Постанова № 35657881, 27.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2013 р. Справа №801/9205/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засіданні Могильної А.С., представника позивача- Полевік І.М. довіреність №б/н від 13.09.2013, представника відповідача- Боровська Н.А. довіреність №06-08/15 від 11.11.13, адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим

про скасування постанови від 23.08.2013 №57,

Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим про скасування постанови від 23.08.2013 №57.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2013, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-ХП держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: 1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; 2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 02.12.2010 №2736-VI державний ринковий нагляд за додержанням виробниками та розповсюджувачами продукції загальної вимоги щодо безпечності продукції забезпечується шляхом здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції при її ввезенні на митну територію України.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Митним кодексом України.

01.07.2013 Держспоживінспекція в АР Крим надіслала на адресу відповідача повідомлення №00124 про проведення планової перевірки характеристик продукції, додержання вимог щодо представлення продукції за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, що не відповідає встановленим вимогам, яке відповідач отримав під розписку 03.07.2013.

Держспоживінспекцією в АР Крим проведено планову виїзну перевірку характеристик продукції, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, у магазині за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якої було складено акт від 25.07.2013 року №000116 .

В пункті 7 акту, зокрема, встановлено, що комплект для новонародженого ТМ «Веbetix» модель КОDU 052 не містить товарного ярлику.

Держспоживінспекцією в АР Крим прийняті проекти рішення від 05.08.2013 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів про обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової забобони надання продукції на ринку, шляхом приведення продукції у відповідність із встановленим вимогам.

19.08.2013 ФОП ОСОБА_2 надала пояснення з приводу придбання вказаного товару та акт про вилучення товару з обороту.

19.08.2013 Держспоживінспекцією в АР Крим складено довідку про результати аналізу виконання проектів рішень від 05.08.2013 в якій зазначило про повне та результативне виконання пункту 7 - товар вилучено з магазину.

21.08.2013 Держспоживінспекцією в АР Крим складений протокол №000091 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» в якому відображено порушення вимог статей 5, 8, 9, 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» у вигляді не нанесення на товарному ярликові інформації про виробника, його адреси, найменування виробу, артикулу, сорту. З протоколом ФОП ОСОБА_2 ознайомлена під підпис.

23.08.2013 Держспоживінспекцією в АР Крим винесено постанову про накладення штрафних санкцій №57 за порушення вимог частини 2 статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», а саме введення в обіг небезпечної нехарчової продукції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн. Вказана постанова отримана ФОП ОСОБА_2 поштою 30.08.2013.

Не погодившись з рішення суб'єкта владних повноважень - Держспоживінспекції в АР Крим, ФОП ОСОБА_2 оскаржила його до Окружного адміністративного суду АР Крим, мотивую свій позов наступним.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі:

введення в обіг продукції, що становить серйозний ризик, - у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двох тисяч п'ятисот до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Введення продукції в обіг - перше надання продукції на ринку України (стаття 1 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції").

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не є виробником продукції, яка була предметом перевірки, не є уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні, не є імпортером продукції, не вводила вказану продукцію в обіг, тому вважається розповсюджувачем продукції, тобто іншою, ніж виробник або імпортер, фізичною особою в ланцюгу постачання продукції, яка пропонує продукцію на ринку України. На цій підставі позивачем робиться висновок про протиправне застосування до неї штрафних санкцій, як до особи, яка ввела продукцію в обіг.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, та визначаючись щодо позовних вимог у справі суд враховує положення частини 7 статті 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", відповідно до якої: « У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.».

Позивачем надані пояснення від 19.08.2013 за якими слідує, що не надається можливим встановити виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію. Як зазначено позивачем, товар був придбаний на ринку м.Одеса, 7 кілометр, у невідомого продавця. Позначки, щодо виробника продукції на товарі відсутні та встановити його не можливо.

На підставі наведеного суд вважає, що Держспоживінспекцією в АР Крим правомірно, на підставі пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" ФОП ОСОБА_2 визначена у якості особи, що ввела таку продукцію в обіг, та відповідно застосовані штрафні санкції до належного суб'єкта.

Відповідно до статті 700 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Згідно до статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну інформацію та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника(виконавця, продавця). Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити відомості про товар.

Згідно частини 2 статті 15 Закону Україна "Про захист прав споживачів", інформація про товар доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Відповідно до частини 8 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець не звільняється від відповідальності у разі неотримання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

Згідно статті 5 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством. Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його опублікування у друкованому засобі масової інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом), та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Національним стандартом, який розповсюджується на усі види готових трикотажних виробів є ГОСТ 3897-87 «Вироби трикотажні. Маркування, упакування, транспортування й зберігання». Згідно до пункту 1.2. на ярликах виробів для новонароджених та дітей ясельного віку повинні бути зазначені: зображення товарного знаку підприємства-виробника, найменування, підпорядкованість, місцезнаходження підприємства-виробника, найменування виробу, артикул виробу, номер моделі, розмір, сорт.

Під час перевірки було встановлено, що на товарному виробі комплект для новонародженого ТМ «Веbetix» модель КОDU 052 товарний ярлик відсутній, що спростовує висновок позивача про безпечність продукції.

Крім того, суд вказує, що відповідно до Згідно частини 3 статті 20 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", ступені ризику видів продукції та критерії, за якими визначається належність продукції до відповідних ступенів ризику, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку.

Так, Ступені ризику видів нехарчової продукції та критерії, за якими визначається належність нехарчової продукції до відповідних ступенів ризику затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 року № 1404.

Відповідно до частини 1 вказаної Постанови, ступені ризику видів нехарчової продукції (далі - ступені ризику) та критерії, за якими визначається належність нехарчової продукції (далі - продукція) до відповідних ступенів ризику, застосовуються під час розроблення секторальних планів державного ринкового нагляду та проектів рішень про внесення змін до таких планів.

Ступінь ризику - рівень небезпеки (загрози) суспільним інтересам, що становить або може становити продукція (пункт 2 Постанови).

Водночас пунктом 3 вказаної Постанови передбачено, що ступенями ризику продукції є підвищений та низький.

Відповідно до наказу Держспоживінспекції України від 23.02.2012 №38 вироби текстильної, швейної промисловості, шкіра, вироби шкіряні дорожні та шкіряне взуття - дитячий одяг віднесені до Переліку видів продукції, що відносяться до підвищеного ступеня ризику.

На підставі зазначеного суд робить висновок, що ФОП ОСОБА_2 ввела в обіг продукцію, яка становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції.

Суд не погоджується з твердженням представника позивача про порушення відповідачем статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчових продуктів» шляхом застосування штрафних санкцій на підставі пункту 1 частини 2 замість пункту 2 частини 2 статті 15.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виробники зобов'язані надавати (в межах своєї діяльності) споживачам (користувачам) інформацію, яка дає їм можливість оцінювати ризики, притаманні продукції протягом звичайного або обґрунтовано передбачуваного строку її використання, якщо такі ризики є не відразу очевидними, без належних попереджень, та яка дає змогу споживачам (користувачам) вживати запобіжних заходів щодо таких ризиків. Наявність таких попереджень не звільняє виробника від обов'язку додержання інших вимог, встановлених цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 15 цьго Закону, до виробника застосовуються штрафні санкції у разі невиконання вимог, встановлених пунктом 5 частини першої статті 8 цього Закону, - у розмірі від семисот п'ятдесяти до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на нього вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, пункт 2 частини 2 статті 15 передбачає відповідальність за невиконання вимог, встановлених пунктом 5 частини першої статті 8 цього Закону, яка може бути застосована до виробника продукції.

Сторонами не заперечується, що виробник продукції не встановлений.

В судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_2 є особою, що ввела продукцію в обіг.

З конструкції статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчових продуктів» не вбачається можливість розповсюдження штрафних санкцій за невиконання вимог, встановлених пунктом 5 частини першої статті 8 цього Закону, оскільки зазначений пункт не містить посилання на особу, яка ввела продукцію в обіг.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження у справі вчинені на підставі та в межах наданих Законами України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" повноважень, та у спосіб, що передбачений вказаними нормативно - правовими актами, а тому відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.11.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 02.12.2013.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська