Постанова № 35658009, 27.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2013 року 14:10 № 826/17597/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А. вирішив адміністративну справу

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Генезіс" до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182202 від 29.10.2013

представники сторін:

позивач: Нищий Б.О.

позивач: Миронова Н.В.

відповідач: Яфонкін Є.А.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Генезіс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182202 від 29.10.2013 р. (далі - спірне рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить скасувати спірне рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, змін та доповнень до позову не подавав.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях проти позову які співпадають з висновками відображеними відповідачем в акті від 03.10.2013 р. № 1768/26-58-22-02-18/36018714.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівники Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 15.08.2013 р. по 26.09.2013 р. провели планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Генезіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 03.10.2013 р. № 1768/26-58-22-02-18/36018714 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: порушення п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним доходу у розмірі 22 388 039 грн. та порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р., що призвело до заниження позивачем доходу у розмірі 107 044 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182202 від 29.10.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 680 486 грн. (4 865 565 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, 8 14 921 грн. - сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Щодо імовірного порушення позивачем п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що проводиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

У відповідності до абз. 4 ч. 2 ст. 2 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» інституційними інвесторами, зокрема, є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) (надалі - ІСІ).

Правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами визначає Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди»).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Відповідно до ч. 17 ст. 4 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних осіб та фізичних осіб і активи якого можуть включати цінні папери, емітовані пов'язаними особами компанії з управління активами такого фонду, є венчурним фондом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» компанія з управління активами інституційних інвесторів - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Генезіс» здійснює професійне управління активами, що належать Закритому венчурному недеверсифікованому пайовому інвестиційному фонду «Вайтстоун» (далі - фонд).

Суд встановив, що протягом 2011-2012 років позивач в рамках своєї професійної діяльності з управління активами фонду, за рахунок та в інтересах фонду, здійснив низку операцій з купівлі та продажу акцій. В 2011 році позивач за рахунок та в інтересах фонду придбав акції українських емітентів номінальною вартістю 79 842 75 грн. на загальну суму 123 039 148 грн., які було в подальшому продано на користь ТОВ «Чалогань ЛТД» на суму 116 173 398 грн. Різниця між сумою, за яку було придбано вказані акції, та сумою, за яку акції було продано становить 6 865 750 грн. В 2012 році позивач за рахунок та в інтересах фонду придбав акції українських емітентів номінальною вартістю 4 861 645 грн. на загальну суму 119 898 114 грн., які було в подальшому продано ТОВ «Чалогань ЛТД» на суму 104 375 825 грн. Різниця між сумою, за яку було придбано вказані акції, та сумою, за яку акції було продано становить 15 522 289 грн.

Загальна різниця між сумою, за яку позивачем було придбано акції українських емітентів протягом 2011-2012 років, та сумою, за яку ці акції було продано на користь ТОВ «Чалогань ЛТД», становить 22 388 039 грн.

Податковий орган в акті перевірки приходить до висновків, що оскільки різниця між сумою, за яку вказані акції було придбано та сумою, за яку їх було продано становить 22 388 039 грн., то 22 388 039 грн. є доходом безпосередньо позивача, а тому позивач неправомірно застосував п. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, де визначено доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування та, відповідно, порушив п.п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо).

Акції українських емітентів було придбано за кошти спільного інвестування (2011 р. - 123 039 148 грн.; 2012 р. - 119 898 114 грн.), які були попередньо акумульовані від внесків інвесторів фонду, доходів від здійснення операцій з активами фонду, доходів, нарахованих за активами фонду, та від інших доходів від діяльності фонду, а тому позивачем було правомірно не враховано вказані кошти для визначення об'єкта оподаткування згідно приписів п.п. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України.

За визначенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» активи інституту спільного інвестування - це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Відповідно до Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.01.2002 р. № 12 цінні папери входять до складу активів інституту спільного інвестування.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що фонд набув у власність акції українських емітентів, що підтверджується виписками зберігача ТОВ «АРТ-КАПІТАЛ Кастоді» про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах Закритого венчурного недеверсифікованого пайового інвестиційного фонду «ВАЙТСТОУН».

Таким чином, оскільки акції українських емітентів придбані позивачем за рахунок та в інтересах фонду, фонд набув права власності на них, то вказані акції, відповідно, були активами фонду

В свою чергу, оскільки акції українських емітентів були активами фонду, то, на думку суду, кошти, отримані від їх продажу (2011 р. - 116 173 398 грн., 2012 р. - 119 898 114 грн.) є доходом від продажу активів фонду, які не повинні враховуватися для визначення об'єкта оподаткування згідно приписів п.п. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивачем було правомірно застосовано п.п. 136.1. 9 п. 136.1 ст. 136 ПК та не враховано для визначення об'єкта оподаткування кошти, за які було придбано акції українських емітентів (2011 р. - 123 039 148 грн.; 2012 р. - 119 898 114 грн.) та, відповідно, кошти, що були отримані від продажу акцій українських емітентів (дохід від проведення операцій з активами фонду) (2011 р. - 116 173 398 грн., 2012 р. - 119 898 114 грн.).

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу щодо того, що так як різниця між сумою, за яку позивачем акції українських емітентів було придбано та сумою, за яку їх було продано становить 22 388 039 грн., то 22 388 039 грн. є доходом безпосередньо позивача, оскільки вказані доводи не підтвердженні посиланням на законодавство України.

На думку суду, факт банкрутства ТОВ «Чалогань ЛТД» про що податковий орган зазначає в акті перевірки, жодним чином не впливає на податкові зобов'язання позивача. ТОВ «Чалогань ЛТД» станом на момент укладання з позивачем договорів купівлі-продажу акцій українських емітентів було діючим підприємством, не знаходилось в процедурі банкрутства.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що договори щодо відчуження акцій українських емітентів на користь ТОВ «Чалогань ЛТД» є такими, що порушують чинне законодавство України. Проте, податковий орган не деталізує, яке саме законодавство порушують вказані правочини та яким чином даний факт впливає на податкові зобов'язання позивача. Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про визнання вказаних договорів недійсними у судовому порядку. Разом з тим, статтею 204 Цивільного кодексу України закріплений принцип правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, висновки викладені податковим органом в акті перевірки щодо порушення позивачем п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток є протиправним.

Щодо імовірного порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зазначає наступне.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що позивачем було завищено задекларований показник від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за 1 квартал 2011 року в сумі 107 044 грн. внаслідок врахування витрат понесених раніше без первинних документів, які підтверджують понесені витрати.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 44.6 та частиною 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому судом встановлено, що позивач отримавши акт перевірки направив на адресу податкового органу заперечення на акт перевірки від 10.10.2013 р. вих. № 167 разом з якими надав усю наявну первинну документацію в підтвердження здійснення господарських операцій на підставі яких позивачем формувалися витрати в 2010 році у розмірі 107 044 грн. Дана обставина відповідачем в судових засіданнях не заперечувалась.

Разом з тим податковим органом при прийнятті спірного рішення не враховано подану позивачем документацію, та прийнято таке рішення лише на підставі обставин, встановлених актом перевірки.

Наведені фактичні обставини, в свою чергу, свідчать про хибність висновків встановлених актом перевірки, щодо допущення позивачем порушень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що на переконання податкового органу полягало у врахуванні позивачем витрат понесених раніше без первинних документів, які підтверджують понесені витрати.

Таким чином, висновки викладені податковим органом в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток є протиправним.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства, суд у повній мірі погоджується із доводами позивача з приводу протиправності спірного рішення, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення № 0000182202 від 29.10.2013 р.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Генезіс" задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000182202 від 29.10.13р. винесене Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Генезіс" з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 458,80 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій