Ухвала суду № 35657476, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 2а-2290/10/1670Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. по справі № 2а-2290/10/1670

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

31 травня 2005 року позивач, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0003612301/0/3156 від 03 грудня 2004 року, №0003612301/1/340 від 10 лютого 2005 року, №0003612301/2/715 від 25 березня 2005 року, №0003612301/3/1521 від 20 травня 2005 року, №0002192301/0/1522 від 20 травня 2005 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2005 року та 17 жовтня 2006 рок, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції від 22 липня 2005 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 17 жовтня 2006 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 02 березня 2010 року скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області задоволено частково. Скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2009 року, ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2005 року та 17 жовтня 2006 року, рішення господарського суду Полтавської області від 22 липня 2005 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Найменування позивача змінено на Публічне акціонерне товариство „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта" у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", про що внесено відповідні зміни до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року адміністративний позов ПАТ „Укртатнафта" задоволено, визнані протиправними та скасовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року залишена без змін постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2013 року ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003612301/0/3156 від 03 грудня 2004 року, №0003612301/1/340 від 10 лютого 2005 року, №0003612301/2/715 від 25 березня 2005 року, №0003612301/3/1521 від 20 травня 2005 року, №0002192301/0/1522 від 20 травня 2005 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. по справі № 2а-2290/10/1670 позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0003612301/0/3156 від 03 грудня 2004 року, №0003612301/1/340 від 10 лютого 2005 року, №0003612301/2/715 від 25 березня 2005 року, №0003612301/3/1521 від 20 травня 2005 року в частині визначення основного платежу з частини прибутку у сумі 10 597 161,00 грн. податковим зобов'язанням. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 20 травня 2005 року №0002192301/0/1522 щодо визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 929 195,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Прокурор в судовому засіданні також підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що в період з 11 листопада 2004 року по 25 листопада 2004 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області проведено позапланову документальну перевірку нарахування та сплати до бюджету дивідендів на частку державного майна за результатами фінансово-господарської діяльності 2002 - 2004 років Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

Результати перевірки оформлені актом від 26 листопада 2004 року №510/23-120/00152307 (а.с. 33-50, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року №405 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році", яке полягає у не нарахуванні та не сплаті до загального фонду бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2004 року на загальну суму 10 597 161,00 грн., в тому числі: І квартал 2004 року - 799 448,00 грн., ІІ квартал 2004 року - 7 095 902,00 грн., ІІІ квартал 2004 року - 2 701 811,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 26 листопада 2004 року №510/23-120/00152307 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2004 року №0003612301/0/3156, яким Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в розмірі 10597161,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 10597161,00 грн. (а.с. 51, т. 1).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

З метою доведення до позивача нових граничних термінів сплати, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2005 року №0003612301/1/340 (а.с. 62, т.1), від 25 березня 2005 року №0003612301/2/715 (а.с. 72, т.1), від 20 травня 2005 року №0003612301/3/1521 (а.с. 83, т.1), якими Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в розмірі 10597161,00 грн., в тому числі за основним платежем - 10 597 161,00 грн., а також додатково винесено податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2005 року №0002192301/0/1522 (а.с. 84, т.1), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок на прибуток підприємств" у розмірі 1 929 195,00 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.

В ухвалі від 14 травня 2013 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України звернула увагу на те, що позивач у 2003 році мав статус суб'єкта господарювання з часткою державної власності у статутному фонді, то вимога ст. 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" стосовно сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності є для нього обов'язковою.

Водночас, відповідно до підпункту 17.1.2 п.17 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким до позивача були застосовані штрафні санкції за несплату частини прибутку (доходу), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф.

Тобто, за змістом цієї правової норми обов'язок сплатити штраф виникає у платника податків лише за умови донарахування контролюючим органом сум податкового зобов'язання.

