Постанова № 35659492, 25.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа№ 910/16137/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 19.09.2013 року за № 03/1842 товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року

у справі № 910/16137/13 (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія

«Альфа - Гарант»

про стягнення 6 703,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

відповідача: Сукорянський Є.О.

ВСТАНОВИВ:

21.08.2013 року до господарського суду м. Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6 703,67 грн. (а.с.7-9).

В обґрунтування позову позивач посилається на норми ст. 27 Закону України «Про страхування», положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 993, 1191 ЦК України які регламентують правовідносини сторін у разі виплати страхового відшкодування страхувальнику внаслідок настання страхового випадку.

05.09.2013 року позивач подав до суду заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, про зменшення позовних вимог, посилаючись на часткову оплату відповідачем збитків в сумі 4 697,99 грн. в добровільному порядку, просить стягнути з останнього в порядку регресу збитки в сумі 2 005,68 грн. та судовий збір (а.с.101).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі № 910/16137/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» 1 495 грн. 68 коп. основного боргу та судовий збір в сумі 1 290 грн. 37 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, через місцевий господарський суд, 24.09.2013 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не враховано положень п. п. 7.38,7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. Наказом міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/2092 (в редакції наказу від 24.07.2009 року № 1335/5/1159), зареєстрованої в Мінюсті України 04.08.2009 року за № 724/1674, щодо врахування коефіцієнту зносу автомобіля строк експлуатації якого перевищує 5-7 років.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2013 року апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.10.2013 року

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року розгляд справи відкладено на 25.11.2013 року в зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

Представник апелянта у судових засіданнях 28.10.2013 року та 25.11.2013 року підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Згідно представленої в матеріалах справи довідки ДАІ від 30.01.2013 року № 9151770 вбачається, що 30.01.2013 року на вул. Кутузова в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Сузукі», державний номер СВ 7707 АІ, водій Шибанов О.М. та автомобіля марки «Мазда», д.н. АА5225 ІК, водій Бєлінський І.А., в якій автомобіль марки «Мазда» ( д.н. АА5225 ІК) отримав механічні пошкодження.

Відомості про ДТП підтверджено довідкою відділу ДАІ ГУ МВС України в місті Києві (а.с.16) (копія наявна в матеріалах справи), довідкою ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду від 30.01.2013 року № 9151770 (а.с.17).

Як вбачається з постанови Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі №757/2748/13-п, Шибанова О.М., водія автомобіля марки «Сузукі», державний номер СВ 7707 АІ, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 19-20).

Транспортний засіб марки «Мазда», д.н. АА5225 ІК, застраховано у ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (страховик за договором) згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № АТ07008 від 05.10.2012 року, укладеного з Бєлінським І.А (страхувальник за договором), відповідно до умов якого страховик зобов'язався страхувати майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Мазда», д.н. АА5225 ІК.

31.01.2013 року страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту № АТ07008 від 05.10.2012 року звернувся до страховика із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та виплати страхового відшкодування (а.с.21).

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (позивач у справі) згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № АТ07008 від 05.10.2012 року (а.с.10), на підставі заяви страхувальника від 31.01.2013 року та страхового акту №69734 від 08.02.2013 року, протоколу огляду транспортного засобу від 06.02.1013 року (а.с.36), звіту про оцінку матеріального збитку №66 від 06.02.2013 року (а.с.23), ремонтної калькуляції (а.с.32), рахунку-фактури № 532084-РФ-00237777 від 06.02.2013 року (а. с. 22), виплатило страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 6703,67 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного дорученням №2106 від 27.02.2013року (а.с.48).

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність Шибанова О.М., який керував транспортним засобом «Сузукі», державний номер СВ 7707 АІ та скоїв ДТП, застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/1999280 (а.с.84), яким встановлено ліміт майнової відповідальності в сумі 50 000, 00грн., франшиза в розмірі 500, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які регулюються ст. ст. 979 - 999 ЦК України, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У відповідності до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до вимог ст.ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

15.04.2013 року позивач направив на адресу відповідача, як до страховика винної особи в ДТП, регресну вимогу № 12/808 (а.с.49) про відшкодування шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування в сумі 6 703,67 грн.

