Постанова № 35659449, 13.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа№ 910/10941/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Скрипки І.М.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Парапан Л.П.,

від відповідача -Павлушкіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» № 4579/26ув, від 20.08.2013

на рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2013

у справі № 910/10941/13

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ

до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м. Київ

про стягнення 49000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2013 (суддя Шкурдова Л.М.) відмовлено в задоволенні позову ПрАТ "СК "АХА Страхування" про стягнення з СТзДВ "Гарантія" 49000грн. страхового відшкодування в порядку регресу (за мінусом 1000грн. франшизи та в межах ліміту відповідальності відповідача) виплаченого позивачем страхувальнику, за завдану майнову шкоду його автомобілю "Ніссан", внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.06.2012, з вини водія автомобіля "ВАЗ 2101", цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази встановлення винної в ДТП особи, а додана до справи позивачем довідка ДАІ не є належним доказом вини відповідної особи.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, позовні вимоги задовольнити. Апелянт стверджує, що факт відсутності постанови суду щодо встановлення винної в ДТП особи не спростовує вини учасника ДТП, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, заява страхувальника про настання страхового випадку та постанова про припинення кримінальної справи, довідка ДАІ про учасників ДТП є, на думку позивача, належними доказами вини водія застрахованого відповідачем автомобіля у ДТП.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

25.06.2011 року між позивачем та Харісовим В.В. укладено договір №23810Г-а/11КР добровільного страхування наземного транспорту, на підставі якого позивачем застраховано майнові інтереси Харісова В.В., пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Ніссан", державний реєстраційний номер АК7920ВХ.

09.06.2012 року о 08 годині 55 хвилин в м. Сімферополі по вул. Героїв Сталінграду сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ВАЗ 2101", державний реєстраційний номер 07746КС, який належить та під керуванням Сенчуріна Ю.В., та зазначеного автомобіля "Ніссан", який належить та під керуванням Харісова В.В, внаслідок чого відбулося пошкодження автомобілів, що підтверджується довідкою ВДАІ.

Згідно звіту № 4884-06/12 від 06.07.2012 р. про оцінку матеріального збитку, завданого власнику наземного транспортного засобу, складеним ЗАТ "Експерт-Сервіс", вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу "Ніcсан" становить182751грн.70коп.

Страховим актом № 2012/V/MOD05203/VESKO18101 від 03.08.2012 р. пошкодження автомобіля "Ніссан", внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 132526грн.80коп. (залишкова вартість наземного транспортного засобу).

Позивачем платіжним дорученням № 3433 від 07.08.2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність страхувальника наземного транспортного засобу "ВАЗ 2101", Сенчуріна Ю.В., застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5188555, ліміт відповідальності за яким становить 50000грн. та франшиза 1000грн., що підтверджується інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача в порядку регресу 49000грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки, за твердженням позивача, ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми, сталося саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача.

При зверненні до суду позивач, як на доказ, що підтверджує вину Сенчуріна Ю.В. у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, посилається на розширену довідку ДАІ №9019356 та вказує про те, що можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди була саме у Сенчуріна Ю.В., про що зазначено у постанові від 08.11.2012 року про припинення кримінальної справи № 12012004020105, порушеної за фактом дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначалось вище господарський суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення винної в ДТП особи, а додана до справи позивачем довідка ДАІ не є належним доказом вини відповідної особи.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Що ж до заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки").

В матеріалах справи наявна постанова про припинення кримінальної справи від 08.11.2012 в зв'язку з відсутністю складу злочину в якій, з посиланням на звіт автотехнічної експертизи №3/612 від 21.09.2012, зазначено, що водій автомобіля Сенчурін Ю.В. міг уникнути зіткнення з транспортним засобом застрахованим позивачем у випадку виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

На запит суду Відділом розслідування ДТП ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим надано копію автотехнічного заключення експерта №3/612 від 21.09.2012. Відповідно до обставин викладених у звіті в ситуації, яка склалась на момент ДТП, в гр. Сенчуріна Ю.В. була можливість уникнути зіткнення з іншим транспортним засобом у випадку виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху). Тобто, при зміні напрямку руху гр. Сенчурін Ю.В. не переконався в безпеці даного маневру, що призвело до зіткнення з іншим транспортним засобом в даному випадку автомобілем "Ніссан".

Відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 2 ст. 1166 ЦК України, ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Сенчуріним Ю.В. не було доведено, що ним завдано шкоду внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже Сенчурін Ю.В. має відповідати за шкоду заподіяну автомобілю "Ніссан", зважаючи на те, що зібраними доказами в кримінальній справі підтверджується порушення ним правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження автомобіля застрахованого позивачем. При цьому судом враховано, що після прийняття постанови про закриття кримінальної справи адміністративні матеріали не складались та до суду не направлялись.

Цивільно-правова відповідальність по транспортному засобу "ВАЗ 2101", на момент ДТП, була застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/5188555.

Згідно вказаного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000грн. та передбачена франшиза в розмірі 1000 грн.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяний в ДТП збиток.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено обставин не винуватості в завданні шкоди транспортному засобу "Ніссан".

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2013 у справі № 910/10941/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2013 у справі № 910/10941/13 скасувати і прийняти нове рішення.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Еллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 49000 (сорок дев'ять тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Стягнути з страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Еллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. витрат за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10941/13.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

І.М. Скрипка