Зважаючи на те, що обов'язок підприємства зі сплати частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України не можна вважати податковим зобов'язанням, питання правомірності визначення позивачу сум податкового зобов'язання зі сплати частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України, обґрунтованості розміру цього платежу, а також законності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі положень Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" потребує належного з'ясування у контексті викладеного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини (а.с. 242-246, т.4).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Виключний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) наведено у статті 14 та статті 15 Закону України „Про систему оподаткування", які не містять такого виду податку чи збору, як відрахування господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), до бюджету частини прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Приписи статті 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року №405 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році" також не містять інформації, що вказаний платіж наділений статусом податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому, з матеріалів справи слідує, що відповідно до пункту 1.4 статті 1 Статуту АТ „Укртатнафта", що діяв у перевіряємий період, Фонд державного майна України є одним з акціонерів позивача. Частка держави в статутному фонді становила 43,054% (а.с. 19-32, т.1).

При цьому, колегія суддів враховує, що положення статті 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" носить імперативний характер та її дія поширюється на суб'єктів господарювання з часткою державної власності у статутному фонді.

Таким чином, оспорювана за даним позовом сума за своєю правовою природою не є податковим зобов'язанням, але є самостійним платежем, який в обов'язковому порядку підлягає сплаті до бюджету, однак не має сили податкового зобов'язання.

Згідно пунктом 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, штрафні санкції застосовуються, по-перше, за порушення податкового законодавства, по-друге, за умови донарахування контролюючим органом сум податкового зобов'язання.

У даному випадку, оскільки обов'язок підприємства зі сплати частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України не можна вважати податковим зобов'язанням, прийняття Кременчуцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2005 року №0002192301/0/1522 про застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 1 929 195,00 грн., є неправомірним.

Судом першої інстанції при розгляді справи досліджена фактична сплата позивачем до бюджету частини прибутку за результатами діяльності підприємства у 2004 році та встановлено наступне.

19 травня 2005 року АТ „Укртатнафта" на підставі платіжного доручення №5989 перерахувало до державного бюджету частину прибутку (доходу) за результатами фінансово - господарської діяльності за 9 місяців 2004 року у розмірі 10 597 161,00 грн., призначення платежу "на виконання податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0003612301/2/715 від 25 березня 2005 року" /том ІV, а.с. 61/.

Згідно виписки із протоколу Загальних зборів акціонерів АТ „Укртатнафта" від 25 жовтня 2006 року було прийнято рішення про розподіл прибутку та нарахування дивідендів за підсумками роботи у 2004-2005 роках (а.с. 13, т.5).

Відповідно до пункту 5 протоколу засідання Загальних зборів акціонерів АТ „Укртатнафта", прибуток за підсумками роботи за 2004 рік в сумі 123 505 000,00 грн. розподіляється наступним чином:

- в фонд дивідендів направити 50% від прибутку в розмірі 61 752 500,00 грн.;

- на поповнення резервного капіталу направити 5% від прибутку в розмірі 6 175 250,00 грн.;

- в фонд стабілізації та розвитку АТ „Укртатнафта" направити 45% від прибутку в розмірі 55 577 250,00 грн.;

- виплату дивідендів, належних акціонеру НАК „Нафтогаз України" за результатами господарської діяльності за 2004 рік, здійснити з урахуванням сум (частини прибутку), сплачених в бюджет у відповідності до ст.72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" за результатами діяльності АТ „Укртатнафта" за 2004 рік.

- відповідності до п.14.2 Статуту виплату дивідендів здійснити в строк з 27 листопада 2006 року по 28 березня 2007 року.

09 вересня 2004 року на виконання Указу Президента України від 16 липня 2004 року №814/2004 „Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю" та Постанови Кабінету Міністрів України „Про передачу до статутного фонду НАК „Нафтогаз України" пакетів акцій ЗАТ „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта" та ВАТ „Нафтопереробний комплекс „Галичина" від 08 вересня 2004 року №1162, Фонд державного майна України передав державний пакет акцій ЗАТ „Укртатнафта" до статутного фонду НАК „Нафтогаз України". Передача державного пакету акцій НАК „Нафтогаз України" документально підтверджується актом приймання-передачі №299 від 09 вересня 2004 року.

Таким чином, Державі, в особі НАК „Нафтогаз України", належала частина прибутку за результатами діяльності позивача у 2004 році в розмірі 26 586 693,00 грн. (43,05% * 61 752 500,00 грн.).

22 березня 2007 року АТ „Укртатнафта" на підставі платіжного доручення №2807 перерахувало НАК „Нафтогаз України" дивіденди за результатами фінансово - господарської діяльності за 2004-2005 років згідно рішення зборів акціонерів від 25.10.2006р. у розмірі 15 989 531,00 грн. за вирахуванням 10 597 161,00 грн., сплачених до державного бюджету (а.с. 14, т.5).

Як слідує з матеріалів справи, НАК „Нафтогаз", не погоджуючись з виплатою йому лише частини дивідендів звернувся до суду з позовом про стягнення такої недоплати, у тому числі й за 2004 рік.

Постановою від 23 жовтня 2008 року у справі №16/5 Вищий господарський суд України остаточно відмовив НАК „Нафтогаз України" у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ „Укртатнафта" недоплати по дивідендам, та визначив сплачені АТ „Укртатнафта" кошти у розмірі 10 597 161,00 грн. як частину чистого прибутку, що повинна сплачуватися у відповідності до статті 72 Закону України №1344-ІV та постанови КМУ №405 а.с. 17-19, т.5).

З наведеного слідує, що частина чистого прибутку була сплачена позивачем: на підставі рішення Загальних зборів акціонерів у розмірі 15 989 531,00 грн. та на підставі податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2004 року №0003612301/0/3156 у розмірі 10 597 161,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що приписи статті 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" є імперативними та поширюються на суб'єктів господарювання з часткою державної власності у статутному фонді, у зв'язку з чим, сплата частини прибутку за 9 місяців 2004 року в розмірі 10 597 161,00 грн. була обов'язковою для позивача.

Однак, встановивши для суб'єктів господарювання, визначених в цій статті, обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку до загального фонду Державного бюджету України, Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", законодавець, разом з тим, не визначив за цим платежем його статус, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", уповноваживши Кабінет Міністрів України встановити лише норматив і порядок відрахування частини такого прибутку відповідними суб'єктами господарювання.

Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює зокрема порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів /обов'язкових платежів/, включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

За визначенням пункту 1.2 статті 1 цього Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За правилами ч. 7 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, податкове зобов'язання стосується платежу з податків і зборів /обов'язкових платежів/, встановлених статями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", перелік яких є вичерпним до внесення відповідних змін до цього Закону.

З огляду на вищезазначене, виплати мали бути здійснені на виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", а не на виконання вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не можуть ототожнюватися з дивідендами, поняття яких визначається пунктом 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому, колегія суддів відмічає, що саме на застосуванні Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" наполягає в обґрунтування своїх доводів податковий орган.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України, переглядаючи, як цю справу, так і у висновках, викладених, в тому числі, і в постанові від 10 жовтня 2011 року (а.с. 34-35, т.5).

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів на виконання ст. 244-2 КАС України, враховує висновки Верховного Суду України та приходить до висновку про визнання правомірним визначення позивачеві контролюючим органом суми сплати до загального фонду Державного бюджету України частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах у розмірі 10 597 161,00 грн.

Однак, колегія суддів, дослідивши фактичні обставини у справі також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення такого платежу у якості податкового зобов'язання на підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є неправомірним, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Зазначені висновки також узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, викладеній у постанові Верховного Суду України від10 жовтня 2011року (а.с.34-35, т.5).

Отже, встановлений статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов'язанням, а тому, встановлена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідальність платників податків, зборів /обов'язкових платежів/ у вигляді штрафу за заниження суми податкового зобов'язання не поширюється на сплату зазначеного платежу.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 20 травня 2005 року №0002192301/0/1522, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за платежем „частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних підприємств)" у розмірі 1 929 195,00 грн. прийнято контролюючим органом не у спосіб та не у порядку, визначеному Законом, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. по справі № 2а-2290/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.