Постанова № 35660925, 28.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2013 р. № 820/11219/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Волкова Л.М.

при секретарі судового засідання - Костіна А.В.

за участю:

представника позивача - не прибув

представника відповідача - Ящикова І.С., діє за довіреністю № 27/9/10.0-13 від 17.07.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ікар-97" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в просив суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ у м. Харкові № 0000322220 від 17.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 341093 грн. (в т.ч. основний платіж - 266231 грн., штрафні санкції - 74864,49 грн.); скасувати повністю податкове повідомлення - рішення № 0000312220 від 17.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 171992,5 грн. (в т.ч. основний платіж - 158010 грн., штрафні санкції - 13982,5 грн.); скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ у м. Харкові № 0000492220 від 07.10.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46773 грн. (в т.ч. основний платіж - 0 грн., штрафні санкції - 46773 грн.).

Позивач в обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання призначене на 28.11.2013 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. До суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Ікар-97" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради з 20.10.1997 року та перебуває на обліку у Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, та є платником ПДВ.

Фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Ікар-97» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «ТБ Імператив» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено Акт перевірки № 2666/22-207/25178199 від 20.06.2013 року (а.с. 34-84 т. 1).

Відповідно до Акту перевірки № 2666/22-207/25178199 від 20.06.2013 року податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження до сплати в бюджет податку на прибуток на загальну суму 158010грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 22653грн., за 2 квартал 2011 року на суму 5566грн, за 3 квартал 13801грн., за 4 квартал 2011 року - 8027грн., 4 квартал 2012 року - 27963,грн.; встановлено порушення п. 138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 ст. 39 Податкового кодексу України Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено завищення складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за загальну суму 320153грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 91396грн., за 4 квартал 2011 року на суму 228757грн..; встановлено порушення п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено склад доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 379682,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2011 року - 3141122грн., за 1 квартал 2012 року - 2909015грн., за 3 квартал 2012 року - 85525,00грн., за 4 квартал 2012 року - 294157,00грн.; встановлено порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 рік у сумі 266231,77грн., у т.ч. за лютий 2011 року у сумі 12248,85грн., за березень 2011 року у сумі 5873,28грн., за червень 2011 року у сумі 4840,грн.., за вересень 2011 року у сумі 12000,80грн., за жовтень 2011 року у сумі 16263,97грн., за листопад 2011 року у сумі 25250,58грн., за грудень 2011 року у сумі 40030,44грн., за січень 2012 року у сумі 30921,23грн., за лютий 2012 року у сумі 13636,95грн., за березень 2012 року у сумі 45623грн., за квітень 2012 року у сумі 7910,60грн., за листопад 2012 року у сумі 5418,95грн, за грудень 2012 року - 46212,25грн.; встановлено порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено склад податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 81079,68грн., у т. ч. за липень 2011 року у сумі 3145,0грн., за серпень 2011 року у сумі 5759,20грн., за вересень 2011 року у сумі 9375,00грн., за жовтень 2011 року у сумі 21310,50грн., за листопад 2011 року у сумі 10140,50грн., за грудень 2011 року у сумі 14300,10грн., за січень 2012 року у сумі 4050,00грн., за лютий 2012 року у сумі 3779,00грн., за березень 2012 року у сумі 7009,99грн., за квітень 2210,33грн.; встановлено порушення п. 185.1 ст. 185 п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість загальну суму 100309,72грн., в тому числі за серпень 2011 року на загальну суму 4000,00грн., за вересень 2011 року на суму 13105грн., за жовтень 2011 року на суму 19332,32грн., за листопад 2011 року на суму 24125,00грн., за грудень 2011 року на суму 15374,00грн., за січень 2012 року на загальну суму 7883,00грн., за лютий 2012 року на суму 4450,00грн., за березень 2012 року на суму 8030,00грн., за квітень 2012 року на суму 2600,40грн., за травень 2012 року на суму 1410,00грн.

На підставі Акту перевірки № 2666/22-207/25178199 від 20.06.2013 року органом доходів і зборів були винесені податкові повідомлення-рішення № 000032220 від 17.07.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 341093,49грн. з яких 266231,00 грн. за основним платежем, 74862,49. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8 т. 1) № 000031220 від 17.07.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 171992,5грн., з яких 158010,00грн. за основним платежем, 13982,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10 т. 1).

Не погоджуючись з висновками органу доходів і зборів, позивачем було подано до Головного управління Міндоходів у Харківській області скаргу. Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.09.2013 року № 2120/10/20-40-10-04-17 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 000032220 та № 000031220, а скаргу директора ПП «Ікар-97» без задоволення, проте було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначеному у податковому повідомленні-рішенні від 17.07.2013 року № 000032220 у розмірі 46773,00грн.

Не погоджуючись з Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.09.2013 року № 2120/10/20-40-10-04-17 позивачем було подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 25.10.2013 року № 14003/6/99-99-10-01-15 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.07.2013 року № 000032220 та № 000031220 та з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 07.10.2013 року № 0000492220 прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

З дослідженого судом Акту перевірки 2666/22-207/25178199 від 20.06.2013 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «ТБ Імператив».

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 2 від 18.02.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 96-97 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 98-109 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними № 301 від 03.03.2011 року, № 325 від 15.03.2011 року, № 3 від 02.06.2011 року, № 21 від 25.06.2011 року, № 2707-6 від 17.08.2011 року, № 14 від 12.09.2011 року, № 15 від 15.09.2011 року, № 29 від 22.09.2011 року, № 30 від 22.09.2011 року, № 19 від 07.10.2011 року, № 26 від 17.10.2011 року, № 40 від 26.10.2011 року, від 10.11.2011 року, від 05.12.2011 року, від 09.12.2011 року, від 12.12.2011 року, від 21.12.2011 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 15 від 24.02.2011 року, № 17 від 25.02.2011 року, № 13 від 15.03.2011 року, № 2 від 02.06.2011 року, № 2 від 25.07.2011 року, № 18 від 17.08.2011 року, № 14 від 12.09.2011 року, № 15 від 15.09.2011 року, № 29 від 22.09.2011 року, № 30 від 22.09.2011 року, № 19 від 07.10.2011 року, № 26 від 17.1.2011 року, № 40 від 26.10.2011 року, № 24 від 10.11.2011 року, № 13 від 05.12.2011 року, № 19 від 09.12.2011 року, № 18 від 09.12.2011 року, № 20 від 12.12.2011 року, № 33 від 21.12.2011 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 2 від 18.02.2011 року товар, був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується приходними накладними.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 47 від 12.09.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 110-111 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 113-115 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними № 34 від 26.09.2011 року, № 14 від 04.10.2011 року, № 25 від 17.10.2011 року, від 04.11.2011 року, від 14.11.2011 року, від 08.12.2011 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 34 від 26.09.2011 року, № 14 від 04.10.2011 року, № 25 від 17.10.2011 року, № 16 від 04.11.2011 року, № 15 від 04.11.2011 року, № 29 від 14.11.2011 року, № 16 від 08.12.2011 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 47 від 12.09.2011 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 53 від 12.10.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 116-117 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 119 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № від 04.11.2011 року (а.с. 174 т. 1).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» була виписана на адресу позивача податкова накладна № 15 від 04.11.2011 року (а.с. 229 т. 1).

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 53 від 12.10.2011 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 65 від 28.12.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 120-121 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 123 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною від 03.01.2012 року (а.с. 183 т. 1).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» була виписана на адресу позивача податкова накладна № 1 від 03.01.2012 року (а.с. 238 т. 1).

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 53 від 12.10.2011 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 2 від 05.01.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 125-126 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 127-128,130-131,133-134 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними від 11.01.2012 року, від 23.01.2012 року, від 03.02.2013 року, від 13.02.2012 року, від 01.03.2012 року, від 12.03.2012 року, від 05.01.2012 року, від 28.03.2012 року, від 16.11.2012 року, від 23.11.2012 року,від 03.12.2012 року, від 10.12.2012 року, від 12.12.2012 року, від 13.12.2012 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 6 від 11.01.2012 року, № 19 від 23.01.2012 року, № 8 від 03.02.2012 року, № 20 від 13.02.2012 року, № 2 від 01.03.2012 року, № 9 від 12.03.2012 року, № 17 від 16.03.2012 року, № 30 від 28.03.2012 року, № 15 від 16.11.2012 року, № 21 від 23.12.2012 року, № від 2 від 03.12.2012 року,№ 15 від 10.12.2012 року, № 21 від 12.12.2012 року, № 25 від 13.12.2012 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 2 від 05.01.2012 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 3 від 05.01.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 135-136 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 137-138, 141-144 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними від 16.01.2012 року, від 16.02.2012 року, від 01.03.2012 року, від 12.03.2012 року, від 19.03.2012 року, від 30.03.2012 року, від 06.04.2012 року, від 12.04.2012 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 8 від 16.01.2012 року, № 25 від 16.02.2012 року, № 1 від 01.03.2012 року, № 10 від 12.03.2012 року, № 18 від 19.03.2012 року, № 31 від 30.03.2012 року, № 10 від 06.04.2012 року, № 15 від 12.04.2012 року, № 14 від 10.12.2012 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 3 від 05.01.2012 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 9 від 24.02.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 145-146 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 147-149 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковими накладними від 24.02.2012 року, від 12.03.2012 року, від 26.03.2012 року.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 32 від 24.02.2012 року, № 8 від 12.03.2012 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 9 від 24.02.2012 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 17 від 20.03.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 150-152 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 153 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною від 26.03.2012 року.

Вартість придбаної продукції була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» була виписана на адресу позивача податкова накладна № 25 від 26.03.2013 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 17 від 20.03.2012 року товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Ікар-97» (замовник) та ТОВ «ТБ Імператив» (продавець) був укладений Договір поставки № 54 від 16.10.2012 від року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 154-155 т. 1). Вартість та кількість товару узгоджувалась сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 157 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «ТБ Імператив» товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Імператив», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. (а.с. 198-249, т. 2)

ТОВ «ТБ Імператив» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 22 від 12.12.2012 року, № 23 від 13.12.2012 року, № 28 від 14.12.2012 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлова будівля загальною площею 1183,6 кв.м. за адресою: вул. Сохора, 1 м. Харків, що підтверджується Договорами оренди приміщення (а.с. 130-137 т. 2).

Отриманий за Договором поставки № 54 від 16.10.2012 товар, був оприбуткований на склади позивача, що підтверджується приходними накладними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «ТБ Імператив» було виконано договори поставки, придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання шляхом використання у виробництві з подальшою реалізацією виготовлених товарів. (а.с. 1-208, т. 3)

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС актах перевірок, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ «ТБ Імператив» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебувало зареєстрованими у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми витрат, сплачені у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «ТБ Імператив».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000322220 від 17.07.2013р., № 0000312220 від 17.07.2013р., № 0000492220 від 07.10.2013р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94 ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Ікар-97" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ у м. Харкові № 0000322220 від 17.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 341093 грн. (в т.ч. основний платіж - 266231 грн., штрафні санкції - 74864,49 грн.).

3. Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення № 0000312220 від 17.07.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 171992,5 грн. (в т.ч. основний платіж - 158010 грн., штрафні санкції - 13982,5 грн.).

4. Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ у м. Харкові № 0000492220 від 07.10.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46773 грн. (в т.ч. основний платіж - 0 грн., штрафні санкції - 46773 грн.).

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови було виготовлено 02.12.2013 року

Суддя Волкова Л.М.