Ухвала суду № 35656886, 27.11.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/1518/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/2464/К/13 суддя Філатов К.Б.

Категорія - 37 ( І ) Доповідач - Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Михайлів Л.В., Ляховської І.Є.

при секретарі: Кузьміній Н.В.

за участі: представнкиа ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи Перша Криворізька нотаріальна контора, виконавчий комітет Центрально-Міської районної ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації майна.

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи Перша Криворізька нотаріальна контора, виконавчий комітет Центрально-Міської районної ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації майна, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не має права на спадкове майно після померлих ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, оскільки свідоцтво на право власності на спадкове майно ОСОБА_1 отримала на підставі рішення Центрально-Міського районного суду від 14.05.2010 року, яке скасоване рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.2011 року та заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 протягом більше ніж п'ять років залишена без розгляду.

Право на спадкове майно після померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 має лише вона, як спадкоємець п'ятої черги.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1.

Скасовано державну реєстрацію домоволодіння АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 124 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом вимог матеріального права та неповне з`ясування судом обставин справи.

Зазначають, що поза увагою суду залишилося те, що відсутній факт прийняття позивачкою спірної спадщини у встановленому законом порядку та у встановлений строк, тому й права на звернення до суду позивачка не мала.

Вказують, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження родинних відносин з померлими та не підтвердила ступінь їх спорідненості, оскільки рішення іноземного суду від 25.07.2012 року не може бути доказом у справі, так як одержано з порушенням порядку, встановленого законом та не пройшло процедуру його визнання в Україні та було ухвалено без залучення відповідачки.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.2011 року не може бути підставою для скасування реєстрації спадкового майна, оскільки ним не були спростовані висновки суду першої інстанції про доведеність вимог відповідачки в частині проживання однією сім'єю з померлою спадкодавицею.

Крім того судом першої інстанції надано неналежну оцінку постанові Ц.Міського районного суду від 13.03.2012 року та безпідставно стягнуто з відповідачки судовий збір в розмірі 124 грн. 50 коп.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60, 131, 213, 308 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами на підтвердження своїх вимог чи заперечень доказів.

Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Так судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року - ОСОБА_7, яким належало домоволодіння АДРЕСА_1.

14 травня 2010 року Центрально-Міським районним судом міста ОСОБА_9 було розглянуто заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання її однією сім'єю з померлими протягом 5 років.

Отримавши вказане рішення, відповідачка оформила право власності на домоволодіння на себе, а в домоволодіння вселився син зі своєю сім'єю.

Прокурор в інтересах позивачки оскаржив рішення суду від 14 травня 2010 року.

06 квітня 2011 року апеляційний суд Дніпропетровської області скасував вказане рішення про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Крім того відповідачка була притягнута до кримінальної відповідальності за ст. 364 ч. 1, 366 ч. 1 КК України за те, що, будучи квартальним уповноваженим, підробила довідку про спільне проживання однією сім'єю з померлими потягом 5 років, яку надала суду, який на підставі підробленого нею документу виніс рішення, встановивши факт спільного проживання.

Постановою Центрально-Міського районного суду від 13 березня 2012 року за заявою ОСОБА_1 вона була звільнена від відповідальності у зв'язку з амністією.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, яка не мала родинних стосунків з померлими, отримала право власності на домоволодіння безпідставно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як убачається із матеріалів справи свідоцтво на право власності на спадкове майно ОСОБА_1 отримала на підставі рішення Центрально-Міського районного суду від 14.05.2010 року, яким встановлено факт проживання відповідачки однією сім'єю з померлими протягом 5 років.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.2011 року та заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 протягом більше ніж п'ять років залишена без розгляду.

Таким чином скасування рішення, яке було підставою для набуття права власності ОСОБА_1 спадкового майна, є обставиною для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації майна.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що факт прийняття позивачкою спірної спадщини у встановленому законом порядку та у встановлений строк відсутній, тому й права на звернення до суду позивачка не мала є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.1270 ЦК України, позивачка у строк, встановлений для прийняття спадщини, надіслала нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7., що підтверджується копією заяви, що знаходиться у спадковій справі 02-14, том 525.

Не можуть бути підставою для скасування законного рішення доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження родинних відносин з померлими та не підтвердила ступінь їх спорідненості, оскільки рішення іноземного суду від 25.07.2012 року не може бути доказом у справі, так як одержано з порушенням порядку, встановленого законом та не пройшло процедуру його визнання в Україні, оскільки відповідно до вимог ст. 399 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до положень окремих міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, рішення іноземних судів, ухвалені компетентними органами на території держави, з якою Україна уклала двосторонній договір про правову допомогу, і які не потребують виконання, вважаються дійсними без проведення будь-яких спеціальних процедур.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» передбачено, що згідно з міжнародними договорами України рішення, які не потребують виконання (про визнання прав, оголошення банкрутом, визнання недійсними певних актів, визнання, оспорення чи позбавлення батьківства, розірвання шлюбу, встановлення фактів, що мають юридичне значення, усиновлення, визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення померлим тощо), які постановлені судом однієї з Договірних Сторін і набрали законної сили, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження.

У даний час є чинною Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладена державами-членами Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22 січня 1993 р. (далі - мінська Конвенція). Крім України учасницями цієї Конвенції є республіки Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Грузія, Киргизька Республіка та Російська Федерація. Конвенцію ратифіковано Верховною Радою України із застереженням, що Україна бере на себе зобов'язання визнавати й виконувати рішення, постановлені на територіях держав-учасниць Конвенції за винятком визнання і виконання виконавчих написів та нотаріальних актів щодо грошових зобов'язань.

Крім того, згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_3 є стороною спадкового спору.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на невірне вирішення судом першої інстанції питання розподілу судових витрат по справі, то відповідно до вимог до ч.5 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної або касаційної інстанції змінює розподіл судових витрат у випадку, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове.

Інші доводи, викладені представником відповідача в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів по справі та незгодою з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.

При таких обставинах суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача і підстав для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апелянтів відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: