Постанова № 35659465, 27.11.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 901/2591/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Голика В.С.,

Балюкової К.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: Тасенко О.В., керівник, витяг ЄДРПОУ № 026553 від 10 квітня 2013 року (товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Крим")

відповідача: Хандога М.Л., довіреність № б/н від 27 листопада 2013 року (приватне підприємство "Модуль Буд")

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Модуль Буд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 03 жовтня 2013 року у справі № 901/2591/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Крим" (вул. Козлова, 45-А, м. Сімферополь, 95011)

до приватного підприємства "Модуль Буд" (вул. Первомайська, 3-А, м. Сімферополь, 95007)

про стягнення 43366,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Модуль Буд" про стягнення 43366,14 грн. основної заборгованості, 5000,00 грн. за послуги адвоката та 1720, 50 грн. судового збору (а.с. 3-5).

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватне підприємство "Модуль Буд" у порушення умов договору поставки № П-005/0 від 26 лютого 2013 року не сплатив грошові кошти у розмірі 43366,14 грн. за отриманий товар. Позовні вимоги про стягнення судового збору та за послуги адвоката мотивовані нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року у справі № 901/2591/13 позов задоволено частково (а.с. 47-50).

Стягнуто з приватного підприємства "Модуль Буд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Крим" борг у сумі 43366,14 грн.

В цій частині рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

Стягнуто з приватного підприємства "Модуль Буд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Крим" суму сплачену за послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн. В частині стягнення 3000,00 грн. на правову допомогу відмовлено.

В цій частині позов обґрунтований тим, що позивач не довів про надання адвокатських послуг саме на суму 5000,00 грн., а тому суд задовольнив ці позовні вимоги частково у сумі 2000,00 грн., вважаючи її адекватною та достатньою вартістю наданої правової допомоги.

Крім того, з відповідача стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 1720, 50 грн. на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Модуль Буд" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що приватне підприємство "Модуль Буд" зобов'язання за договором поставки № П-005/0 від 26 лютого 2013 року, щодо оплати грошових коштів за поставлений товар виконало у повному обсязі, шляхом надання позивачу векселя від 01 вересня 2013 року серії АА № 2474285 на суму 43454,94 грн., а тому підстави для задоволення позову відсутні.

11 листопада 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Крим" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Позивач також вказує, що жодних векселів від відповідача не отримував. Крім того, умовами договору поставки № П-005/0 від 26 лютого 2013 року не передбачена можливість розрахунків векселями.

У судовому засіданні, яке призначено на 27 листопада 2013 року, представник приватного підприємства "Модуль Буд" підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Представник товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Крим" заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

26 лютого 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Віса-Гінгер-Крим" (далі - Продавець) та приватним підприємством "Модуль Буд" (далі - Покупець) був укладений договір поставки № П-005/0 (далі - Договір) (а.с. 9-12).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати Покупцеві товар, у кількості, в асортименті та по цінам, що узгоджуються у видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього договірну ціну.

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця після підписання видаткової накладної (пункт 1.2 Договору).

Розділом 2 Договору "Ціна товару та порядок розрахунків" встановлено, що ціна одиниці товару містить у собі вартість митного очищення, ПДВ, ціни товару. Упакування, оформлення необхідної документації, а також інших витрат, і вказується в специфікації (рахунку-фактурі). Загальна вартість договору складає 37171,56 грн.

Відповідно до пункту 5.2 Договору Покупець приймає на себе наступні зобов'язання: розмістити замовлення на необхідний товар в письмовій формі. Прийняти товар за кількістю, асортиментом та підписати відповідні документи (накладні, акт прийому-передачі та інше). Сплатити вартість товару.

Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 9.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Продавець (позивач) поставив Покупцю (відповідачу) товар на загальну суму 43366,14 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000085 від 01 березня 2013 року на загальну суму 6194,58 грн. та видатковою накладною № РН-0000087 від 04 березня 2013 року на загальну суму 37171,56 грн. (а.с. 13-14).

Проте Покупець (відповідач) за поставлений товар кошти не сплатив, у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 43366,14 грн.

12 червня 2013 року позивачем була направлена на адресу відповідача вимога про сплату існуючої заборгованості (а.с. 15).

Відповідач зазначену вимогу не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до норм статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось вище між сторонами був укладений договір поставки, який в силу норм статі 204 Цивільного кодексу України є правомірним, оскільки у встановленому порядку не визнаний недійсним.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною другою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач виконав свої зобов'язвання належним чином, а саме, поставив та передав товар на загальну суму 43366,14 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000085 від 01 березня 2013 року на загальну суму 6194,58 грн. та видатковою накладною № РН-0000087 від 04 березня 2013 року на загальну суму 37171,56 грн.

Слід відзначити, що відповідач не заперечує факту отримання товару від позивача на загальну суму 43366,14 грн.

Частиною першою статті 962 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приватним підприємством "Модуль Буд" не надано доказів, які свідчать про сплату суми заборгованості у розмірі 43366,14 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 43366,14 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача суму сплачену адвокату за надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно угоди про надання правової дороги № 120613 від 12 червня 2013 року, яка укладена між адвокатом Синчанським Станіславом Олександровичем та товариством з обмеженою відповідальністю "Віса-Гінгер-Крим", позивач сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, що становить 5000,00 грн.

Як вбачається з пункту 2 даної угоди, в рамках цієї угоди адвокат приймає на себе наступні зобов'язання:

2.1. Вивчає та аналізує надані клієнтом документи та інформує клієнта про можливі варіанти правового рішення щодо стягнення заборгованості з ПП "Модуль Буд".

2.2. Складає вимогу щодо стягнення заборгованості з ПП "Модуль Буд".

2.3. Складає позовну заяву про стягнення заборгованості за поставлений товар з ПП "Модуль Буд".

2.4. Складає розрахунки суми 3 % річних, інфляційних втрат, пені, штрафу.

2.5. Застосовує всі способи щодо покладання сум судових витрат, які підлягають оплаті за надання правової допомоги адвокату, на винну сторону.

2.6. Надає консультації з правових питань, що виникають у клієнта в період дії угоди.

Представник позивача надав акт виконаних робіт від 19 червня 2013 року до угоди № 120613 про надання правової допомоги від 12 червня 2013 року, відповідно до якого адвокат Синчанський С.О. та позивач погодили, що умови угоди виконанні належним чином та у клієнта жодних претензій та зауважень не має. (а.с. 41).

Проте з цього акту не можливо встановити: які саме роботи виконані відповідно до п. 2 вказаної вище угоди.

З матеріалів справи вбачається, що по вказаній угоді, адвокатом виконані зобов'язання по складанню вимоги щодо стягнення боргу та позовної заяви.

У свою чергу, докази надання такої правової допомоги, як: вивчення та аналіз наданих клієнтом документів та інформування клієнта про можливі варіанти правового рішення щодо стягнення заборгованості з ПП "Модуль Буд"; складання розрахунків суми 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу (взагалі не є предметом позову); надання консультацій з правових питань, що виникають у клієнта в період дії угоди, в матеріалах справи відсутні.

Суд також враховує, що представництво позивача у цій справі з боку позивача здійснював керівник позивача - Тасенко О.В.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 17 листопада 2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку необхідно врахувати те, що адвокат не приймав участь в судових засіданнях, відповідно, враховуючи і підготовчі дії адвоката та складність справи, оплата його послуг в розмірі 5000,00 грн. є неспіврозмірною.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в контексті зазначених обставин, відшкодування судових витрат, сплачених позивачем за правову допомогу адвоката, підлягає сума в розмірі 2000,00 грн., оскільки саме ця сума є адекватною та достатньою вартістю наданої правової допомоги за вказаною вище угодою № 120613 від 12 червня 2013 року.

Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Так, заявник апеляційної скарги посилається на те, що приватне підприємство "Модуль Буд" свої зобов'язання за договором поставки № П-005/0 від 26 лютого 2013 року, щодо оплати грошових коштів за поставлений товар, виконало у повному обсязі шляхом надання позивачу векселя від 01 вересня 2013 року серії АА № 2474285 на суму 43454,94 грн., а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Частиною третьою статті 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні" встановлено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Вказана норма є імперативною, а тому вона є обов'язковою для сторін, які вирішили здійснювати розрахунки по договору векселями.

Умовами договору поставки № П-005/0 від 26 лютого 2013 року не передбачено розрахунків за отриманий товар векселями.

Крім того, позивач заперечує факт отримання зазначеного векселя, а також вказує про відсутність у договорі поставки № П-005/0 від 26 лютого 2013 року умов щодо розрахунків між сторонами векселями.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія не приймає наданий відповідачем вексель від 01 вересня 2013 року серії АА № 2474285 на суму 43454,94 грн. як доказ належного виконання зобов'язання по договору поставки № П-005/0 від 26 лютого 2013 року щодо розрахунку за поставлений товар.

Інших доказів, які свідчать про сплату боргу за Договором у розмірі 43366,14 грн. відповідачем не надано.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга приватного підприємства "Модуль Буд" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року у справі № 901/2591/13 не підлягає скасуванню..

Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Модуль Буд" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року у справі № 901/2591/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді В.С. Голик

К.Г. Балюкова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСА-Гінгер-Крим" (вул. Козлова, 45-А,Сімферополь,95011)

2. Приватне підприємство "Модуль Буд" (вул. Первомайська, 3-А,Сімферополь,95007)

3. господарський суд Автономної Республіки Крим

4.