Постанова № 35658028, 21.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2013 року 10:34 № 826/17581/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді Смолія І.В.

при секретарі судових засідань Марянченко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомПідприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податківпровизнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.13р. № 0000773910За участю представників:

Від позивача: Колтигін А.П.

Від відповідача: Мороз О.Г.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.11.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Позивач Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.13р. № 0000773910.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» з питань дотримання вимог чинного законодавства з повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум плати за землю за період з 01.01.2011р. по 31.08.13р. За результатами перевірки складено акт від 03.10.13р. за № 1182/39-10/2588089 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 288.5.1 п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем допущено зачинення суми податкового зобов'язання з орендної плати за період з 01.01.2011р. по 31.08.13р. на загальну суму 544 556,46 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників податків винесено податкове повідомлення-рішення №0000773910 від 17.10.13р. яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 655 170,50грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 544 556,46грн. та штрафні санкції в розмірі 110 614,04грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду з приводу йог скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 21.09.1999 року між позивачем (Орендарем) та Київською міською радою (Орендодавцем) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивачу передавалась у платне користування земельна ділянка загальною площею 2,0868 га, що розташована за адресою: м. Київ, 7-й мікрорайон житлового масиву Осокорки-Північні (між вул.. П. Григоренка та вул.. М. Бажана) - для будівництва та експлуатації супермаркету з автостоянкою.

Відповідно до п. 3 цього Договору, річна орендна плата за земельну ділянку складає 2% від її нормативної грошової оцінки. Вартість вказаної земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № Ю-00718/2007 про нормативну грошову оцінку земельної дільнки, така складає 16 282 932,75грн.

Протягом всього часу з моменту укладення згаданого Договору оренди земельної ділянки, в тому числі в період з 01.01.2011р. по 31.08.13р., позивачем сплачувались до державного бюджету суми орендної плати за вказану земельну ділянку у розмірах, передбачених цим Договорами, що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено, що річний розмір орендної плати за земельні державної та комунальної власності в Податковій декларації платника податків є меншим за мінімальний розмір такої плати, встановлений нормами чинного законодавства України. А самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2011р. по 31.08.13р. становить 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки, чим порушено вимоги пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу, яким встановлено мінімальний річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

Вирішуючи даний спір суд виходив із наступного.

Положеннями ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -ПК України) плата за землю відноситься до загальнодержавних податків і зборів.

Справляння плати за землю здійснюється у відповідності до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, визначених у розділі XIII «Плата за землю».

В силу норм п. 269.1 ст. 269 цього Кодексу платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 ст. 270 ПК України).

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Згідно п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

У відповідності до п. 288.2, 288.3 і 288.4 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161-XIV (в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди землі) визначено, що, однією з істотних умов договору є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 21 цього ж Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) під орендною платою розуміється платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ст. 23 цього ж Закону).

Одночасно п. 288.7 ст. 288 зазначеного Кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Зокрема, в силу норм п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХШ Кодексу.

Також у відповідності до п. 5.2 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

В контексті вищевикладеного судом вбачається, що орендна плата за землі державної або комунальної власності є загальнодержавним податком, встановлення розмірів якого (ставки) та порядку сплати починаючи з 01 січня 2011 року здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

При цьому в ході аналізу змісту Договору оренди земельної ділянки судом встановлено, що умовами цього Договору визначено обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату в розмірах з урахуванням змін чинного законодавства України.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий орган при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період з 01.01.2011р. по 31.08.13р. спірним податковим повідомлення-рішенням правомірно керувався нормами пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а не положеннями Договору оренди земельної ділянки.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій