Ухвала суду № 35656450, 26.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.11.13р. Справа № 34/5005/525/2012

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Примак С.А.

при секретарі судового засідання Петрові І.В.

за участю представників сторін:

кредитор ОСОБА_1

ліквідатор Саричева Н.В

ГУЮ Феденко І. В. довіреність від 08.01.13р. посвідчення № ДН 0720;

кредитор ОСОБА_4

розглянувши справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " Фактор Д " смт. Ювілейне

до боржника Державного підприємства "Степове", 50097, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 14304716

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Степове", м. Кривий Ріг порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.12р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д", Дніпропетровська область, смт. Ювілейне на підставі ст.ст. 6, 7 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.12р. у справі №34/5005/535/2012 введена процедура розпорядження майном боржника Державного підприємства «Степове», Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, п/в Рахманівка (код ЄДРПОУ 14304716) та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Саричеву Наталію В'ячеславівну, свідоцтво НОМЕР_1 від 01.02.13р.

Постановою господарського суду від 13.06.2012р. визнано Державне підприємство "Степове", м. Кривий Ріг (ЄДРПОУ 14304716) - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 13.06.13р. року, ліквідатором Державного підприємства "Степове", м. Кривий Ріг призначено арбітражного керуючого Саричеву Наталію Вячеславівну, свідоцтво НОМЕР_1 від 01.02.13р.

20.06.13р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області продовжено термін ліквідаційної процедури боржника та повноваження ліквідатора Саричевої Н.В. до 18.12.13р.

07.11.13р. до господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог.

В своїй заяві ОСОБА_1 просить визнати вимоги у сумі 41 457,09 грн. (компенсації за затримку виплати заборгованості по заробітній платі).

15.11.13р. від ліквідатора Саричевої Н.В. надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, в якому ліквідатор просить суд відмовити в задоволенні заяви з тих підстав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви у зв'язку з наступним.

За приписами статті 14 Закону України боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє всіх кредиторів.

Після запровадження ліквідаційної процедури обов'язки по розгляду вимог кредиторів, у тому числі вимог по заробітній платі покладаються на ліквідатора банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор Саричева Н.В. відхилила грошові вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та зазначила, що за даними бухгалтерського обліку банкрута заборгованість перед ОСОБА_1 відсутня.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що структура заробітної плати складає основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 115 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (зокрема, договорами, актами виконаних робіт, наказами про зарахування), що свідчать про цивільні, трудові правовідносини між сторонами та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Що стосується грошових вимог у сумі 41 457,09 грн. (компенсації за затримку виплати заробітної плати), то в обґрунтування зазначених вимог кредитором не надано відповідного рішення місцевого суду, якому підвідомчі спори щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових правовідносин.

Статтею 221 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудові спори розглядаються: комісіями по трудовим спорам та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За наведених обставин, якщо вимоги працівників, що випливають із трудових відносин з боржником, мають спірний характер, вони підлягають розгляду відповідним судом в порядку цивільного судочинства.

Встановлення рішенням загального суду факту наявності заборгованості боржника перед працівниками є підставою для включення вимог працівників боржника до реєстру вимог кредиторів.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 19.03.13р. у справі №14/60.

Крім того, частиною 7 ст. 12 ГПК України передбачено, що справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Абзацом 10 ст. 16 ГПК передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №709/0/4-13 від 07.05. 13р. «Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника» визначено, що вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, судам слід враховувати положення пункту 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 13р. Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 13р., не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що провадження у справі №34/5005/525/2012 про банкрутство ДП «Степове» порушено 20.01.12р., тобто до 19 січня 13р., відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 34, 86 ГПК України, ст.ст. 94, 117, 221, 233 КЗпП України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 07.11.13р.

Суддя С.А.Примак