Рішення № 35659331, 28.11.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/11551/2012

Провадження № 2/750/3399/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.

при секретарі Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрацію шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя,-

в с т а н о в и в :

13 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, в якому, уточнивши зміст позовних вимог згідно заяви від 20.02.2013 року, просив встановити факт його проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 18 жовтня 2003 року по 04 жовтня 2010 року; визнати будинок, гараж, сарай та баню за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0931 га за адресою АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд спільною сумісною власністю; визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0931 га за адресою АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд; визнати право власності на 1/2 частину гаражу, сараю та бані за вказаною вище адресою.

В обґрунтування позову зазначав, що з 18 жовтня 2003 року по 04 жовтня 2010 року проживав з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Шлюб між сторонами було зареєстровано 05 жовтня 2010 року. На теперішній час сторони у справі разом не проживають. Позивач просив суд визнати факт його проживання з відповідачкою однією сімєю без реєстрації шлюбу з 18 жовтня 2003 року по 04 жовтня 2010 року та поділити спірний будинок з господарськими спорудами і земельну ділянку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2013 року, позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 18 жовтня 2003 року по 04 жовтня 2010 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з господарськими спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0931 га за адресою АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з господарськими спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0931 га за адресою АДРЕСА_2.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.10.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, скасовані рішення першої та апеляційної інстанцій у даній справі, а справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції у своїй ухвалі від 16.10.2013 року зазначив, що вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 213, 214, 303, 315 ЦПК України не в повній мірі визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не перевірили та не спростували доводи відповідачки відносно того, що до 27 жовтня 2004 року вони з позивачем спільно не проживали, не вели спільного господарства, не мали спільного побуту та взаємних прав і обовязків, а спірне майно придбано нею та є її особистою власністю, а тому дійшли передчасного висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.

При новому розгляді справи у судовому засіданні позивач підтримав свій позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити, посилаючись на те, що у справі є достатньо доказів на підтвердження факту спільного проживання сторін однією сім'єю у період з 18.10.2003 року по 04.10.2010 року, а тому спірний житловий будинок, придбаний згідно договору міни житла від 26.06.2004 року є спільною власністю подружжя і підлягає поділу.

Відповідач проти позову заперечувала, посилаючись на те, що до 27 жовтня 2004 року вони з позивачем спільно не проживали, не вели спільного господарства, не мали спільного побуту та взаємних прав і обовязків, а тому не були сім'єю, а почали проживати разом без укладення шлюбу після їх реєстрації в спірному домоволодінні.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази у справі, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 21 травня 2004 року між ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_12 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого відповідачка придбала вказану квартиру у власність. Згідно п.2.1 договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 11541 грн., які отримані в рівних частинах від ОСОБА_3 повністю до підписання цього договору. (а.с.10)

26 червня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_13 уклали договір міни, відповідно до якого, ОСОБА_3 взамін своєї квартиру АДРЕСА_1 отримала у власність житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_2. (а.с.9)

З копії домової книги домоволодіння АДРЕСА_2 вбачається, що 26 жовтня 2004 року у спірне домоволодіння зареєстрована власник житла ОСОБА_3, а 27 жовтня 2004 року за цією адресою зареєстрований ОСОБА_1 за договором найму житла. (а.с.6-8)

17 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_3 було видано державний акт серії ЯБ № 930522 на право власності на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.11)

05 жовтня 2010 року між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1. (а.с.5)

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що до 27 жовтня 2004 року вони з позивачем спільно не проживали, не вели спільного господарства, не мали спільного побуту та взаємних прав і обовязків, а тому не були сім'єю, вони почали проживати разом без укладення шлюбу після їх реєстрації в спірному домоволодінні.

З довідки паспортної служби КП «Новозаводське» від 16.01.2013 року (а.с.58) вбачається, що ОСОБА_3 з 12.06.1986 року по 21.09.2004 року була зареєстрована в АДРЕСА_3, тобто за місцем проживання батьків. (а.с.58)

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що до переселення у придбаний в червні 2004 року будинок по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 проживала в квартирі АДРЕСА_3.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомили, що їм було відомо про те, що ОСОБА_3 зустрічалася з позивачем, мала близькі стосунки, проте сім'єю їх не вважали.

Свідок ОСОБА_6, яка доводиться сестрою відповідачу, в судовому засіданні пояснила, що на запрошення ОСОБА_1 була в гостях на свята у квартирі по АДРЕСА_4. Свідок зазначила, що ОСОБА_3 проживала по АДРЕСА_3, проте на зустрічі приходила до ОСОБА_1, між ними були інтимні стосунки.

Відповідно до частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно із частиною 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази, зокрема: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення сторонами спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. А стаття 60 СК України презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12.

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Наданими позивачем до матеріалів справи фотокартками (а.с.117-169) не підтверджується факт спільного проживання та ведення спільного господарства, існування спільного побуту та взаємних прав і обовязків. Відповідач у судовому засіданні стверджувала, що вона лише зустрічалася з позивачем, мала близькі стосунки, а почали проживати разом без укладення шлюбу після їх реєстрації в спірному домоволодінні.

Таким чином, оцінюючі наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час придбання спірного будинку, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрацію шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: