ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2013 р.Справа № 815/4693/13-а
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді - Запорожана Д.В.,
судді - Яковлева Ю.В,
судді - Жука С.І.
при секретарі: Топор О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 5 грудня 2012 року № 0002052250.
Свої позовні вимоги ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3» обґрунтував незаконністю спірного рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3» просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за травень 2011 року, результати якої відображені в акті від 20 листопада 2012 року № 7040/22-5/32509291 /а.с. 8-16/.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму у 367816 гривень. Зміст порушень полягав у збільшенні податкового кредиту виключно на підставі податкових накладних без отримання послуг в натурі від договору про спільну діяльність від 10 жовтня 2006 року, ідентифікаційний код - 393312588 (сторони позивач та ТОВ «Девелоперська компанія «Югстрой»).
На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 грудня 2012 року № 0002052250 про зменшення позивачу на 367816 гривень суми від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року /а.с. 17/.
10 жовтня 2006 року позивач уклав договір з ТОВ «Девелоперська компанія «Югстрой» предметом якого була спільна діяльність з будівництва нерухомості за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19. За умовами зазначеного договору сторони повинні були здійснити грошові внески на будівництво та за наслідками здійсненого будівництва отримати у спільну власність долі зазначеного будинку (позивач 58,47% об'єму нерухомості). Згідно даного договору на позивача був покладений обов'язок представляти інтереси спільної діяльності /а.с. 51-54/.
30 вересня 2008 року учасники вищенаведеного договору вирішили уповноважити директора ТОВ «Девелоперська компанія «Югстрой» - Волкову Л.П., від імені та в інтересах зазначеного спільного договору, підписати з позивачем договір генерального інвестування /а.с. 50/.
1 жовтня 2008 року позивач та вищенаведений договір про спільну діяльність підписали договір генерального інвестування. Відносини, які регулюються цим договором не мають характеру спільної діяльності, відмінні від тих, що виникли у зв'язку з укладенням вищенаведеного договору про спільну діяльність. В наведеному договорі зазначено, що він є договором купівлі продажу майнових прав. Згідно даного договору позивач повинен був перерахувати договору про спільну діяльність грошові кошти, а взамін отримати безумовне майнове право на новозбудоване майно, що після державної реєстрації стає правом власності позивача. В додатку до договору перелічені номера, площа та вартість приміщень - об'єктів інвестування /а.с. 46-49/.
4 серпня 2009 року у вищенаведеному договорі про спільну діяльність було замінено сторону, а саме ТОВ «Девелоперська компанія «Югстрой» на ТОВ «Ліберті Л» /а.с. 57/.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Абзацом « 1» п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В травні 2011 року позивач, від імені вищенаведеного договору про спільну діяльність, виписав собі податкові накладні про отримання інвестиційних послуг (НДС на загальну суму - 367816гривень) /а.с. 30-45/.
З пояснень позивача вбачається, що він вважає інвестиційними послугами просте отримання вищенаведеним договором про спільну діяльність його інвестиційних внесків, у відповідності з вищенаведеним договором інвестування.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З норм діючого законодавства не вбачається, що просте отримання інвестиційних внесків само по собі є господарською операцією або різновидом послуги у розумінні ст. 837 ЦК України.
Отже, при простому отриманні інвестиційних внесків вищенаведений договір про спільну діяльність не надавав позивачу інвестиційних послуг і як наслідок не мав права на виписку податкових накладних у зв'язку з зазначеною подією.
Окрім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивач, у будь-якій формі, укладав з вищенаведеним договором про спільну діяльність угоду щодо надання будь-яких послуг у сфері інвестиційної діяльності у розумінні ст. 837 ЦК України.
Отже, позивач, сам собі виписав вищенаведені податкові накладні, без отримання від зазначеного контрагента будь-яких інвестиційних послуг, виключно для штучного формування податкового кредиту з метою незаконного отримання з держбюджету відшкодування з ПДВ.
Тобто, позивач не має права на збільшення податкового кредиту на підставі вищенаведених податкових накладних.
Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо необхідності здійснення вищенаведених інвестиційних внесків у зв'язку з наступним.
За вищенаведеним договором про спільну діяльність у позивача виник обов'язок щодо перерахування коштів на його виконання та право на отримання у приватну власність частини збудованої нерухомості.
Позивач не зміг пояснити необхідності подвійного перерахування грошових коштів для цілей будування однієї і тієї ж нерухомості (за договором про спільну діяльність та за договором інвестування).
Окрім того, у позивача на підставі договору про спільну діяльність вже виникало право власності на частину збудованої нерухомості.
Позивач не зміг пояснити яку саме частину нерухомості він придбав внаслідок укладення договору інвестування, свою за договором про спільну діяльність чи іншої сторони зазначеного договору.
Колегія суддів вважає за необхідне довести до відома позивача, що «безумовне майнове право» зазначене предметом інвестування у його договорі є нерозривно пов'язаним з нерухомістю в яку він нібито інвестував. Тобто, майнові права не можуть бути відчужені самі по собі. Право власності виникає на майно (нерухомість), а не абстрактні майнові права.
Отже, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3» - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 5 грудня 2012 року № 0002052250 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Ухвала у повному обсязі виготовлена 2 грудня 2013 року
Головуючий /Д.В. Запорожан/
Судді /Ю.В. Яковлев/
/С.І. Жук/
Судове рішення № 35660941, Одеський апеляційний адміністративний суд було прийнято 28.11.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 815/4693/13-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: