись до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" та уточнивши свої позовні вимоги, просить розірвати кредитний договір № Е35-06 від 07.06.2006 року, зобов'язати підписати додаткову угоду про розірвання кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року в наступній редакції: "Додаткова угода про розірвання кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року. м. Дніпропетровськ. 14 березня 2013 року. ПАТ КБ "ПриватБанк", банківська ліцензія № 22 від 05.10.2011 р. та генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій № 22 від 05.10.2011 р., в особі Голови правління Дубілета Олександра Валерійовича, який діє на підставі статуту, з однієї сторони, та громадян ОСОБА_2, з іншої сторони, разом за текстом договору іменовані - "Сторони", окремо - "Сторона", керуючись ст. 607 Цивільного кодексу України, уклали дану Додаткову угоду про розірвання кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року: 1. Банк згідно до приписів ст. 901, ст. 1054 Цивільного кодексу України, п. 1.1 кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року, повинен був надати позичальнику кредит в сумі 50000 доларів США. 2. Перелік окремих видів діяльності щодо надання фінансових послуг встановлений частиною першою статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року, який набрав чинності 22.08.2001 року. Відповідно до ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ПАТ КБ "ПриватБанк" є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику в іноземній валюті, в тому числі на умовах фінансового кредиту, лише з 5 жовтня 2011 року на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 22 та додатку до даної генеральної ліцензії: валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу ІІ "Операції, що може здійснювати банк на підставі генеральної ліцензії" Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792. 3. Станом на 14 березня 2013 року позичальник не отримав кредит від банку в сумі 50000 доларів США відповідно до кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року. 4. У зв'язку з внесенням Законами України від 22.09.2011 № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" змін до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" після 16.10.2011 надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Таким чином, надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті після 16.10.2011 року, у тому числі у формі траншів за кредитною лінією, кредиту овердрафт тощо, буде порушенням вимог законодавства України. Встановлена законом заборона надання споживчих кредитів у іноземній валюті поширюється, зокрема на кредитні операції за договором, що були укладені до 16.10.2011 року. Позичальник з 16 жовтня 2011 року згідно п. 1.1 кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року, не може вимагати від банку виконання зобов'язань про надання кредиту в сумі 50000 доларів США. Даний факт пов'язаний із забороною надання споживчих кредитів в іноземній валюті і є підставою застосування ст. 607 Цивільного кодексу України. 5. Керуючись ст. 177, частиною першою статті 901, частиною другою статті 1056, частиною другою статті 1054, статтею 1046 Цивільного кодексу України, Позичальник відмовився від одержання кредиту в сумі 50000 доларів США та заявами від 24.05.2012 року з квитанцією про вручення поштового відправлення з відміткою про доставку від 06.06.2012 року; від 16.07.2012 року з квитанцією про вручення поштового відправлення з відміткою про доставку від 25.07.2012 року та 31.07.2012 року про вручення поштового відправлення з відміткою про доставку від 08.08.2012 року, повідомив банк про відмову від одержання кредиту. Відповідно до приписів статті 177, частини першої статті 901, 903, частини другої статті 1056, частини другої статті 1054, статті 1046, статті 607 Цивільного кодексу України сторони розривають кредитний договір № Е35-06 від 07.06.2006 року у зв'язку з невиконанням банком зобов'язань про надання кредиту в сумі 50000 доларів США. Реквізити та підписи сторін. Банк: ПАТ КБ "ПриватБанк", Україна, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 Голова правління Дубілет О.В. Позичальник: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1."

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 07.06.2006 року між ним та ЗАТ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", був укладений кредитний договір № Е35-06. Відповідно до п. 1.1 Договору банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 50000 доларів США. До цього часу він не отримав кредит у сумі 50000 доларів США, у зв'язку з чим надав до ПАТ КБ "ПриватБанк" заяви про відмову від одержання кредиту від 24.05.2012 року, 16.07.2012 року, 31.07.2012 року та пропозицію підписати додаткову угоду про розірвання кредитного договору від 28.09.2012 року. Згідно ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією зі сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або у повному обсязі. Крім того, додатковою підставою для розірвання кредитного договору є відсутність у ПАТ КБ "ПриватБанк" спеціальної цивільної правоздатності уповноваженого банку на здійснення валютних операцій на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме надання коштів у позику і в тому числі на умовах фінансового кредиту. Всупереч вимогам п. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 80, 91, 92 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" позичальнику при підписанні кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 р. банком не було надано інформацію про особу кредитодавця, його правоздатність та дієздатність. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Банком було допущене істотне порушення прав позичальника як споживача фінансових послуг, через невиконання банком вимог закону щодо надання позичальнику повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, у зв'язку з чим позичальник був позбавлений можливості належним чином оцінити властивості такої послуги та негативні для нього наслідки, що можуть настати внаслідок її отримання. Вважає, що банк не мав права надавати фінансовий кредит готівковою іноземною валютою. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав та надав свої письмові пояснення по справі.