Відповідачем визнано регресну вимогу частково в сумі 4 697,99 грн., яку перераховано на рахунок позивача 18.05.2013 року платіжним дорученням № 737 (а.с.90), у виплаті решти суми страхового відшкодування відповідачем відмовлено з посиланням на те, що позивач при визначенні та виплаті страхового відшкодування страхувальнику не врахував положень п. п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/2092 (в редакції наказу від 24.07.2009 року № 1335/5/1159), зареєстрованої в Мінюсті України 04.08.2009 року за № 724/1674 (далі Методика), щодо врахування коефіцієнту зносу автомобіля строк експлуатації якого перевищує 5-7 років, або якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

В обґрунтування відмови у виплаті повної суми страхового відшкодування в порядку регресу відповідач посилається на те, що згідно бази даних АІПС ДПІ автомобіль «Мазда», д.н. АА5225 ІК,був учасником ДТП 16.06.2011 року у м. Бровари та мав пошкодження частин кузова (передньої правої, бокової правої та задньої правої частини кузова), що на підставі представленого відповідачем Звіту № ЦВ/13/0320 від 16.05.2013 року при визначені вартості відновленого ремонту необхідно застосовувати коефіцієнт фізичного зносу ТЗ -0.34. Зазначений Звіт є також обґрунтуванням апеляційних вимог. Крім того в апеляційному провадженні апелянт представив суду, отриману після постановлення судом рішення у справі, довідку відділення ДАІ Броварського МВ ГУМВС України в Київський області № 1011 від 30.09.2013 року, якою підтверджено участь ЗТЗ «Мазда», д.н. АА5225 ІК у ДТП, що сталося 16.06.2011 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що лише відомості про попередні ДТП за участю ТЗ, пошкодження якого є підставою стягнення збитків у даній справі, та відомості про те, що ТЗ мав пошкодження передньої правої, бокової правої та задньої правої частини кузова у ДТП в 2011 році не можуть бути підставою для застосування п. 7.39 «б» Методики, оскільки зазначені складові частини автомобіля могли бути як відновлені ремонтом, так і замінені на нові, а в останньому випадку коефіцієнт зносу не застосовується.

Стан автомобіля та наявність відновлювальних ремонтом чи пошкоджених корозією, деформацією деталей (частин) встановлюється при огляді автомобіля після ДТП та під час складання Звіту оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Фізичний знос КТЗ (його складових) - утрата вартості КТЗ, яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складових), досліджувалося суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Екліс» у відповідності до зазначеної Методики, про що чітко зазначено у Звіті № 66 про оцінку від 06.02.2013 року.

Відповідачем під час розгляду справи представлено Звіт № ЦВ/13/0320 з визначення ринкової вартості та коефіцієнту фізичного зносу КТЗ («Мазда», д.н. АА5225 ІК) на момент 06.02.2013 року, складений ТОВ «Експертум АВЕ» 16.05.2013 року, яким встановлено, що автомобіль «Мазда», д.н. АА5225 ІК, 2008 року випуску, термін експлуатації 4,58 років, має фактичний пробіг 81,198 тис. км, середньорічний фактичний пробіг - 17129 тис. км при середньорічному нормативному пробігу ідентичного КТЗ - 24,000тис км., його ринкова вартість складає 288931,74 грн. і коефіцієнт фізичного зносу для складових КТЗ при визначені вартості становить 0,34.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, Звіт оцінки № ЦВ/13/0320 не містить відомостей чи надавався КТЗ («Мазда», д.н. АА5225 ІК) на дослідження оцінювачу лише зазначено, що ринкова вартість автомобіля визначалася на підставі вищезазначених показників та Бюлетеня автотоварознавця, вип. 68, 2012 р. При цьому, відомостей яким чином та на підставі яких досліджень суб'єктом оціночної діяльності визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля станом на 06.02.2013 року у Звіті оцінки № ЦВ/13/0320 не надано.

Враховуючи наведене, колегія дійшла висновку, що Звіт № ЦВ/13/0320 від 16.05.2013 року не може бути належним чи допустимим доказом визначення коефіцієнту фізичного зносу КТЗ «Мазда», д.н. АА5225 ІК.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.

Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Мазда», д.н. АА5225 ІК, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №АТ07008 від 05.10.2012 року, перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за збитки, завдані його страхувальником.

Колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що до стягнення в порядку регресу з відповідача, як страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума з розрахунку: 6 703,67 грн. (виплачене позивачем страхове відшкодування ) - 4 697,99 грн. ( добровільна сплата збитків в порядку регресу) - 500 грн. (франшиза встановлена полісом №АЕ/1999280) = 1 505,68 грн.

При цьому, місцевий господарський суд при розрахунку суми стягнення помилково визначив франшизу за полісом №АЕ/1999280 в розмірі 510 грн. та стягнув з відповідача 1 495,68 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі № 910/16137/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, однак підлягає зміні з метою виправлення арифметичної помилки.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за розгляд справи в суді І інстанції покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог з розрахунку:1505,68х1720,50:2005,68=1291,59 грн. (враховуючи, що відповідач частково перерахував борг 18.05.13 року - до подачі позову в суд (21.08.2013 року), за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача у справі (апелянта) повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі № 910/16137/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі № 910/16137/13 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (адреса: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код: 16285602) - 1 505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 68 коп. збитків та 1 291 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто одна) грн. 59 коп. в повернення судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.».

4.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (адреса: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код: 16285602) - 860,25 грн. (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. в повернення судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

6. Справу № 910/16137/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

О.М. Остапенко