Постанова № 35657375, 19.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2013 року 11:30 № 826/15297/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Донця В.А., Келеберди В.І., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комомдітіз Україна ЛТД"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому із урахуванням змінених позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління, Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03липня 2013 року № 0000053720; скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03липня 2013 року № 0000063720.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України було прийнято протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі необґрунтованих висновків про неправомірне заниження суми податку на додану вартість у 2012р. та завищення сум бюджетного відшкодування по операціям, що підлягали оподаткуванню, оскільки, в ході проведення перевірки податковим органом не перевірено та не проаналізовано жодного первинного документу.

Вказує, що Позивачем правомірно сформований податковий кредит на підставі достовірних даних, що були перевірені та підтверджені в процесі реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Під час реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, податковими органами перевіряються дані (інформація) зазначена в податкових накладних, в тому числі і щодо місцезнаходження постачальників. Тобто самим же податковим органом було підтверджено достовірність даних щодо місця знаходження контрагентів на час взаємовідносин поставки.

Відповідно отримавши зареєстровану податкову накладу від постачальника, Позивач правомірно сформував на підставі даних такої податкової накладної податковий кредит, презюмуючи, що достовірність даних зазначених в податковій накладній була перевірена та підтверджена податковим органом під час реєстрації.

Наголошує, що Позивач є відомим зернотрейдером як на національному так і міжнародному ринку та співпрацює із добросовісними постачальниками.

Компанії з якими Позивач мав господарські відносини на момент здійснення поставок товару були належним чином зареєстрованими юридичними особами, відповідно до даних Інформаційно-ресурсний центр», що відображає інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважаючи свої рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача.

Також надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що за результатами перевірок регіональними ДПІ контрагентів-постачальників ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» було встановлено: відсутність необхідних умови для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємства не знаходяться за юридичною адресою; порушення ч.1 ст.201, ч.1-6 ст. 203, ст. 215, 216, 228, ст. 662, 655 та 656 ЦК України; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Регіональними ДПІ були складені відповідні акти, щодо результатів перевірок контрагентів-постачальників, якими не підтверджено реальність операції з реалізації товару, після чого відповідні дані вносяться до бази АІС «АУДИТ» в поле «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», якими зменшується сума податкових зобов'язань, а відповідний акт надсилається до ДПІ в якій знаходяться контрагенти-покупці, для подальшого відпрацювання по ланцюгу постачання.

За результатами відображення результатів перевірок контрагентів-постачальників ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз УкраїнаЛТД» в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» утворюються розбіжності між даними податкових зобов'язань по контрагенту постачальнику (які зменшено перевіркою), та даними податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищезазначене, Центральний офіс не визнає податковий кредит, який сформовано ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» за рахунок контрагентів, що мають ознаки нікчемності, та підлягає зменшенню. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 19.11.2013 року протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань представників позивача про виклик свідків, та призначення бухгалтерської експертизи.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

TOB "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" зареєстроване 19.03.1999 року Голосіївською районною державною адміністрацією м. Києва за № 1068107000, Код ЄДРПОУ: 30307207, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.04.1999 за № 13076. Перебуває на обліку в МГУ Мін доходів-ЦО з обслуговування ВП. Індивідуальний податковий номер 303072026502.

Основними зареєстрованими видами діяльності є діяльність з оптової торгівлі зерном, насінням і кормами для тварин, виробництво олії та тваринних жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, неспеціалізована оптова торгівля, складське господарство.

Як вбачається з матеріалів справи, Міжрегіональним головним управлінням Мін доходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків на підставі пп. 20.1.4, п. 20.1, ст.. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до наказу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 16.05.2013 року № 527 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2012 рік, за результатами якої складено Акт від 11 червня 2013 року № 661/40-50/37-20/30307207 (далі - Акт перевірки від 11 червня 2013 року № 661/40-50/37-20/30307207).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до завищення податкового кредиту, по операціях, які оподатковуються на загальних підставах на суму ПДВ 4 468 817,6 грн., в т.ч.: березень 2012 року па суму ПДВ 1 090 785.56 грн., квітень 2012 року на суму ПДВ 874 904,51 грн., травень 2012 року на суму ПДВ 289 265,2 грн., червень 2012 року на суму ПДВ 980 591,67 грн., липень 2012 року на суму ПДВ 169 001,19 грн., листопад 2012 року на суму ПДВ 1 064 269,47 грн. та підлягає зменшенню; по операціях, які в податковій звітності ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», звільнені від оподаткування на суму ПДВ 619 293,36 грн., в т.ч.: січень 2012 року на суму ПДВ 96 583,05 грн., лютий 2012 року па суму ПДВ 77 846,87 грн., березень 2012 року на суму ПДВ 20 77 1,97 грн., квітень 2012 року на суму ПДВ 126 799,97 грн., травень 2012 року на суму ПДВ 239 667,73 грн., вересень 2012 року на суму 57 623,77 грн. та підлягає зменшенню;

- п.200.1, 200.2. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивного значення податку на додану вартість в розмірі 1 269 857 грн., в т.ч. по податкових періодах: травень 2012 року на суму ПДВ 289 265 грн., червень 2012 року на суму ПДВ 980 592 грн. та підлягає збільшенню;

- п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 2 423 957 грн., в т.ч. за податкові періоди: - квітень 2012 року на суму ПДВ 1 090786грн., травень 2012 року на суму ПДВ 1 164 170 грн., серпень 2012 року на суму ПДВ 169 001 грн. та підлягає зменшенню;

- п.200.1, 200.2. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 2 044 861 грн., в т.ч. по податкових періодах: червень 2012 року на суму ПДВ 980 502 грн., грудень 2012 року на суму ПДВ 1 064 269 грн. та підлягає збільшенню.

На підставі Акту перевірки від 11 червня 2013 року № 661/40-50/37-20/30307207 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 липня 2013 року № 0000063720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 2 044 861,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 1 022 430,50 грн.

Згідно розрахунку податковою зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за вказаним податковим повідомленням-рішенням фінансова санкція в розмірі 50% застосовувалась по акту документальної виїзної позапланової перевірки від 20.03.2012р. № 225/4040/2310/30307207.

Також прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В-1» від 03 липня 2013 року № 0000053720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 2 423 957, 00 грн. та нараховано фінансових санкцій в розмірі 1 211 978,50 грн.

Фінансова санкція в розмірі 50% застосовувалась по акту документальної виїзної позапланової перевірки від 20.03.2012 року № 225/4040/2310/30307207.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався правом адміністративного узгодження спірних податкових повідомлень рішень, відповідно до приписів ст. 56 ПК України, за результатами якого податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи податковим органом здійснено перевірку достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2012 рік. Заявлена сума бюджетного відшкодування позивачем за 2012 рік складає 56 017 563,00 грн.

При цьому при проведенні перевірки податковим органом використано лише матеріали перевірок контрагентів позивача, акти про неможливість проведення зустрічних звірок та дані бази АІС «АУДИТ» «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України».

З акту перевірки від 11 червня 2013 року № 661/40-50/37-20/30307207 вбачається, що за результатами аналізу матеріалів перевірок контрагентів-постачальників за 2012 рік встановлено, що ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» має значні обсяги розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів постачальників, що здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру) та яким, згідно даних перевірок регіональних ДПІ зменшено податкові зобов'язання, а саме, на думку податкового органу:

- по постачальнику ПП «Торговий дім Ділові Дрібниці», встановлено розбіжності у податковій звітності ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (завищення податкового кредиту) за січень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 53 049,90 грн. (такі висновки зроблені податковим органом на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ТД ДД»);

- по постачальнику ТОВ «Аннона центр», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за січень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 43 533,15 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 12.11.2012 року № 353/22-200/37031872, відсутність за місцезнаходженням);

- по постачальнику ТОВ «Крок-плюс», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за лютий 2012 року на суму ПДВ в розмірі 77 846,87 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Крок-плюс»);

- по постачальнику ПП «Павлоград-Інвест-Агро», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за березень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 1 090 785, 56 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Павлоград-Інвест-Агро»).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом під час здійснення перевірки підприємства, на їх думку встановлено, що ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» віднесло до складу податкового кредиту березня 2012 року суми податку на додану вартість 1 730 257,73 грн. (з них суму ПДВ 1 090 785,56 грн. по нікчемних відносинах) по податкових накладних ПП «Павлоград-Інвест-Агро», що підтверджується даними реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року, який надавався як складова електронної податкової звітності з ПДВ за березень 2012 року.

Також за квітень 2012 року суми податку на додану вартість 866 439,17 грн. по податкових накладних ПП «Павлоград-Інвест-Агро».

- по постачальнику ТОВ «Мар-та», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за березень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 20 771,97 грн., та за травень 2012 року в розмірі 117 919,00 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 13.11.2012 року № 3406/22-200/36201374);

- по постачальнику ПП «ДЖМ», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за квітень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 39 628,80 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про неможливість зустрічної звірки від 06.09.2012 року);

- по постачальнику ПМП «Марія», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за квітень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 8 465,33 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 18.06.2013 року №321/22-4/24117971);

- по постачальнику ТОВ «Інрост», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за травень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 289 265,20 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.12.2012 року № 1975/226/34681738);

- по постачальнику ТОВ «Спецоптима-Юг», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за травень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 121 748,73 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 13.11.2012 року № 3403/22-100/38086702);

- по постачальнику ПП «Торговий дім Ділові Дрібниці», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за вересень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 57 623,77 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.11.2012 року №00924/22225/30565050);

- по постачальнику ФГ «Лукра», встановлено розбіжності у податковій звітності позивача (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за листопад 2012 року на суму ПДВ в розмірі 1 064 269,47 грн. (висновки зроблено на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 22.03.2013 року № 210/2220/35206869);

Також встановлено розбіжності у податковій звітності ТОВ «Луї Дрейфує Комодітіз Україна ЛТД» (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за червень 2012 року у сумі ПДВ 980 591,67 грн. та за липень 2012 року 169 001,19 грн. по постачальнику ТОВ «Іва-Агро» (акт про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Іва-Агро» з контрагентами)

Під час перевірки достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2012 рік, податковий орган враховуючи вище перераховані порушення, дійшов висновку, що правочини, укладені між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та ТОВ «Іва-Агро», ПМП «Мария», ПП «Торговий дім ділові Дрібниці», ПП «ДЖМ», ТОВ «Крок-плюс», ТОВ «Інрост», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», ФГ «Лукра», ТОВ «Мар-та», ТОВ «Аннона Центр», ТОВ «Спецоптима-Юг» не спричинили реального настання юридичних наслідків і були укладені без мети настання реальних наслідків. Зазначені операції, відповідно до ч. 1, ч.2 ст.215, частин 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Інших обставин в обґрунтування висновків акту перевірки позивача та оскаржуваних рішень, у т.ч. аналіз операцій з контрагентами позивача, акт перевірки не містить та, по суті, ґрунтується на тому, що контрагентам позивача регіональними ДПІ зменшено податкові зобов'язання за операціями з позивачем, у зв'язку з чим, на думку представника відповідача, податкові зобов'язання контрагентів не дорівнюють сумі податкового кредиту позивача, а отже останній не має права на спірні суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Суд зауважує, що відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проте як вбачається з Акту перевірки єдиною підставою для таких висновків Відповідач зазначив лише висновки інших податкових органів з актів перевірок контрагентів позивача, актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проаналізувавши зміст Акта перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про недійсність договорів є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними чи фіктивними правочинами.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В акті перевірки позивача взагалі не розкрито змісту порушення позивачем податкового законодавства, вчинення якого на думку ДПІ призвело до невизнання спірних сум податкового кредиту, обставин за яких воно вчинено та в порушення вимог п.п. 75.1.2. ПК України не наведено аналізу операцій, за якими не підтверджується податковий кредит та спірна сума бюджетного відшкодування, аналізу первинних документів за такими операціями, що вказує на безпідставність висновків акту перевірки.

В акті містяться посилання на відомості отримані з інформаційної бази даних АІС «АУДИТ», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України». Зазначені доводи відповідача суд до уваги не бере з огляду на ст. 83 Податкового Кодексу України, ст. 69-70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів ДПІ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ТД ДД», ТОВ «Крок-плюс», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», оскільки інформація, викладена в зазначених актах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Відповідачем не надано суду додаткових документів на підтвердження позиції по справі. В матеріалах справи міститься лише акт перевірки Позивача від 11 червня 2013 року № 661/40-50/37-20/30307207 та акти перевірки контрагентів ПП «ТД ДД», ТОВ «Крок-плюс», ПП «Павлоград-Інвест-Агро» та податкова звітність деяких інших контрагентів.

По суті спірне рішення також ґрунтується на висновках актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, які у свою чергу ґрунтується на доводах щодо неможливості звірки інших осіб - їх контрагентів, доказів зв'язку діяльності якої з діяльністю позивача або його контрагента не доведено під час розгляду справи відповідачем. У той же час, сама по собі неможливість звірки не спростовує виконання спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій у 2012 році, не свідчить про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій.

Суд зауважує, що Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є службовим документом органів податкової служби, який складається не за результатами здійснення органом державної податкової служби певних дій, зокрема, у зв'язку з проведенням зустрічної звірки, а у зв'язку з встановленням факту що не дає змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, себто останній містить лише інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки не є належним доказом для зменшення Позивачу розміру бюджетного відшкодування ПДВ, та свідчать про перевищення податковими органами своєї компетенції при встановлені порушення цивільного законодавств у актах про неможливість проведення перевірки.

Крім іншого, суд також звертає увагу відповідача, що вказана податковими органами інформація щодо контрагентів позивача не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для надання послуг. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати інші цивільно-правові угоди та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем із вищевказаними контрагентами укладено договори на постачання сільськогосподарської продукції 2012 року, а саме:

- з СФГ «Іва», договір поставки насіння соняшника № К-1206-4601 від 12.06.2012 р., № К-1206 - 4602 від 19.06.2012 року, № К 1206-4603 від 21.06.2012 року, № К 1207-5202 від 13.07.2012 року, № К - 1207 - 5211 від 25.07.2012 року.

На виконання цих договорів складено податкові накладні та видаткові накладні. Також позивачем надано суду копії платіжних доручень, договору складського зберігання зерна № 32 ВЗ 11-278 від 16.05.2013 року із додатковими угодами до нього, складських квитанцій на зерно, витяги з реєстру складських документів на зерно, товарно-транспортних накладних;

- з ПП «Марія», договір поставки гороху урожаю 2012 року № К-1204-2019 від 26.04.2012 р. На виконання цього договору складено податкову накладну, видаткову накладну, також позивачем надано суду копію листа № 0915 від 09.07.2013 року яким підтверджено прийняття та розвантаження транспорту з горохом;

- з ПП «ТД Ділові Дрібниці», договір поставки кукурудзи № К-1204 - 1974 від 11.04.2012 року, № К 1204-1936 від 01.04.2012 року, № К 1204-1941 від 01.04.2012 року, № К 1201 - 1934 від 16.01.2012 року, № К 1201-1925 від 13.01.2012 року, № К 1209 - 2060 від 06.09.2012 року, № К 1209 - 2191 від 12.09.2012 року, договір поставки ячменю 1 класу № 1209 - 2048 від 06.09.2012 року, договір поставки ячменю фуражного 3 класу № 1209 - 2024 від 05.09.2012 року.

На виконання цих договорів складено податкові накладні та видаткові накладні. Також позивачем надано суду копії листів № 107-4 від 10.07.2013 року яким підтверджено прийняття та розвантаження транспорту з кукурудзою 3 кл., № 0907/05 від 09.07.2013 року, яким підтверджено прийняття та розвантаження транспорту з кукурудзою, ячменем, копії платіжних доручень;

- з ТОВ «Аннона Центр» договір поставки кукурудзи № К-1201 - 3624 від 30.01.2012 року. На виконання цього договору складено податкові накладні та видаткові накладні. Також позивачем надано суду копії складської квитанції на зерно, витягу з реєстру складських документів на зерно;

- з ПП «Павлоград - Інвест-Агро», договір поставки насіння соняшника № К-1203 - 3006 від 21.03.2012 року, № К 1203-3010 від 26.03.2012 року з доповненням до договору, № К 1204-3017 від 06.04.2012 року, № К 1205 - 3004 від 08.05.2012 року, № К 1203 - 3014 від 28.03.2012 року, № К 1204 - 3010 від 06.04.2012, року договір поставки кукурудзи № К 1207-3001 від 03.07.2012 року.

На виконання цих договорів складено податкові накладні та видаткові накладні. Також позивачем надано суду копії: договору складського зберігання зерна № 33 ВЗ 11-054/1 від 15.09.2013 року та додаткової угоди до нього, договору складського зберігання соняшника № 173-С/ЗБ/2011 від 24.10.2011 року, актів приймання - передачі зерна від 21.03.2013 року, від 23.03.2013 року, від 26.03.2012 року, від 03.04.2012 року та ін., складських квитанцій на зерно, витягів з реєстру складських документів на зерно, копії карток аналізу зерна, копії товарно транспортних накладних, платіжних доручень (додаток 2 до справи);

- з ФГ «Лукра» договір поставки насіння соняшника № К-1211 - 4602 від 14.11.2012 року, № К 1211 - 4601 від 07.11.2012 року з доповненням до договору, № К 1211 - 3022 від 16.11.2012 року, № К 1211-3012 від 13.11.2012 року, № К 1211-3029 від 20.11.2012 року з доповненням, № К 1211 - 3026 від 19.11.2012 року, № К 1211 - 3040 від 30.11.2012 року.

Відповідно до наданих доказів, позивач стверджує, що реальність операцій відображають податкові накладні та видаткові накладні, копії: договору складського зберігання зерна № 12 ВЗ 12-241 від 20.08.2012 року та додаткової угоди до нього, договору складського зберігання зерна № 47 ВЗ 12-352 укладеного у листопаді 2012 року, договору складського зберігання зерна № 4 від 31.08.2012 року, актів приймання - передачі зерна від 19.11.2012 р. №903, від 20.11.2012 року № 904, від 28.11.2012 року № 905, від 14.10.2012 року, складських квитанцій на зерно, витягів з реєстру складських документів на зерно, копії карток аналізу зерна, копії товарно транспортних накладних, платіжних доручень (додаток 4 до справи);

- з ТОВ «Мар-та», договір поставки кукурудзи 3 класу № К-1203 - 1983 від 23.03.2012 року, № К 1203 - 1998 від 27.03.2012 року, № К 1205 - 2022 від 26.05.2012 року.

На виконання цих договорів складено податкові накладні та видаткові накладні. Також позивачем надано суду копії платіжних доручень, копію листа № 107 від 10.07.2013 року яким підтверджено прийняття та розвантаження транспорту з кукурудзою (додаток 4 а.с.127-144);

- з ТОВ «Спецоптима-Юг», договір поставки кукурудзи 3 класу № К-1205 - 1973 від 09.05.2012 року, № К 1205 - 1965 від 07.05.2012 року, № К 1205 - 2021 від 26.05.2012 року.

На виконання цих договорів складено податкові накладні та видаткові накладні. Також позивачем надано суду копії: договору складського зберігання зерна №61 від 06.04.2013 року з додатковими угодами, товарно-транспортні накладні, копії платіжних доручень;

- з ТОВ «Інрост» договір поставки насіння соняшника № К-1205 - 3002 від 07.05.2012 року з додатковою угодою, № К 1205 - 1965 від 07.05.2012 року, № К 1205 - 2021 від 26.05.2012 року.

На виконання цих договорів складено податкові накладні та видаткові накладні. Також позивачем надано суду копії: листа № 107-3 від 10.07.2013 року яким підтверджено прийняття та розвантаження транспорту з кукурудзою 3 класу, копії платіжних доручень;

- з ТОВ «Крок-Плюс», договір поставки кукурудзи 3 класу № К-1202 - 1945 від 10.02.2012 року, № К 1202 - 1921 від 03.02.2012 року, № К 1202 - 1903 від 01.02.2012 року, № К 1211 - 3617 від 06.11.2012 року, № К 1212 - 1618 від 27.12.2012 року, № К 1207 - 4303 від 25.07.2012 року, № К 1212 - 3606 від 04.12.2012 року.

На виконання цих договорів складено податкові накладні та видаткові накладні. Також позивачем надано суду копії: листа № 107 -1 від 10.07.2013 року яким підтверджено прийняття та розвантаження транспорту з кукурудзою 3 кл., складські квитанції на зерно, витягів з реєстру складських документів на зерно, копії платіжних доручень.

Суд зауважує, що серед умов договорів відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагентів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит чи в інших первинних документах, судом їх також не встановлено.

Разом з тим, судом проаналізовано вищенаведені договори поставки, які укладалися позивачем із його контрагентами перевіряємому податковим органом періоді, та встановлено, що за частиною із цих договорів податковим органом не проведено жодних донарахувань, тобто фактично підтверджено товарність операцій поставки та наявність у постачальників умов для здійснення господарської діяльності.

Надалі, як встановлено під час розгляду справи, придбаний товар був направлений на переробку на Запорізький олійно-жировий комбінат згідно договорів переробки. Позивачем надано суду копії актів прийому - передачі насіння соняшникового та актів виконання послуг (робіт), за якими ТОВ «Луї Дрейфує Комодітіз Україна ЛТД» прийняв роботи з переробки насіння соняшнику та наступні види виготовлених товарів: олія соняшникова нерафінована не виморожена, шпрот соняшник. високопротеїн. тостов. нефанульов (додаток 5).

Пізніше, цей товар був експортований за контрактами від 03.07.2013 р. № S13070021 укладеним з компанією «Еталон СА», від 06.06.2012 р. № Р00024, від 15.12.2012 р. № Р00843, від 19.04.2012 р. № 76W4125, від 10.05.2012 р. № 76W5051, від 31.05.2013 р. № 76W5156 укладеними з компанією «Луї Дрейфує Комодітіз СУІС СА». Факт експорту за цими контрактами підтверджується ВМД копії яких містять матеріали справи (а.с. 165-223 том. 1).

Відтак, сукупність досліджених під час розгляду справи зазначених вище документів, з урахуванням відомостей щодо подальшого руху товарів, оплати позивачем контрагентам суми ПДВ у вартості товару у попередньому та звітному податкових періодах, підтверджують фактичне виконання спірних операцій та не дають підстав для сумніву щодо реальності поставки або висновку про нездійснення спірних операцій з підприємствами контрагентами, за якими у 2012 році сформовано спірні суми податкового кредиту та заявлено до бюджетного відшкодування сформовану таким чином суму ПДВ.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагентів позивача на момент здійснення правочинів не припинена, що не заперечувалось податковим органом, вони були платниками податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Також слід відзначити, що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них (положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагенти якого на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено наявності жодних обставин та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди у протиправний спосіб.

Під час розгляду справи не надано будь-яких доказів, що позивач та його контрагенти протиправно, у змові, діяли з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідач також не довів кількості працівників контрагентів, матеріальних і технічних ресурсів, які повинні були бути наявні у останніх для виконання спірних операцій, але були відсутні. Під час розгляду справи відповідачем не було надано податкової звітності контрагентів позивача, з якої б вбачалась відсутність у цих осіб ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено недостатності наявної кількості працівників контрагентів для організації виконання операцій.

Натомість позивачем доведено, що деякими контрагентами, наприклад, ПП «ДЖМ» задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 39 628,80 грн., що підтверджується Додатком №5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року. Позивач вказує, що розмір задекларованих ПП «ДЖМ» повністю відповідає сумі ПДВ, що сплачена в ціні товару, а також податковому кредиту сформованому Позивачем. ТОВ «Мар-та» задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ за результатами взаємовідносин з Позивачем, що підтверджується копією податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року, які долучено до матеріалів справи та не спростовано відповідачем.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи відповідачем також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Також ДПІ не надано рішення суду, яке б набрали законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Також, щодо нарахування позивачу сум штрафних фінансових санкцій у оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях, судом встановлено, що «Фінансова санкція в розмірі 50% застосовувалась по акту документальної виїзної позапланової перевірки від 20.03,2012 р. № 225/4040/2310/30307207», згідно розрахунків до податкових зобов'язань та штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року, №2а-10639/12/2670 залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, Вищого адміністративного суду України від 22.07.2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012310 від 03.04.2012 р. чим спростовано висновки акту перевірки від 20.03.2012 року № 225/4040/2310/30307207 про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Отже, скасовані та визнанні неправомірними в судовому порядку податкові донарахування не можуть виступати підставою для застосування штрафу у розмірі 50% від суми завищення бюджетного відшкодування.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Правомірність дій при проведенні перевірки та оформлення її результатів податковим органом не доведена.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмежено відповідальністю «Луї Дрейфус Комомдітіз Україна ЛТД» задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03 липня 2013 року № 0000053720 та №0000063720.

Судові витрати в сумі 2 294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Луї Дрейфус Комомдітіз Україна ЛТД» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Донець

В.І. Келеберда