Рішення № 35656475, 21.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21279/13 21.11.13за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фенікс»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 129 від 28.08.2013)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 65-1-4/38-Ю від 25.12.2012)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у розмірі 15 681,01 грн., штрафні санкції та пеню у розмірі 1 444,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Проте, сума страхового відшкодування у розмірі 15 681,01, яка визнана повіреним ПАТ «УСК «Гарант- Авто», залишена несплаченою позивачу. Невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо виплати вищезазначених грошових коштів змусили позивача звернутись до суду з даним позовом, яким позивач крім суми страхового відшкодування просить суд стягнути з відповідача суму пені та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 порушено провадження у справі №910/21279/13 та призначено справу до розгляду на 21.11.2013 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 20.11.2013 від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) листом від 18.11.2013 року № 7/2-28/32422 надійшла відповідь із інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ на виконання вимог ухвали про порушення провадження. (а. с. )

На виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі позивач надав 20.11.2013 документи, які були витребувані судом.

В судовому засіданні 21.11.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, про що надав усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2011 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Фінекс" та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних із використанням транспортного засобу VIP № 2614-11.АК01, згідно п. 1.1.1 якого є ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 (а. с. 9-14).

03.01.2011 по вул. Жилянська в м. Києві сталося зіткнення транспортних засобів (дорожньо-транспортна пригода) за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням гр.ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, вина якого встановлена Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2012р. (а. с. 17)

Відповідно до звіту про оцінку КТЗ № АІ 465 від 10.01.2012 вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу Hyundai Santa Fe державний номер НОМЕР_3 складає 16 713,66 грн (а. с. 18-21 ).

Страхове відшкодування згідно Страхового акта № 5172/2614-11.АК01 від 06.02.2012, Додатка № 1 від 13.06.2012 та Додатка №2 від 11.12.2012 до Страхового акту №5172/2614-11АК01 складає 16 191,01 грн. (а. с. 30;34;38)

Страхове відшкодування позивачем виплачено на користь ОСОБА_3 готівкою згідно видаткових касових ордерів № 131 від 23.02.2012, № 1684 від 14.12.2012 та акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.06.2012 року. (а. с. 31;35;39)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП, застрахована Публічним акціонерним товариством " Українська страхова компанія "Гарант-Авто" за полісом № АА/1524243, що підтверджено інформацією МТСБУ . (а. с. 56-57)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» зверталось із Претензією про страхове відшкодування (в порядку регресу) №580 від 17.12..2012 року про відшкодування шкоди в порядку регресу до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто". (а. с. 40-41)

12.02.2013 позивач у відповідь на направлену претензію отримав лист за вих.№ 16333/12 від ТОВ «ЄвроАсистанс», як Повіреного ПАТ «УСК «Гарант -Авто» (згідно умов Договору доручення № 277/14/2300 від 01.11.2011) , яким отримувачем претензії визнано заявлену суму страхового відшкодування у розмірі 15 681,01 грн, тобто у розмірі виплаченого позивачем страхового відшкодування за вирахуванням розміру франшизи, встановленою Полісом АА\1524243. Одночасно зазначеним листом - відповідю повідомлено позивача про те, що сума страхового відшкодування у розмірі 15 681,01 грн буде перерахована на вказаний розрахунок позивача.(а. с. 43)

Втім, відповідач не здійснив перерахування визнаної суми страхового відшкодування, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_2 знаходився під керуванням ОСОБА_4, вина якого у спричиненні дорожньо-траспортної пригоди встановлена постановою Голосіівського районного суду міста Києва від 23.01.2012 у справі № 3-412/12. (а. с. 17)

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 у частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_2 застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АА № 1524243). (а. с. 9-14)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із використанням транспортного засобу VIP № 2614-11.АК01 від 15.12.2011, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до полісу серії АА № 1524243, франшиза складає 510,00 грн., яку позивач при подані даного позову вирахував із суми страхового відшкодування. (а. с. 56-57).

Судом встановлено, що страхове відшкодування позивачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" виплачено страхувальнику у повному обсязі у сумі 16 191,66 грн., у відповідності до вище вказаних норм законодавства та підтверджено видатковими касовими ордерами та актом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Але в межах заявленого позову позивач вимагає стягнення у порядку регресу з відповідача страхове відшкодування у розмірі 15 681,01 грн., тобто за вирахуванням суми франшизи встановленої Полісом АА/1524243 (а. с. 56-57)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діє всупереч норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чим порушує положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" - не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 15 681,01 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі 313,19 грн.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема, із завдання майнової шкоди.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку відшкодування позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, яке підлягає до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу, незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст. 11 ЦК України.

За таких обставин, провіривши розрахунки позивача, враховуючи, що суму основного боргу судом задоволено у повному обсязі у розмірі 15 681,01 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача 313,19 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що даний господарський спір виник з правовідносин щодо відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі закону, а не з договірних зобов'язань.

Однією із позовних вимог є вимога про стягнення 1 131,61 грн. пені, нарахованої позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач) у порядку регресу.

Однак, слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з положень ст. 547 та п.1 ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Із матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 242,70 грн. пені.

Водночас, згідно з п.37.2 ст.37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення п. 37.2 ст. 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, з системного аналізу вище наведених норм, суд дійшов висновку, що право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з тим, згідно з положеннями ч.1 ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 548 ЦК України передбачено, що зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч.1 ст.546, ч.ч.1.3 ст.549 ЦК України).

Проте, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України міститься у постанові № 4/17-3520-2011 від 27.03.2012 року.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1 131,61 грн., нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у розмірі 17 125,81 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" (03680, місто Київ, вулиця М.Грінченка, будинок 4; ідентифікаційний код 3241358) 15 681 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) гривню 01 копійку виплаченого страхового відшкодування, 313 (триста тринадцять) гривень 19 копійок трьох відсотків річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошено у судовому засіданні 21.11.2013 у присутності представників позивача та відповідача.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 26.11.2013 року

Суддя К.В. Полякова