Постанова № 35656549, 26.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 907/749/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат

Буд", с.Солочин, Свалявський район, Закарпатська область за вих.№60 від 21.10.2013 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 року

у справі № 907/749/13

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Іванівці,

Мукачівський район, Закарпатська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Буд", с.Солочин,

Свалявський район, Закарпатська область

про стягнення в сумі 176 617,70 грн. (в тому числі сума 124 338,86 грн. - основний борг, сума 19 433,85 грн. - три проценти річних та сума 32 844,99 грн. інфляційні нарахування).

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 року у справі №907/749/13 (суддя Карпинець В.І.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат Буд" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 кошти в сумі 129 807,04грн. та судовий збір в сумі 3 115,54 грн.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат Буд" не погоджуючись із прийнятим рішення подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, покликається на приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України та вважає, що обов'язок щодо оплати вартості отриманих товарів не настав, оскільки, позивач із відповідною вимогою не звертався.

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 заперечуючи вимоги апеляційної скарги у відзиві на неї зазначає, що в силу вимог ст. ст. 692, 712 Цивільного кодексу України обов'язок покупця щодо оплати вартості отриманого товару виник з моменту отримання ним товару на підставі підписаних ним видаткових накладних. Також з метою спростування правової позиції апелянта покликається на оглядовий лист Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 року.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 25.10.2013 року визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та призначив таку до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2013 року.

З підстав, визначених в ухвалі суду від 12.11.2013 року розгляд даної справи відкладено на 26.11.2013 року.

25.11.2013 року на адресу суду поступила телеграма від скаржника №71 від 25.11.2013 року, в якій останній заявив клопотання про розгляд справи №907/749/13 за відсутності його уповноваженого представника. Враховуючи те, що наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення зазначеного клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення по суті заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив в її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 року у справі №907/749/13 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Карат Буд" (покупець), на підставі усної домовленості виникли господарсько-правові відносини щодо поставки плитки керамічної для стін і підлоги та черепиці (далі товар) на загальну суму 358 129,86грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до усної домовленості сторін позивач взяв на себе зобов'язання щодо поставки відповідачеві вищезазначеного товару, а відповідач зобов'язався провести розрахунок за прийнятий товар.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару на загальну суму 358 129,86грн. підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями накладних: №1 від 05.02.2008р., №2 від 31.03.2008р., №3 від 08.04.2008р., №6 від 03.12.2008р. та №2 від 30.03.2010р. (а.с.18-22). Зазначені накладні підписані представниками сторін та скріплені відповідними печатками.

Наведені обставини не заперечуються та визнають відповідачем.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, виконав частково в сумі 233 791,00грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями витягів з банківського рахунку позивача про підтвердження надходження від відповідача по періоду станом на 21.11.2012р.(а.с.23-27).

З метою добровільного погашення відповідачем заборгованості за отриманий товар, позивач звертався до останнього претензією №1 від 03.03.2011 року, що підтверджується документально (а.с.37-38). Наведене спростовує доводи апелянта про те, що позивач не заявляв вимог до останнього про оплату вартості отриманого товару. Відповідач відповідь на вказану претензію не надав, заборгованість не погасив, що і стало підставою для звернення позивача і з позовом у даній справі.

Розмір та наявність заборгованості відповідача перед позивачем у відповідних періодах та у відповідних сумах визначено також в Актах звірки взаєморозрахунків (а.с.28-32).

В силу вимог ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України).

При цьому, нормами чинного законодавства зокрема, ч.2 ст.205 та ч.1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір або інший правочин може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, видаткова накладна є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції з постачання товару.

Отже, в силу норм наведеного законодавства, обов'язок відповідача щодо оплати вартості отриманого товару відповідно до видаткових накладних настав з моменту отримання цього товару та підписання накладних. Таким чином, доводи скаржника про те, що позов у даній справі є таким, що заявлений передчасно спростовується нормами чинного законодавства та матеріалами справи.

З матеріалів справи встановлено, що після порушення місцевим господарським судом провадження у даній справі, відповідачем було погашено перед позивачем заборгованість на суму 26 050,00грн., що підтверджується документальними доказами у справі (а.с.71-73).

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 98 288,86грн. задоволені місцевим господарським судом обґрунтовано. Докази, що спростовують викладене в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 13 653,80грн. за період з 18.07.2010р. по 18.07.2013р.та інфляційних втрат в сумі 17 864,38грн. за період з 18.07.2010р. по 18.07.2013р., правильність нарахування яких згідно з уточненим розрахунком позивача перевірено та визнано вірним.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 2.23. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

В ухвалі суду від 25.10.2013 року при прийнятті апеляційної скарги до провадження, внаслідок арифметичної помилки, судовий збір за подання апеляційної скарги помилково визначений в сумі 860,25 грн. Однак, враховуючи приписи пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" в даному випадку за подання апеляційної скарги, виходячи із змісту апеляційних вимог слід сплатити судовий збір в сумі 1298,07 грн. Враховуючи частково здійснену оплату судового збору сумі 860,25 грн., з апелянта слід стягнути грошові кошти в сумі 437,82 грн.(1298,07 - 860,25 = 437,82) недоплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Буд" відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 року у справі №907/749/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Буд" (код:32787071; адреса: Закарпатська область, Свалявський район, с.Солочин, санаторій Квітка Полонини ) грошові кошти в сумі 437,82 грн. за наступними реквізитами: банк ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38007620, рахунок 31216206782006.

4. Доручити місцевому господарському суд видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено 29.11.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.