Постанова № 35657838, 26.11.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 803/2286/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представників позивача Зубашенка Ю. В., Штунь Г. М.,

представника відповідача Горовенка О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-Маркет» до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свемон-Маркет» (далі - ТзОВ «Свемон-Маркет») звернулося з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2013 року № 0001022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2619147,61 грн., у тому числі за основним платежем 2119329,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 499817,66 грн. та № 0001012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 2564762,97 грн., у тому числі за основним платежем 2243741,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 321021,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.10.2013 року № 0001022200 та № 0001012200, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

У письмових запереченнях та у судовому засідання представник відповідача позовних вимог позивача не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.10.2013 року № 0001022200 та № 0001012200 винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень, виданих Дубенською ОДПІ, від 09.04.2013 року № 226, № 227, № 228 та відповідно до наказу 09.04.2013 року № 238 і постанови старшого слідчого з ОВС ВРКС СВ ДПС у Рівненській області старшого лейтенанта податкової міліції Т. В. Козаченко від 26.02.2013 року посадовими особами Дубенської ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Свемон-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Свемон-Маркет» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплата податків та зборів, а також дотримання вимог іншого законодавства з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року» від 30.04.2013 року № 124/22/32297293, яким встановлено такі порушення:

- ст. 626, ст. 629, ст. 656, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, ст. 1, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2668397,38 грн., у т. ч. за І квартал 2010 року в сумі 424656,17 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 72510,78 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 458899,29 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 444663,22 грн., за І квартал 2011 року в сумі 649293,86 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 189636,06 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 120728,24 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 188292,39 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 54617,37 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 65100,00 грн.

- ст. 626, ст. 629, ст. 656, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України та 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, ст. 1, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 2517063,5 грн., в т. ч у січні 2010 року 34744,52 грн., у лютому 2010 року 152822,13 грн., у березні 2010 року 152158,28 грн., у квітні 2010 року 33578,40 грн., у травні 2010 року 24430,22 грн., у липні 2010 року 129453,58 грн., у серпні 2010 року 288132,48 грн., у жовтні 2010 року 110438,38 грн., у листопаді 2010 року 266001,42 грн., у грудні 2010 року 76695,38 грн., у лютому 2011 року 161171,50 грн., у березні 2011 року 358263,59грн., у травні 2011 року 114240,92 грн., у червні 2011 року 50660,00 грн., у липні 2011 року 104981,07 грн., у жовтні 2011 року 165949 грн., у квітні 2012 року 22891,71 грн., у травні 2012 року 128126,04 грн., у червні 2012 року 28308,33 грн., у липні 2012 року 52016,55 грн., у листопаді 2012 року 37000,00 грн., у грудні 2012 року 25000,00 грн.

- п. 51.1 ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, а саме подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі та з недостовірними даними за 3 квартал 2011 року.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 30.04.2013 року № 124/22/32297293, подав письмові заперечення, однак листом Дубенської ОДПІ від 20.05.2013 року № 3720 оскаржуваний акт перевірки визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та зазначено, що заперечення не спростовує висновків акту перевірки.

16.07.2013 року Дубенською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 00000391601, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2836830,92 грн., у тому числі за основним платежем 2119329,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 717500,97 грн. та № 00000401601, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 2885183,74 грн., у тому числі за основним платежем 2243741,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 642042,53 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скаргу від 25.07.2013 року Головному управлінню Міндоходів у Рівненській області. Рішенням Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 20.09.2013 року № 211/10с/10-210/218 частково скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 16.07.2013 року № 00000401601 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 321020,77 грн. та від 16.07.2013 року № 00000391601 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 217683,31 грн., в інших частинах зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

03.10.2013 року Дубенською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від № 0001022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2619147,61 грн., у тому числі за основним платежем 2119329,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 499817,66 грн. та № 0001012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 2564762,97 грн., у тому числі за основним платежем 2243741,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 321021,76 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки Дубенської ОДПІ про те, що правочини, укладені між ТзОВ «Свемон-Маркет» та ТзОВ «Вераком», ТзОВ «Грифон Буд», ТзОВ «Фортуна Інтех ПК», не спричинили жодних реальних наслідків їх укладення, а отже є недійсними та відповідно не можуть бути підставою для формування підприємством сум валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ 03.10.2013 року № 0001022200 та № 0001012200 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Свемон-Маркет» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з пунктом 1.4 статті1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, у відповідності до норм Закону України «Про податок на додану вартість» за наявності у платника податків належним чином оформленої податкової накладної останній вправі включити суму ПДВ до податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари почали використовуватись в межах його господарської діяльності.

Разом з тим, відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Дубенської ОДПІ про нікчемний характер угод, укладених між позивачем та його контрагентами судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Як встановлено судом, передумовою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за період, охоплений перевіркою, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ «Вераком», ТзОВ «Грифон Буд», ТзОВ «Інтех ПК».

Судом встановлено, що 27.02.2009 року між ТзОВ «Свемон-Маркет» (покупець) та ТзОВ «Вераком» (постачальник) укладено договір поставки № 67/09, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця ТМЦ (дитячі товари), а останній прийняти та оплатити товар (Т.І, а.с.91-94).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано податкові, видаткові накладні (Т.ІІ, а.с. 21-155, 167-172).

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (Т.ІІ, а.с. 173-228).

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (Т.І, а.с.77-90, 96-97).

01.07.2010 року між позивачем (покупець) та ТзОВ «Інтех ПК» (постачальник) укладено договір поставки № 73/10-СМ, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (дитячі товари, будівельні матеріали), а останній прийняти та оплатити товар (Т.І, а.с.95).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано податкові накладні (Т.ІІІ, а. с. 110-250, Т.ІV, а. с. 1-99).

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (Т.ІV, а. с.100-135).

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (Т.І, а.с.98-120, 144-149).

11.04.2012 року ТзОВ «Свемон-Маркет» (покупець) уклало з ТзОВ «Грифон Буд» (постачальник) договір поставки № 141/12, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (дитячі товари), а останній прийняти та оплатити товар (Т.І, а. с. 150).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано податкові, видаткові накладні (Т.ІІ, а.с. 156-166, 229-250, Т.ІІІ, 1-51).

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (Т. ІІІ, а.с.52-84).

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (Т.І, а.с.151-165).

Також позивачем до матеріалів справи надано сертифікати якості товару, висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи на товар (Т.V, а.с.131-145).

Судом встановлено, що 01.03.2009 року між ТзОВ «Свемон-Маркет» (орендар) та ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 205/09, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 813,5 кв.м. (Т.ІІІ, а.с.85-86).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано акт прийому-передачі приміщення від 01.03.2009 року (Т.IІІ, а.с.87).

19.04.2010 року між ТзОВ «Свемон-Маркет» (орендар) та ПП «Візерунок» (суборендар) укладено договір № 3/10 суборенди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 813,5 кв.м. (Т.ІІІ, а.с.85-86).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано акти прийому-передачі від 19.04.2010 року, від 22.04.2010 року (Т.IІІ, а.с.90-91).

04.10.2010 року ТзОВ «Свемон-Маркет» (замовник) уклало з ТзОВ «Грифон Буд» (підрядник) договір № 194, відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик здійснити ремонтні роботи в приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_1 та викласти бруківку перед вказаним магазином відповідно до кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Строк виконання робіт до 01.12.2010 року (Т.ІІІ, а.с.95).

01.08.2011 року ТзОВ «Свемон-Маркет» (замовник) уклало з ТзОВ «Грифон Буд» (підрядник) договір № 233, відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик здійснити ремонтні роботи в приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_1 а саме - замінити та улаштувати покрівлю, а також замінити скляні вітрини та двері, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Строк виконання робіт до 31.10.2011 року (Т.ІІІ, а.с.96).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договорами, а саме від 04.10.2010 року № 194 та від 01.08.2011 року № 233, виписано податкові накладні (Т.ІІІ, а.с.100-103), акти приймання виконаних будівельних робіт № 222, № 223, № 307, № 340, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (Т.І, а.с.121-143)

Оплата за надані послуги проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (Т.ІІІ, а.с.104-109).

На підтвердження факту перевезення товару, згідно вищезазначених договорів, позивачем подано договори перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.03.2009 року № 97/09, № 30/09, № 29/09, № 06/09, № 120/09, від 19.11.2009 року № 563/09, від 19.07.2010 року № 109/10-СМ, від 03.10.2011 року № 363/11, від 04.04.2011 року № 66/11, від 20.10.2011 року № 351/11, 30.11.2011 року № 386/11, від 21.05.2012 року № 144/12 (Т.ІV, а.с.136-161), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.ІV, а.с.162-210), платіжні доручення (Т.ІV, а.с.211-250, Т.V, а.с.1-6 ), які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факт здійснення господарських операцій. Крім того, твердження Дубенської ОДПІ про відсутність договору поставки від 27.02.2009 року № 67/09, укладеного між ТзОВ «Свемон-Маркет» та ТзОВ «Вераком», не береться судом до уваги, оскільки даний договір був долучений до заперечення на акт перевірки, а отже відповідачу при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було відомо про наявність даного договору.

Придбані позивачем у ТзОВ «Вераком», ТзОВ «Грифон Буд», ТзОВ «Інтех ПК» товари в подальшому були реалізовані. На підтвердження даної обставини позивачем вибірково надано документи по таким контрагентам: ФОП ОСОБА_6 згідно договорів поставки від 18.07.2011 року № 213/11, 27.02.2009 року № 526/09, податкових накладних від 15.07.2010 року № 4923, від 04.02.2010 року № 591, від 19.08.2011 року № 401, від 04.11.2011 року № 123, видаткових накладних від 15.07.2010 року № С-00004923, від 04.02.2010 року № С-00000591, від 19.08.2011 року № С-00003840, від 04.11.2011 року № С-00005247; ПП «Лардо Трейд» згідно договору поставки від 26.04.2010 року № 39/10, податкових накладних від 24.05.2012 року № 316, № 315, № 318, № 319, від 25.05.2012 року № 322, № 321, № 325, видаткових накладних від 24.05.2012 року № СВ000002312, № СВ000002311, № СВ000002315, № СВ000002314, від 25.05.2012 року № СВ000002318, № СВ000002317, № СВ000002321; ПП «Візерунок» згідно договору поставки від 23.11.2009 року № 572/09; ФОП ОСОБА_7 договір поставки від 27.02.2009 року № 161/09, податкової накладної від 04.02.2010 року № 600, видаткової накладної від 04.02.2010 року № С-00000600; ФОП ОСОБА_8 договір дистриб'юції від 27.02.2009 року № 89/09, податкових накладних від 25.07.2010 року № 5038, № 5054, від 04.07.2011 року № 41, від 16.11.2011 року № 273, видаткових накладних від 25.07.2010 року № С-00005038, № С-00005054, від 04.07.2011 року № С-00002856, від 16.11.2011 року № С-00005380; ФОП ОСОБА_6 згідно договору поставки від 01.04.2009 року № 322/09, податкової накладної від 21.04.2011 року № 365, видаткової накладної від 21.04.2011 року № С-00001830 (Т.V, а.с.7-75).

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ТзОВ «Свемон-Маркет» не надано документів на лист-запит від 22.04.2013 року № 3167/22-217, що підтверджують подальше використання будівельних матеріалів (плитка, труби, щебінь, пісок, бруківка), придбаних у ТзОВ «Інтех ПК», згідно податкових накладних від 26.11.2010 року № 261116 та 261118 (акти на списання, акти виконаних робіт), оскільки лист позивачем отримано 29.04.2013 року та документи зазначені у листі були додані до заперечення від 14.05.2013 року на акт перевірки, однак дана обставина відповідачем не була взята до уваги при винесенні податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у ТзОВ «Вераком», ТзОВ «Грифон Буд», ТзОВ «Інтех ПК», а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару відбулася і товар в подальшому був реалізований та використаний у господарській діяльності позивача.

У акті перевірки та в запереченні на адміністративний позов відповідач посилається на те, що 29.03.2013 року Дубенська ОДПІ на адресу ДПІ у Святошинському районі м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направила листи-запити про підтвердження відомостей між ТзОВ «Свемон-Маркет» та ТзОВ «Вераком», ТзОВ «Інтех ПК». Листом від 01.04.2013 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва повідомила, що відповідно до інформаційних баз даних «Бест ЗВІТ», АІС «РПП», що використовується в ДПІ у Святошинському районі м. Києва, встановлено, що ТзОВ «Вераком» за місцем знаходженням не встановлено, тому запит залишається без виконання. Листом від 01.04.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомила, що актом від 29.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Інтех ПК» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Свемон-Маркет» за період: травень, червень, липень 2011 року» встановлено, що зустрічну звірки не можливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою (довідка тематичної перевірки місцезнаходження підприємства від 15.02.2013 року № 498/22-01)(Т.V, а.с.157-160).

Суд не бере до уваги вищевказані пояснення відповідача, оскільки правовідносини між позивачем та ТзОВ «Вераком», ТзОВ «Інтех ПК» відбувались у період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, а тому відсутність підприємств за місцезнаходженням у березні 2013 року не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарських операцій у минулому.

Відповідно до висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Що стосується кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб ТзОВ «Свемон-Маркет», то суд до зазначає, що постановою слідчого з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Рівненській області від 26.06.2013 року кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТзОВ «Свемон Маркет» складу кримінального правопорушення (Т.І, а.с. 198).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Дубенської ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 30.04.2013 року № 124/22/32297293, а тому податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 03.10.2013 року № 0001022200 та № 0001012200 винесені на підставі зазначеного акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 03.10.2013 року № 0001022200 та № 0001012200.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 02 грудня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко