Рішення № 35660320, 21.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/15777/12

Номер провадження 2/522/3936/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р. Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,

при секретарі - Шияновській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся 04.07.2012 року до суду з позовом про спростування недостовірної інформації заявленої відповідачем до Генерального прокурора та Податкової міліції Одеської області щодо злочинної діяльності позивача, про заборону відповідачу відвідувати місце проживання позивача та стягнення моральної шкоди в розмірі 50000, 0 грн..

19.01.2013 року позивач змінив позовні вимоги та вказав, без визначення часу та місця подій що недостовірна інформація була поширена шляхом усного висловлювання відповідачем близькій знайомій позивача - ОСОБА_3, що позивач займається нелегальним бізнесом, ухиляється від сплати податків, є учасником злочинної групи. А також, усно поширив недостовірну інформацію дружині позивача ОСОБА_4, що позивач є злочинцем, який створив організовану групу по відмиванню коштів у великих розмірах. Просив зобов'язати відповідача спростувати вказану інформацію шляхом письмового повідомлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 В зв'язку з поширенням даної недостовірної інформації, були завдані життєві та ділові стосунки позивача, зніжена ділова репутація, довелося виправдовуватися перед родичами, чим завдана моральна шкода. ( а.с. 68)

11.04.2013 року позивач знову змінив свої вимоги та доповнив, що окрім вище зазначеної недостовірної інформації відповідач висловився ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що позивач є психічно не здоровою людиною, дурнем, ідіотом, кретином і взагалі не адекватною людиною. ( а.с. 101 -102)

11.07.2013 року позивач змінив вимоги, без зміни обставин, просить зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, а саме вище зазначені висловлення, безпосередньо усно ОСОБА_3, та ОСОБА_4 ( а.с. 128).

07.10.2013 року позивач звеличив позовні вимоги вказав на час та місце поширювання відповідачем недостовірної інформації, а саме що ОСОБА_3 почула вказані вище висловлення позивача у другій половині квітня 2012 року, коли останній приходив до неї до дому та просив її не приймати участі у якості свідка у іншій судовій справі. Також у другій половині квітня 2012 року у будинок де проживає ОСОБА_4 з позивачем, в черговий раз приходив відповідач для з'ясування напружених відношень та після приїзду приватної охорони вона відчинила двері квартири й у присутності охоронців відповідач поширив вказану неправдиву інформацію. Крім того, позивач послався на нового свідка, ОСОБА_5, який виходячи з сусідньої квартири випадково став свідком коли відповідач висловлювався у присутності сусідки - жінки, що її чоловік злочинець, бовдур, кретин, психічно нездорова, неадекватна людина. Наряду з первинними вимогами просив зобов'язати відповідача спростувати вказану вище поширену недостовірну інформацію безпосередньо ОСОБА_5

Позивач та його представник у судовому засіданні наполягали на задоволенні позову в повному обсязі з підстав зазначених у поданий позовних заявах. Підтвердили, що між позивачем, його родиною та відповідачем продовжуються напружені, складні стосунки пов'язані з розірванням шлюбу між відповідачем та донькою позивача та виникненням майнових спорів та спорів пов'язаних з місцем проживання та виховання дітей. Позивач підтвердив, що у квітні та травні позивач приходив декілька разів з вимогами надання йому можливості спілкування з дитиною та ці візити закінчувалися сварками. При цьому позивач вказав, що ні коли не відчиняв двері квартири поки не приїжджали охоронці. Зазначив, що дійсно у квітні відповідач викликав працівників міліції та була розмова його дружини ОСОБА_4 з позивачем у їх присутності. Наполягали на критичному відношенні суду до свідків з боку відповідача, з яких ОСОБА_6 є хрещеним батьком доньки відповідача та його близьким другом, а працівник міліції ОСОБА_7 співчуває відповідачу, як відставному офіцеру «афганцю,

Відповідач, який захищав свої інтереси самостійно, заперечував у задоволенні позову у повному обсязі, надав по справі письмові заперечення. Зазначив, що події пов'язані з даною справою є помстою позивача, як наслідок затяжного сімейного конфлікту у якому зачеплені інтереси колишньої дружини відповідача - доньки позивача та дітей. Вказав на відсутність доказів поширення ним недостовірної інформації особам на яких посилається позивач. Наполягає на тому, що обставини розмов, на яких посилається позивач, а саме з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 не відповідають дійсності, а свідок ОСОБА_5 взагалі не був присутнім при розмові, а його поява у справі викликає сумнів у його неупередженості. Просив суд дати критичну оцінку показанням свідків з боку позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідків з боку позивача ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та свідків з боку відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_9, суд дійшов висновку, що обставини щодо фактів поширення відповідачем недостовірної інформації відносно позивача є недоведеними, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також діло вої репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немай нового права, зокрема, права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Відповідно п 4 Пленуму чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю можливо розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Згідно до п. 15 вказаної Постанови, При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Суд вказує, що під час розгляду справи позивач та відповідач підтвердили неприховане негативне ставлення один до одного. Матеріалами справи наданими з боку обох сторін та їх поясненнями підтверджується, що сторони на протязі декілька років беруть участь, як супротивні сторони по майновим спорам та спорам пов'язаним з місцем проживання та виховання спільних дітей відповідача та доньки позивача. Загострення відносин відбулося саме після розірвання шлюбу між відповідачем та донькою відповідача.

Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявами на порушення кримінальних справ у відношенні відповідача та давав останньому негативі характеристики, у тому числі посилався на можливе прийняття відповідачем наркотиків та на його неадекватну поведінку. При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вказує на неадекватність відповідача має у кожній заяві, що свідчить на застосування останнім даного слова у лексиці. Зміст заяв об'єднує, посилання ОСОБА_10 на погрозі та шантаж з боку ОСОБА_2, намагання незаконно потрапити до квартири належної позивачу та нанесення шкоди майну його сім'ї ( а.с. 14-23, 26-27)

Водночас, суд враховує, що незважаючи на численні скарги, у порушенні кримінальних справ у відношенні ОСОБА_2 було відмовлено, тобто незважаючи на посилання ОСОБА_1 на наявні у нього докази протиправних дій ОСОБА_2, це не було підтверджене під час перевірки у правоохоронних органах, доказів притягнення відповідача до кримінальної чи адміністративної відповідальності суду не надано.

В свою чергу відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що звертався до правоохоронних органів з заявою щодо перевірки діяльності фірми «Вівас», яка належить позивачу на предмет можливої незаконної господарської діяльності під керівництвом останнього, яки на цей час ще тривають ( а.с. 79). З цього приводу відповідач поясняв, що ніяких доказів відповідачем не надано, але суд вказує, що відповідач посилався на численні перевірки, як на події, яки психологічно на нього тиснуть. Відповідач ОСОБА_2 посилається на причини таких звернень, як на боротьбу за справедливість, щоб довести що позивач усіх обдурює. Це також, дає картину психоемоційного стану відношень між сторонами.

Водночас відповідач посилається на те що з листопада 2012 р. він численні рази приходив до квартири де проживає позивач з дружиною ОСОБА_4 тільки у зв'язку з відмовою надання йому часу для зустрічі з сином на підставі висновку органу опіки та піклування, та ці відвідання закінчувалися сварками, ініціаторами яких був саме позивач ( а.с. 90-91, 113-114). За наслідком цих подій, колишня дружина позивача залишала під розписку свою доньку у міліції, після чого вона проживає постійно з відповідачем ( а.с 115, 197-198).

Суд вказує, що у відношенні ОСОБА_1 у квітні 2012 року був складений протокол ( який не був оскаржений та дії працівників міліції не визнані незаконними) про адміністративне правопорушення по ст. 173-2 КУаП за насильство у сім'ї, а саме нанесення ушкоджень онуки Ніколь, але останній не був притягнутий до відповідальності у зв'язку з закінченням строків ( а.с. 165, 180).

Таким чином, суд встановлює, що усі встановлені обставини свідчать про ворожнечі відношення між сторонами, яки ґрунтуються на внутрішньо - сімейному конфлікті колишньої родини та за наслідком чого склалася протилежна соціальна оцінка сторін в очах оточуючих ( близьких, друзів), яка ґрунтується на оцінці відповідності дій сторін загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Тобто все що робить відповідач - позивач коментує як недобрі дії, та і навпаки.