Представник відповідача за довіреністю Груцинова І.О. у судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що на час укладення кредитного договору банк мав право видавати кредит готівкою іноземної валюти. Факт отримання позивачем кредиту в доларах США встановлений попередніми рішеннями судів, а тому не потребує доказуванню. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що 7 червня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та позивачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № Е35-06, відповідно до п. 1.1. якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 50000 доларів США окремими траншами на підставі попередньої вимоги згідно п 2.1.2. цього договору в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту і сплаті відсотків згідно Графіків погашення кредиту та відсотків, які оформляються у вигляді Додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною, комісії та винагороди, штрафу і пені в обумовлені даним договором терміни. Згідно п. 1.3. Кредитного договору термін повного погашення кредитної лінії до 20 червня 2011 року включно.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору банк відкрив позивачу позичковий рахунок НОМЕР_2, призначений для операцій надання кредитних коштів та погашення кредиту за умовами договору, а також особовий рахунок по відсотках НОМЕР_3 та рахунок комісії НОМЕР_4.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору означає право громадян вступати чи утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

З матеріалів справи, зокрема, копій кредитної справи, вбачається, що при укладенні кредитного договору позивач був ознайомлений з умовами кредитування, перевагами та недоліками, тому, підписавши кредитний договір, позивач погодився з ними.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Позивач як на підставу розірвання вищевказаного кредитного договору посилається на відсутність у відповідача на момент укладення кредитного договору права надавати фінансовий кредит готівковою іноземною валютою, а також на невиконання відповідачем до теперішнього часу своїх зобов'язань за кредитним договором щодо надання йому кредиту в іноземній валюті 50000 доларів США.

При цьому позивач у судовому засіданні стверджував, що кредитний договір був реально виконаний відповідачем шляхом надання кредиту у національній валюті в сумі 252500 грн.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці країни, але не встановлює її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно з ч. 2 статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено поняття кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст. ст. 47, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначаються операції банків із розміщення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Таким чином банк за умови наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення кредитного договору, тобто 07 червня 2006 року, відповідач мав право видавати кредит і вимагати виконання по кредитному договору в іноземній валюті, про що свідчить відповідний дозвіл Національного банку України № 22-2 від 29.07.2003 року, виданий Закритому акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк", зареєстрованому Національним Банком України 19.03.1992 р. за номером 92, який має банківську ліцензію за номером 22, видану Національним банком України 04.01.2001 р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та додатком до нього з Переліком операцій, які має право здійснювати закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", зокрема, пов'язаних з валютними цінностями.

Крім того, право відповідача надавати позивачу кредит в іноземній валюті встановлено рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 9 вересня 2011 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа Національний банк України про визнання недійсним кредитного договору, договорів застави рухомого майна, іпотеки, поруки, зокрема, з підстав надання кредиту в іноземній валюті.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 6 листопада 2013 року також відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів, у тому числі з підстав порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист прав споживачів" при укладенні кредитного договору.

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Твердження позивача про те, що відповідач до теперішнього часу не надав йому відповідно до умов кредитного договору кредит в готівковій іноземній валюті в сумі 50000 доларів США у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження. Відповідачем суду надана копія заяви на видачу готівки № 1 від 07.06.2006 року, відповідно до якої позивач отримав суму у розмірі 50000 доларів США, еквівалент у гривнях - 252500 грн. Після укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів позивач ніяких зауважень не робив. Позивач тривалий час належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, сплачував кредит та відсотки за користування кредитом в іноземній валюті, що свідчить про прийняття ним у повному обсязі умов кредитування за договором № Е35-06 від 07.06.2006 року. Більш того, позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсним даного кредитного договору саме з підстав надання відповідачем кредиту в іноземній валюті без відповідної ліцензії.

Заяви позивача про відмову від отримання кредиту в сумі 50000 доларів США від 24 травня 2012 року, 16 липня 2012 року, 31 липня 2012 року суд розцінює як його бажання ухилитися від цивільно-правової відповідальності за укладеним кредитним договором.

Суд не приймає до уваги заяви позивача про фальшивість доказів у вигляді виписки по рахунку НОМЕР_2 за період з 07.06.2006 року по 31.01.2009 року, меморіальних ордерів про повернення кредиту, які на думку позивача не є належними та допустимими доказами сплати ним грошових коштів за кредитом, а також акту про знищення заяви на видачу готівки № 1 від 07.06.2006 року, оскільки посилання сторони на фальшивість доказу повинно бути нею доведено. Проте позивач не надав суду беззаперечних і переконливих доказів, які б свідчили про фальшивість вказаних документів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року, зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про розірвання вказаного договору є необґрунтованими, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року, зобов'язання підписати додаткову угоду про розірвання кредитного договору № Е35-06 від 07.06.2006 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. Ю. Марченко