Рішення № 35654728, 20.11.2013, Кам'янобрідський районний суд м. Луганська

Справа №436/2236/13-ц

Провадження №2/436/1037/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013р. м. Луганськ

Кам'янобрідський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді ТЕМНІКОВОЇ А.О.,

при секретарі ЗВЕЗДІНІ О.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, стягнення додаткових витрат на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Кам'янобрідського районного суду м. Луганська суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем з 13.11.1999 року. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Позивачка вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини та обов'язки щодо ведення господарства та виховання дитини. Відповідач веде образ життя, несумісний із життям у сім'ї, ніде не працює, зловживає наркотичними засобами, був засуджений Жовтневим районним судом м. Луганська за розповсюдження наркотичних засобів. З 2010 року сторони мешкають окремо, спору про місце мешкання дитини та розподіл майна не має. ОСОБА_3 є інвалідом дитинства та має захворювання: помірна розумова відсталість, обумовлена перінатальною патологією 1 рівня, гіпердинамічний синдром, синдром аутизму. Відповідач не приймає участі в утриманні дитини та її лікуванні, не цікавиться станом здоров'я та не надає будь-якої матеріальної допомоги. ОСОБА_2 ніде не працює, аліменти нікому не платить, стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться. З огляду на викладене, позивачка просить розірвати шлюб з відповідачем, стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі по 500 гривень на утримання дитини та неї, як того з подружжя, з ким мешкає дитина-інвалід, а також зобов'язати відповідача приймати участь у додаткових витратах на утримання дитини у розмірі 50% від відповідних витрат.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, надавши суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. При цьому позивачка зазначила, що відповідач зобов'язаний та має можливість сплачувати аліменти саме в зазначеному у позові розмірі. Крім того, позивачка зазначила, що факт того, що дитина не може обходитись без постійного стороннього догляду підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 26.02.2008р. про отримання нею державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства на свого сина, а також медичним висновком про встановлення захворювання та не потребує додаткового доказування. Додаткові витрати, участь в яких позивачка просить зобов'язати приймати відповідача, мають бути встановлені у 50% співвідношенні. Які саме додаткові витрати будуть понесені ОСОБА_1 в даний момент сказати не може, будь-які документи, в тому числі медичні, щодо необхідності здійснення даних витрат відсутні.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Проти стягнення аліментів на утримання дружити та участі в додаткових витратах на утримання дитини ОСОБА_2 заперечував через відсутність такої можливості. В даний час відповідач за станом здоров'я працювати не може та не має самостійного доходу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали страви, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Частиною 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК України).

Судом встановлено, що 13 листопада 1999 року між сторонами року Відділом реєстрації актів громадянського стану Кам'янобрідського районного виконавчого комітету міста Луганська, було зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис у книзі реєстрації № 155 (а.с.8). Позивачка зазначає, що сумісне життя з відповідачем не склалося, через відсутність взаєморозуміння, неналежну поведінку відповідача та зловживання ним наркотичними засобами. Сторони не бажають продовжувати шлюбні стосунки, вважають неможливим їх відновлення та не згодні на примирення за будь-яких умов, у зв'язку з чим просять розірвати шлюб.

Таким чином, суд вважає, що родина фактично розпалась, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та засадам добровільності шлюбу, визначеним ст. 24 СК України, у зв'язку з чим шлюб підлягає розірванню.

Крім того, судом встановлено, що від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9), який мешкає з позивачкою (а.с.16).

Згідно медичного висновку №2701/21 від 04.10.2007р. у дитини було діагностовано захворювання: помірна розумова відсталість, обумовлена перінатальною патологією 1 рівня, гіпердинамічний синдром, синдром аутизму (а.с.11), у зв'язку з чим ОСОБА_3 призначено державну соціальну допомогу (а.с.10).

Відповідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти), згідно ч. 3 ст.181 СК України, присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховують при визначені розміру аліментів на одного подружжя, дітей, батьків, інших осіб» №146 від 26.02.1993р., утримання аліментів здійснюється з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з допомоги по безробіттю, допомоги по тимчасовій непрацездатності, одержуваної пенсії, тощо.

З огляду на викладене, враховуючи стан здоров'я дитини, яка є інвалідом з дитинства, а також стан здоров'я та матеріальне становище батька, як платника аліментів, котрий в даний момент не працює через наявність захворювання (довідка від 12.11.2013р., видана Луганською міською поліклінікою №10) та не має самостійного доходу, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), суд вважає, що відповідач зобов'язаний і має можливість сплачувати на користь позивачки на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі 500 (п'ятсот) гривень щомісяця від дати пред'явлення даного позову та до повнолітня дитини.

Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 як того з подружжя, з ким мешкає дитина-інвалід, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Тобто, в даному випадку юридичне значення має не сам факт мешкання одного з подружжя разом з дининою-інвалідом, а неможливість даної дитини обходитися без постійного стороннього догляду. Вказані обставини у судовому засіданні позивачкою доведені не були, оскільки сам факт наявності у дитини захворювання та отримання у зв'язку з цим державної соціальної допомоги, не може без відповідного медичного підтвердження бути розцінений судом як належний та достатній доказ, що підтверджує потребу ОСОБА_3 в постійному сторонньому догляді. Факт того, що відповідач, який за станом свого здоров'я в даний момент не працює, має можливість таку допомогу надавати у судовому засіданні також доведено не було. При цьому сторонам неодноразово було роз'яснено положення ст. 60 ЦПК України щодо обов'язку доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також норми ст. 137 ЦПК України про можливість витребування судом доказів, отримання яких викликає складнощі у сторін.

З огляду на викладене, у даний частині позову суд вважає за необхідне відмовити, що не позбавляє позивачку можливості повторно звернутися до суду з аналогічним позовом надавши підтвердження потреби дитини у постійному сторонньому догляді.

Крім того, згідно ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», додаткові витрати на утримання дитини мають бути фактично зазнані або передбачувані, у зв'язку з чим їх розмір підлягає визначенню у твердій грошовій сумі.

Однак позивачка, звертаючись до суду з вимогою про зобов'язання відповідача брати участь у додаткових витрати на утримання дитини у 50% співвідношенні, не надала суду жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що вона дійсно понесла вказані витрати, або буде вимушена понести їх у майбутньому (призначення лікарів, санаторно-курортне лікування, тощо). Будь-яких клопотань про витребування даних доказів позивачкою також заявлено не було, у зв'язку з чим у задоволені позові у даній частині має бути відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню судовий збір на користь держави у сумі 229 гривень 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 24, 88, 105, 110, 112, 180-185 СК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 212-215, 367 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 13 листопада 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Кам'янобрідського районного виконавчого комітету міста Луганська, актовий запис № 155, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Луганська, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, має ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі 500 (п'ятсот) гривень щомісяця, починаючи від дня подання позову, тобто з 17.09.2013 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) 40 копійок у дохід держави.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в межах сплати платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам'янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.О. ТЕМНІКОВА