Факт поширення відповідачем недостовірної інформації позивач доводить показаннями трьох свідків. Свідок ОСОБА_8 наполягала що, події поширення їй інформації відбулося тільки у її присутності біля дверей її квартири без точного визначення дати.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_8 зі слів позивача, його дружини - свідка ОСОБА_4, відповідача та свідка ОСОБА_6 є близькою подругою сім'ї ОСОБА_4 ще з 70-років. Матеріалами справи підтверджене та не спростоване сторонами, що ОСОБА_8 вже брала участь як свідок з боку ОСОБА_1 при розгляді інших справ у спорі з ОСОБА_2, тобто підтверджувала факти на яких він наполягав. Але позивач ОСОБА_1 потім сам відмовився від її показань, як доказів у зв'язку з звинуваченнями ОСОБА_2 у підробленні розписок де розписалася свідок ОСОБА_8 ( а.с 156, 191, 204-209)

В свою чергу, свідок ОСОБА_6 не заперечує, що є близьким другом відповідача, та він спростовує факт поширення останнім недостовірної інформації відносно позивача в той день та наполягає, що був присутнім при розмові відповідача з ОСОБА_8, тому як стояв поверхом нижче та добре все чув. Вказані показання не спростовані будь-якими доказами збоку позивача.

Враховуючи вище викладене, у тому числі протиріччя у показаннях даних свідків та тверджень щодо змісту недостовірної інформації у позовних заявах на протязі часу, суд вважає що поширення відповідачем недостовірної інформації у присутності ОСОБА_8 є недоведеним.

Свідок ОСОБА_4 ( дружина позивача) вказує, що поширення інформації відбулося біля дверей квартири в якої вона проживає з позивачем у присутності охоронців та працівників міліції. Під час допиту 24.07.2013 року не вказувала на присутність при розмові з відповідачем ще будь-якого свідка, який виходив з сусідньої квартири.

Суд враховує, що позивач відмовився шукати та викликати у якості свідків охоронців, яких викликали при вказаних обставинах коли приходив ОСОБА_2. на зустріч з сином. При цьому суд враховує, пояснення позивача та свідка ОСОБА_4, що вони відчиняли двері тільки при приході працівників міліції. Свідок ОСОБА_4 наполягала, що відповідач висловлювався у відношенні позивача у її присутності, вказала, що ОСОБА_6 при цих подіях не було.

В свою чергу свідок ОСОБА_6 вказує, що в той день знаходився біля ліфта на поверсі де розташована квартира ОСОБА_4 та його дійсно з квартири не було видно, але він добре чув розмову. Підтвердив, що двері ОСОБА_1 відкрили тільки після того, як прийшли працівники міліції, яких викликав відповідач, у зв'язку з перешкоджанням йому у побаченні з дитиною.

Свідок ОСОБА_7, який є працівником міліції підтвердив обставини його виклику у квітні 2012 року відповідачем на адресу квартири ОСОБА_4 у зв'язку з перешкоджанням у побаченні з дитиною на підставі висновку органу опіки та піклування. Вказав, що двері квартири у присутності двох охоронців відчинив сам ОСОБА_1, та він не помятає присутність при розмові жінок. Стверджує, що поширення недостовірної інформації на яку вказує ОСОБА_4 в його присутності з боку відповідача не було. Підтвердив, що біля ліфта стояв кум відповідача, який надалі також давав пояснення у міліції по матеріалам звернення. Зазначив, конфлікт з приводу побачення з дитиною мав тривалий характер.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив поширення відповідачем вказаної інформації, але про його наявність було заявлене тільки 07.10.2013 року, після того, як відповідач заявив, що позовні вимоги не можуть ґрунтуватися на показаннях двох свідків, яки є близькими людьми позивача. ( а.с. 234).

В свою чергу, обставини того, що будь-хто а під час розмови біля дверей квартири ОСОБА_4 виходив з сусідньої квартири та був присутній при поширенні відповідачем недостовірної інформації заперечували у своїх показаннях свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Зазначені обставини свідчать, про те що дані свідки показали про одну подію одного дня, але не згадали точну дату у квітні 2012 року. Враховуючи вище викладене, у тому числі протиріччя у показаннях даних свідків та тверджень щодо змісту недостовірної інформації у позовних заявах на протязі часу, суд вважає що поширення відповідачем недостовірної інформації у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є недоведеним, тому як суд не може покласти показання даних свідків в основу рішення, а ніякими іншими доказами достовірність цих свідчень не підтверджена.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (не майнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними ді ями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку, що в зв'язку з відсутністю підстав для задоволення вимог по спростуванню недостовірної інформації, обставини завдання моральної шкоди позивачу також по справі є недоведеними та вимоги по стягненню моральної шкоди на користь позивача не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 10, 11, 60, 179, 212, 213, 214, 223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги в течії десяті днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Науменко

21.11.2013