Ухвала суду № 35659257, 02.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2538/13-к Головуючий у І інстанції Хоменко Л.В. Провадження № 11-кп/795/394/2013 Категорія - ст.185 ч. 2 КК України Доповідач Воронцова С. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіВоронцової С. В. суддів - Козака В.І., Григор'євої В.Ф.,

при секретарі - Дудко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013260270000001, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2013 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Шепилово, Попаснянського району Луганської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, що не працює, не одружена, мешканки АДРЕСА_1 без визначеного місця проживання та реєстрації, раніше судимої:

1) 16 серпня 1994 року Северодонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 208, 42 КК України (1960 року) на три роки шість місяців позбавлення волі;

2) 27 січня 1998 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, 17, ч.2 ст. 140, ч.2 ст. 229-6, ст. 42, 43 КК України (1960 року) на чотири роки шість місяців позбавлення волі;

3) 17 вересня 1998 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України на чотири роки сім місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

4) 03 грудня 2002 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 395, ст. 70 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі;

5) 01 вересня 2003 року Ленінським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 185, 70 ч. 4 КК України на три роки сім місяців позбавлення волі;

6) 20 жовтня 2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена з іспитовим строком на один рік;

7) 12 листопада 2007 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, 70, 71 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі;

12 березня 2012 року звільнена у зв'язку з відбуттям строку покарання;

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівського району та області, з професійно-технічною освітою, що не працює, розлучений, мешканця АДРЕСА_2, без реєстрації, раніше судимого:

1) 04 лютого 2003 року Ніжинським міським судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі;

06 липня 2009 року на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково на невідбутий строк три місяці 25 днів;

що обвинувачується у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

З участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Шимка Є.М.,

захисника - ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2013 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді трьох років десяти місяців позбавлення волі.

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2013 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь держави 2 449 грн. 56 коп. у рахунок відшкодування процесуальних витрат за проведення експертиз.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави 1 518 грн. 56 коп. у рахунок відшкодування процесуальних витрат за проведення експертиз.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_2 не погодилась з вироком суду в частині призначеного покарання та звернулась з апеляційною скаргою, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності своєї вини, просить змінити вирок, в зв'язку з суворістю призначеного покарання, та призначити їй більш м'яке покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України.

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при винесенні вироку суд не в повній мірі врахував те, що вона повністю визнала свою у вчиненому та щиросердно розкаялася, завдяки її добровільному співробітництву з органами досудового розслідування були розкриті кримінальні правопорушення. Крім того, просить прийняти до уваги, що протягом чотирьох місяців її перебування в слідчому ізоляторі вона за власним бажанням працює на виробництві, за що від адміністрації нею було отримано заохочення.

Обвинувачений ОСОБА_3 також не погодився з вироком суду в частині призначеного покарання та звернувся з апеляційною скаргою, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності своєї вини, просить змінити вирок суду та призначити йому більш м'яке покарання ніж призначено судом першої інстанції.

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд не в повній мірі врахував, що за час перебування в слідчому ізоляторі він позитивно характеризується, також позитивно характеризується за місцем відбування попереднього покарання, працевлаштований по місцю ув'язнення. Звертає увагу, що суд безпідставно врахував таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки цей факт нічим не доведений і написаний лише зі слів слідчого, сам він на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, а медичне обстеження йому не було проведено. Не погоджується і з твердженням суду про те, що він є непрацюючим, так як він працював на тимчасових роботах без офіційного оформлення, в зв'язку з тим, що на постійне місце роботи його ніхто не брав, оскільки він майже пенсійного віку. Наголошує на тому, що в скоєному він щиро розкаюється і просить призначити йому більш м'яку міру покарання.

Як встановив суд, обвинувачена ОСОБА_2 у вечірній час в кінці вересня 2012 року, повторно, з метою вчинення крадіжки, через вікно проникла до приміщення дачного будинку АДРЕСА_3 звідки таємно викрала чорно-білий телевізор марки «Рекорд В 312» вартістю 60 грн., магнітофон марки LG моделі CD-583 X вартістю 150 грн., електроплитку на одну конфорку марки «Мальва» вартістю 260 грн., праску марки «Saturn» вартістю 150 грн., полив очний шланг довжиною 30 метрів, вартістю 70 грн., а всього на загальну суму 690 грн., що належить ОСОБА_5.

Вона ж, продовжуючи злочинну діяльність, у вечірній час у кінці грудня 2012року, повторно, з метою вчинення крадіжки, шляхом зриву навісного замка, проникла до приміщення дачного будинку АДРЕСА_4 та області, звідки таємно викрала болгарку марки «Sturm» моделі AG 9012Р вартістю 308 грн. 70 коп., кабель живлення марки ПВС 2х2,5 мм довжиною 20 м вартістю 164 грн. 60 коп., кабель живлення марки ПВС 2х2,5 мм довжиною 30 м вартістю 246 грн. 90 коп., кабель живлення марки КВГГ (нг) 3х6 мм довжиною 25 мм вартістю 412 грн. 25 коп., електроплитку на дві конфорки марки «Комбі» вартістю 250 грн., а всього на загальну суму 1 382 грн. 45 коп., що належить ОСОБА_6.

Продовжуючи злочинну діяльність в ніч з 29 грудня 2012 року на 30 грудня 2012 року ОСОБА_2, повторно, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою вчинення крадіжки, шляхом зриву навісного замка, проникли до приміщення дачного будинку АДРЕСА_5 звідки таємно викрали точильно-шліфувальний станок марки «Штурм», моделі BG 60127 вартістю 214 грн., слюсарні тиски вартістю 270 грн., сокиру вартістю 100 грн., сокиру вартістю 10 грн., пилу по дереву вартістю 30 грн., пилу по металу вартістю 15 грн., саморобний подовжувач довжиною 35 м вартістю 100 грн., водопровідний нікельований кран вартістю 100 грн., а всього на загальну суму 839 грн., що належить ОСОБА_7.

Продовжуючи злочинну діяльність в ніч з 29 грудня 2012 року на 30 грудня 2012 року ОСОБА_2, повторно, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою вчинення крадіжки, шляхом зриву навісного замка, проникли до приміщення дачного будинку АДРЕСА_6, звідки таємно викрали надувний матрац-диван 5 в 1, марки «Airo Space» вартістю 1199 грн., змішувач для води марки «Vilta Gold» вартістю 90 грн., тепло вентилятор «Rowenta SO2020» вартістю 240 грн., а всього майна на загальну суму 1 529 грн., що належить ОСОБА_8.

Продовжуючи злочинну діяльність в ніч з 29 грудня 2012 року на 30 грудня 2012 року ОСОБА_2, повторно, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою вчинення крадіжки, шляхом зриву навісного замка, проникли до приміщення дачного будинку АДРЕСА_7, звідки таємно викрали велосипед марки «Ардіс-Либідь», вартістю 160 грн., силовий трьохжильний кабель довжиною 40 метрів вартістю 2000 грн., а всього майна на загальну суму 2 160 грн., що належить ОСОБА_9.

Продовжуючи злочинну діяльність 10 липня 2012 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, з метою вчинення крадіжки, через вікно проникли до дачного будинку господарства АДРЕСА_8 звідки таємно викрали водяний глибинний електронасос марки «Струмок» вартістю 235 грн., електродриль-шуроповерт марки «Зеніт» вартістю 268 грн. 84 коп., болгарку «DEWALT D» вартістю 1 917 грн. 60 коп., два кабелі від зварювального апарата довжиною по 20 м кожен, загальною вагою 7 кг, загальною вартістю 280 грн., а всього майна на загальну суму 2 701 грн. 44 коп., що належить ОСОБА_10.

Заслухавши доповідача, захисника обвинуваченої ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу своєї підзахисної з підстав у ній наведених та просив задовольнити , проявивши до неї милосердя, міркування прокурора, який заперечив проти апеляційних скарг обвинувачених, вважав вирок суду обґрунтованим, законним і просив залишити його без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_2 не знаходить, при цьому вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчинені кримінальних правопорушень, за які їх засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_2 повністю визнала свою вину у скоєнні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та підтвердила фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. При цьому, в скоєному щиро розкаялась та зазначила, що виручені гроші, від продажу викраденого майна, вона витратила на власні потреби.

Обвинувачений ОСОБА_3, як під час досудового розслідування, так і в ході розгляду матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції, свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, визнав частково, не погодившись з обвинуваченням по епізоду за липень 2013 року, в іншій частині вину свою визнав повністю.

За встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченої ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за частиною 3 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, а по відношенню до потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ще й за попередньою змовою групою осіб, що також не оспорюється обвинуваченою в апеляційній скарзі.

За встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за частиною 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, що також не оспорюється обвинуваченим в апеляційній скарзі.

При обранні обвинуваченій ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинен виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні покарання суд в достатній мірі врахував, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України є тяжким, до того ж, обвинувачена діяла з корисливих мотивів.

Згідно зі ст. 69 КК України та п. 8 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного. В даному випадку, таких достатніх пом'якшуючих вину ОСОБА_2 обставин, а ні в судовому засіданні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції, встановлено не було.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно врахував дані про особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово засуджувалась, в тому числі і за корисливі злочини, не має постійного місця проживання, невдовзі після звільнення з міць позбавлення волі знову вчинила тяжкий злочин, на шлях виправлення не стала, не працює. Прийняв до уваги обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та визнання своєї вини, та обставину, що його обтяжує - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів приймає до уваги, як обставину, що характеризує особу обвинуваченої ОСОБА_2, те, що вона працює в умовах слідчого ізолятору та має заохочення від начальника вказаного закладу, однак, не може врахувати її як обставину, що значно знижує ступінь суспільної небезпечності обвинуваченої.

Доводи ОСОБА_2 щодо пом'якшуючих покарання обставин неістотні, оскільки всі ці обставини достатньо враховані судом, що вбачається з мотивувальної частини вироку, внаслідок чого обвинуваченій за ч.3 ст.185 КК України призначено покарання наближене до мінімальної межі санкції кримінального закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при визначені міри покарання ОСОБА_2 дотримався вимог ст. 65 КК України, призначив покарання з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, даних про її особу та всіх обставин справи.

Отже, призначене обвинуваченій ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання є необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень і не підлягає пом'якшенню, як про це йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченої.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, не має постійного місця проживання. Прийняв до уваги обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині відсутності обставин, що пом'якшують покарання та приймає до уваги обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 - часткове визнання своєї вини та щире каяття у вчиненому.

Також, колегія суддів приймає до уваги й обставини, що характеризують обвинуваченого, а саме його позитивну характеристику зі слідчого ізолятора, відповідно до якої останній працевлаштований, підтримує зв'язки з рідними, крім того, в матеріалах кримінального провадження мається характеристика з місця відбування покарання ОСОБА_3 за попередньою судимістю, відповідно до якої він також позитивно характеризується.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання " № 7 від 24 жовтня 2003 року, суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання, дотримуючись принципів справедливості, гуманності та індивідуалізації покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів, вважає, що призначаючи обвинуваченому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, суд не дотримався вищезазначених вимог Закону та не в достатній мірі обґрунтував своє рішення щодо призначення ОСОБА_3 покарання саме у виді чотирьох років позбавлення волі, в зв'язку з чим вирок суду в цій частині підлягає зміні.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується, кількість інкримінуємих епізодів є меншою ніж в обвинуваченої ОСОБА_2, яка неодноразово судилася саме за скоєння злочинів проти власності, а з матеріалів кримінального провадження чітко вбачається, що він не був ініціатором вчинення даних кримінальних правопорушень, а являвся виконавцем їх скоєння.

Враховуючи викладене, на думку, колегії суддів, міра покарання обвинуваченому ОСОБА_3 повинна бути наближена до мінімальної межі санкції статті, що йому інкримінується.

Разом з тим, твердження обвинуваченого про те, що така обтяжуюча його вину обставина, як вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп'яніння нічим не підтверджується, не може бути прийняте до уваги, оскільки є необґрунтованим та протирічить матеріалам кримінального провадження. Так, як обвинувачена ОСОБА_2, так і сам обвинувачений ОСОБА_3, як в ході досудового розслідування, так і в суді першої інстанції підтверджували факт того, що під час вчинення крадіжок з дачних будинків вони перебували в стані алкогольного сп'яніння.

Не може колегія суддів погодитись і з твердженням обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що суд неправомірно вказав на те, що він є непрацюючим. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_3 працював, а те, що він неофіційно підробляв не підтверджується жодним доказом, в зв'язку з чим таке твердження обвинуваченого є необґрунтованим.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинувачених судового рішення не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченими що перебувають під вартою в той же строк з дня вручення копії судового рішення.

СУДДІ:

КОЗАК В.І. ВОРОНЦОВА С.В. ГРИГОРЄВА В.Ф.